Координаційна діяльність прокуратури

Згідно зі ст. 10 Закону України “Про прокуратуру” координаційну діяльність по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки, податкової міліції, митної служби та інших правоохоронних органів здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. Окрім того, Рада Національної безпеки й оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 107 Конституції України та ст. 3 Закону України “Про Раду Національної безпеки і оборони України” координує діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки. Таким чином, у наявності 2 рівні координації – правоохоронними органами і всіма іншими органами виконавчої влади.

Сучасний стан координаційної роботи в досліджуваній царині викликає стурбованість не лише науковців і представників громадськості, а й парламенту нашої держави. Передусім це викликано тим, що Генеральна прокуратура України не завжди виконує вимоги статті 10 Закону України "Про прокуратуру" і не забезпечує належним чином координацію діяльності відповідних органів державної влади у сфері протидії злочинності. Запобіжна робота при цьому не має постійного характеру і здійснюється у вигляді кампаній.

Зауважимо, що в такій ситуації необхідно виділити 3 принципово відмінних види координації попереджувальної діяльності. Координацією зусиль правоохоронних органів повинна займатися прокуратура. Більше того, покласти дану функцію на інших суб’єктів, особливо тих, що не належать до системи правоохоронних органів, видається неможливим, оскільки це межує з порушенням принципу законності у правоохоронній діяльності. Натомість координація зусиль інших органів, установ та організацій, які не належать до правоохоронної системи, є повноваженням Ради Національної безпеки й оборони, якщо вести мову в масштабах усієї держави. На регіональному рівні такою діяльністю повинні займатися відповідні органи місцевого самоврядування й державні адміністрації областей і районів.

Сутність координації правоохоронних органів по протидії злочинності полягає в забезпеченні злагоджених дій відповідних владних структур, що мають спеціальні повноваження у сфері протидії злочинності, в інтересах досягнення спільної мети – створення ефективного захисту суспільства та його громадян від злочинних посягань. Під власне координацією розуміється концентрація кадрів і засобів названих структур, які прийнято іменувати правоохоронними, на напрямі, який на підставі аналізу стану законності визначено в якості основного чи пріоритетного.

Безпосереднім об’єктом координації є не сама злочинність та інші правопорушення, як при здійсненні наглядової функції, а діяльність правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю.

Питання про те, які саме органи є об’єктом координаційної діяльності прокурорів, не має однозначного тлумачення. Причина пояснюється перш за все тим, що Закон України «Про прокуратуру» не містить вичерпного переліку суб’єктів, дії яких мають координуватися. Назвавши в ст.10 органи внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції та митної служби, законодавець не поставив крапку, доповнивши перелік «іншими правоохоронними органами». Що слід розуміти під «іншими правоохоронними органами», в цьому Законі не зазначено.

Часткову відповідь на дане питання можна знайти у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Стаття 2 названого Закону відносить до числа правоохоронних органів, окрім вищезазначених, такі:

- органи військової служби правопорядку у Збройних силах України;

- органи охорони державного кордону;

- органи і установи виконання покарань;

- державну контрольно-ревізійну службу;

- органи рибоохорони;

- органи державної лісової охорони та інші, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Проте, не для всіх цих органів боротьба зі злочинністю є головним змістом.

Координаційна функція органів прокуратури визначається Указом Президента України від 12 лютого 2000 року № 229 «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю». Права і обов’язки прокурора, як спеціального суб’єкта координації, з достатньою повнотою врегульовано ст. 10 та ч. 2 ст.29 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.01).Зазначені нормативні акти, а також наказ Генерального прокурора України №1 від 19.09.05 «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» та Регламент Генеральної прокуратури України, затверджений наказом №53 від 30.09.05, визначають організаційно-правові засади координаційної діяльності прокурорів усіх рівнів по боротьбі зі злочинністю.

У роботі органів прокуратури по координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю можна виділити 3 таких основних напрямки: а) координація застосування законодавства, що безпосередньо регламентує питання протидії злочинності; б) координація участі правоохоронних органів у правотворчості; в) спільний аналіз стану злочинності, її структури й динаміки, прогнозування тенденцій розвитку.

До основних напрямів, за якими здійснюється координація діяльності правоохоронних органів, відносяться:

- спільний всебічний аналіз стану злочинності та корупції, їх структури та динаміки, прогнозування тенденцій з метою визначення загальних засад і шляхів протидії злочинності у всіх її формах і проявах;

- розробка та здійснення спільних цільових заходів щодо виявлення, розкриття, розслідування, припинення і профілактики злочинів, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню;

- розробка та подання узгоджених пропозицій до проектів державних і регіональних програм, спрямованих на запобігання та протидію злочинності та корупції;

- виконання загальнодержавних і регіональних програм боротьби, спрямованих на запобігання та протидію злочинності та корупції;

- внесення узгоджених пропозицій органам державної влади і місцевого самоврядування щодо оздоровлення криміногенної ситуації;

- розробка та подання пропозицій компетентним органам щодо удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності у сфері запобігання і протидії злочинності та корупції;

- спільне ініціювання наукових досліджень з проблем запобігання та протидії злочинності та корупції, участь у їх проведенні.

Не виключається можливість здійснення координації за іншими напрямами, в тому числі:- підготовка і направлення інформацій з питань боротьби зі злочинністю Президенту, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, іншим державним органам, а також органам місцевого самоврядування;

- узагальнення (по узгодженій програмі) практики застосування законів з протидії злочинним проявам і підготовка пропозицій щодо покращення правоохоронної діяльності;

- узагальнення практики виконання міжнародних договорів і угод з іноземними державами та міжнародними організаціями з питань співробітництва у галузі протидії злочинності і розроблення відповідних пропозицій;

- вивчення практики координації дій правоохоронних органів, поширення позитивного досвіду.

Координація здійснюється в таких основних формах:

- проведення координаційних нарад керівників правоохоронних органів;

- проведення спільних засідань колегій правоохоронних органів;

- обмін поточною та іншою інформацією з питань протидії злочинності;

- спільні виїзди у регіони для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у сфері протидії злочинності, вивчення та поширення позитивного досвіду;

- створення спільних слідчо-оперативних груп для розкриття і розслідування конкретних злочинів;

- проведення спільних цільових заходів, що мають своєю метою викриття і припинення злочинів, усунення причин та умов, які сприяли їх вчиненню;

- взаємного використання можливостей правоохоронних органів з підготовки і навчання кадрів, підвищення їхньої кваліфікації, проведення спільних семінарів, конференцій;

- взаємної допомоги в забезпеченні особистої безпеки при здійсненні діяльності по боротьбі зі злочинністю, у випадках і в порядку, передбачених законом;

- видання спільних наказів, вказівок, підготовка інформаційних листів, орієнтувань та інших організаційно-розпорядчих документів.

Перелічені та інші форми координації обираються керівниками правоохоронних органів в залежності від конкретної ситуації, обставин і характеру питань, що потребують вирішення. Матеріально-технічне забезпечення координаційної діяльності покладається на її учасників.

Серед вище названих форм координації, найбільш значущою вважається координаційна нарада, на якій визначається скоординована стратегія протидії злочинності. Як випливає з наказу Генерального прокурора України №1-2005, координаційна нарада одна з найбільш поширених організаційних форм узгодження спільних заходів протидії злочинності та її запобігання.

Учасниками координаційної наради є прокурор (голова наради – спеціальний суб’єкт) та перші керівники правоохоронних органів (члени наради).

Разом з тим, багатогранну діяльність прокуратури щодо зміцнення законності й правопорядку правомірно виділяти і у більш вузький аспект протидії злочинності, що розуміється нами як спеціальна діяльність прокурорів з кримінального переслідування осіб, які вчинили злочин, та підтримання державного обвинувачення в суді.

Кримінологічна функція прокуратури реалізується прокурорами в декількох аспектах прокурорської діяльності. Основними з них є: аналітична робота; розробка та планування заходів запобігання злочинам; запобігання злочинам шляхом здійснення нагляду; кримінологічна діяльність прокурора у процесі досудового слідства; кримінологічна діяльність прокурора при розгляді кримінальної справи у суді.

Окрім цього прокурори мають сприяти подальшому розвитку профілактичної діяльності громадськості, приймати участь у здійсненні правової пропаганди, співробітництві з відповідними установами інших держав та міжнародними організаціями у сфері запобігання і протидії транснаціональній злочинності.

Глибокий і постійний аналіз стану законності і правопорядку є основою організації протидії злочинності на всіх її рівнях і напрямках. Не є в цьому змісті виключенням аналітична робота в органах прокуратури. У наказі Генерального прокурора України № 1 від 19 вересня 2005 р. «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» пропонується прокурорам всіх рівнів розглядати аналітичну роботу як важливий фактор забезпечення належної організації прокурорсько-слідчої діяльності, вживати заходів до усунення недоліків, а також вносити конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності роботи та рівня координації діяльності по боротьбі зі злочинністю, удосконалення законодавства та відомчих актів, що стосуються організації та порядку діяльності прокуратури.

Аналітична робота в органах прокуратури багатоаспектна. Важливим її напрямком є вивчення закономірностей проявів злочинності та її причин. А виявити ці закономірності можна тільки шляхом аналізу статистичних даних про злочинність в країні або в окремому її регіоні. Кримінологічний аналіз злочинності є основою усієї профілактичної роботи прокуратури оскільки дозволяє виділити основні напрями спеціально кримінологічного запобігання злочинам1.

Робота органів прокуратури стосовно вивчення злочинності та її причин може вважатися логічно завершеною та практично доцільною тоді, коли за її результатами розробляються заходи щодо протидії злочинності. Якщо цього не відбувається, аналітична робота не має сенсу. При цьому під розробкою заходів запобігання та протидії злочинності розуміється робота, яка пов'язана з формуванням цілей і завдань у сфері протидії злочинності, підбором засобів і форм досягнення, затвердження планів і програм.

Дата добавления: 2014-01-07