Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Роль прокуратури у розробці та плануванні заходів запобігання та протидії злочинності

Робота органів прокуратури стосовно вивчення злочинності та її причин може вважатися логічно завершеною та практично доцільною тоді, коли за її результатами розробляються заходи щодо протидії злочинності. Якщо цього не відбувається, аналітична робота не має сенсу. При цьому під розробкою заходів запобігання та протидії злочинності розуміється робота, яка пов'язана з формуванням цілей і завдань у сфері протидії злочинності, підбором засобів і форм досягнення, затверджених планів і програм.

З позиції структурного аналізу, розробка заходів запобігання та протидії злочинності складається із тісно взаємозалежних етапів. Основними з них є:

1) збір та аналіз кримінологічної інформації;

2) формування цілей і завдань у сфері протидії злочинності та підбір засобів для їх досягнення;

3) підготовка та прийняття юридично значимих документів, у яких фіксується дана робота (планів, програм, рішень компетентних органів і т.п.);

4) доведення цілей і завдань до їх безпосередніх виконавців.

Відносно самостійним елементом розробки заходів протидії злочинності, і разом з тим її складовою частиною, є кримінологічне прогнозування, що здійснюється в масштабі країни, на рівні регіонів і місцевому рівні. Підставою такого висновку є те, що кримінологічне планування, з одного боку, виступають як засіб доведення профілактичних цілей і завдань до безпосередніх виконавців, а з іншого боку - містить у собі всі основні елементи політичного акту державного управління.

Розробка профілактичних заходів здійснюється на практиці за рядом взаємообумовлених напрямів, у тому числі: стосовно до окремих видів злочинів і типам злочинного спрямування; територіальним зонам (регіонам країни); галузям економіки; соціальним групам населення; сферам громадського життя і т. ін.

Основними суб'єктами розробки заходів протидії злочинності на районному, міському рівні є органи місцевої влади та місцевого самоврядування, які відповідно до діючого законодавства мають право приймати загальнообов'язкові рішення в цій сфері. Разом з тим у Законі України «Про прокуратуру» у редакції від 05.11.1991 р. було записано, що прокуратура бере участь у розробці органами державної влади заходів попередження злочинів й інших правопорушень (ч. 2 ст. 5).

Органи прокуратури беруть участь у розробці запобіжних заходів у двох формах:

а) у формі особистої участі прокурорських працівників у складанні програм комплексної протидії злочинності та планів профілактики окремих злочинів;

б) шляхом подання у відповідні органи влади й управління подань, що містять пропозиції щодо зміцнення законності й правопорядку в районі (місті), підвищення ефективності заходів протидії злочинності.

Говорячи про участь прокурорських працівників у зазначеному плануванні, варто мати на увазі, що прокурор бере участь у ньому у двох інституціях: з одного боку, він виступає як охоронець законності, а з іншого боку - як кримінолог. При цьому він повинен керуватися засадами, вимогами, виробленими наукою прокурорського нагляду та кримінологією. Основними з них є: законність, об’єктивність і наукова обґрунтованість, конкретність і цілеспрямованість, безперервність й ін.

Відповідно до принципу законності, планувати треба тільки такі заходи, законність яких не викликає сумнівів. Вторгнення в сферу прав і свобод особи з метою профілактики правопорушень, застосування контролю й санкцій повинні плануватися і реалізовуватися в суворій відповідності із законом.

Принципи об'єктивності і наукової обґрунтованості в цьому випадку припускають аналіз планованих заходів з погляду їхньої відповідності фактично складній оперативній обстановці, реальним і прогнозованим умовам соціально-економічного розвитку, взаємозв'язку цілей і ресурсів, сил, засобів.

Принципи конкретності й цілеспрямованості вимагають планування профілактичних заходів не із загальних декларацій, а з точного знання особливостей об'єктів профілактики злочинів

Принципи спадковості, безперервності й контрольованості в плануванні означають, що при розробці планів потрібно враховувати попередній досвід планування, допустимість коректування планів у ході їхнього виконання, а також можливість перевірки виконання планових заходів.

Ґрунтуючись у плануванні на перерахованих принципах, потрібно в той же час враховувати ряд обставин. По-перше, самостійність кожного із принципів відносна, і кожний із принципів повинен реалізовуватися з урахуванням інших. Оскільки їхній ізольований розгляд можливо тільки теоретично, так-як взаємозумовленість і взаємопроникнення принципів на практиці їх реалізації потрібно постійно матися на увазі.

 

Як відзначалося вище, розробка місцевих планів протидії злочинності здійснюється з урахуванням планів різних рівнів і за різними напрямами: загальнодержавних, регіональних та інших місцевих планів боротьби зі злочинністю.

Загальнодержавні, регіональні й місцеві плани у свою чергу, діляться на комплексні й предметно цільові.

У комплексні плани протидії та запобігання злочинності включають заходи, спрямовані на протидію злочинності в цілому. Прикладом такого плану можна назвати Комплексну програму профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої Постановою КМ України від 20 грудня 2006 р. № 16671.

Згідно цієї програми на прокуратуру України покладено здійснення наступних заходів: 1) розроблення проектів Законів України «Про профілактику злочинів», «Про державну національну службу розслідування України»; 2) посилення контролю за дотриманням законодавства під час проведення господарської діяльності, набуття та реалізації майнових прав (розроблення та проведення додаткових скоординованих заходів с посилення контролю за процесом приватизації підприємств, що мають стратегічне значення; проведення скоординованої роботи щодо профілактики правопорушень на ринку підакцизних товарів, проведення щорічних комплексних перевірок діяльності таких підприємств); 3) проведення скоординованої роботи із забезпечення зменшення заборгованості перед державним бюджетом стратегічно важливих для економіки підприємств та своєчасне виявлення фактів зловживань з боку посадових і службових осіб таких підприємств; 4) проведення перевірки стану виконання особами, які проводять дізнання або слідства вимог статей 23 і 23–1 КПК України, вжиття за результатами перевірок відповідних заходів; 5) проведення комплексних перевірок дотримання вимог Законів України «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією», інших нормативно–правових актів з питань державної служби та запобігання корупції в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування; 6) удосконалення взаємодії правоохоронних органів з міжнародною організацією кримінальної поліції – Інтерполом та компетентними органами іноземних держав у боротьбі зі злочинністю, що має транснаціональний характер; 7) розроблення з урахуванням міжнародного досвіду міжвідомчих заходів щодо підвищення ефективності використання форм міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Предметно-цільові програми, плани і концепції охоплюють заходи, спрямовані на запобігання окремих видів або групи однорідних злочинів. Прикладом такого виду планування є: Національна програма боротьби з корупцією (затверджена Указом Президента України 10 квітня 1997 р.), в якій перераховані заходи, спрямовані на викорінювання корупції2; План заходів із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом і фінансування тероризму на 2006 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 18 березня 2006 р. № 3593; Концепція розвитку системи запобігання та протидії і легалізації «відмиванню» доходів, одержаних злочинним шляхом і фінансуванню тероризму на 2005–2010 рр., яка схвалена розпорядженням КМ України від 3 серпня 2005 р. № 315–р1.

Досягнення цілей планування на всіх його рівнях пов'язане із трьома основними умовами:

- комплексним підходом до виявлення причин та умов, що
сприяють злочинам;

- забезпеченням взаємозв'язку, повноти та всебічності
конкретних запобіжних заходів;

- створенням системи реалізації запланованих заходів.

Перша умова означає, що в ході планування необхідно опиратися на різнобічну й достовірну інформацію про природу об'єктів, на які буде здійснений попереджувальний вплив. Без виявлення причинного комплексу злочинів неможливо розраховувати на ефективність і наукову обґрунтованість планових заходів. Без виконання другої умови важко досягти цілісного впливу на причинний комплекс злочинності. Виконання третьої умови пов'язане з тим, що саме планування не дасть бажаного ефекту без системи заходів, спрямованих на організаційне забезпечення реалізації розроблених планів.

У теорії і практиці кримінологічного планування поряд з поняттями «план», «планування» використаються поняття «програма», «програмування». У зв'язку з тим, що дані поняття трактуються неоднозначно, представляється доцільним визначити їх найпоширеніші значення.

Під програмою тієї або іншої діяльності в широкому змісті слова розуміють основні напрямки цієї діяльності й бажані якості сутності її результатів. У більш вузькому змісті програма розглядається як специфічний інструмент планування, притаманний для сучасного етапу розвитку управління.

Програмно-цільовий підхід до управління й планування може розглядатися також як певна методологія й методика планування. У цій якості він припускає побудову ієрархічної системи цілей, взаємного узгодження цілей і ресурсів, ретельне пророблення, у тому числі й із застосуванням математичних методів, кожного з етапів досягнення загальних і проміжних цілей. У більш широкому змісті програмно-цільова орієнтація в плануванні означає програмування, тобто складання детального плану дій з оцінкою результатів, строків і ресурсів.

Необхідність застосування принципів програмно-цільового планування попередження злочинності обумовлена рядом обставин: комплексним характером завдань у цій сфері, що вимагає скоординованих зусиль державних й громадських організацій; винятковою важливістю проблеми протидії злочинності для рішення всіх інших соціальних проблем.

У зв'язку з розробкою програм, спрямованих на запобігання та протидію злочинності виникає питання про співвідношення загальнодержавних і регіональних програм. Необхідно підкреслити, що загальнодержавні програми не можуть бути представлені як сукупність регіональних.

Програми щодо протидії злочинності розробляються в багатьох розвинених країнах. Так, у США зараз діє кілька програм по боротьбі зі злочинністю. Їх здійснюють сім федеральних відомств і кілька спеціалізованих організацій, яким Конгрес виділяє кошти (15 млрд. доларів). У процесі підготовки програм були поставлені наступні основні завдання: боротьба з наркоманією, попередження та профілактика злочинів; підвищення ефективності взаємодії карної юстиції й громадськості; створення інформаційних систем для профілактики злочинів. Як видно із цього переліку цілей, запобіжна функція розглядається в якості основної.

Основними завданнями кримінологічного планування є: а) розробка такої сукупності взаємопов’язаних заходів, які у своїй сукупності допомогли б встановити належний правовий контроль як над злочинністю в цілому, так і над окремими видами, групами злочинів; б) активізувати діяльність органів правопорядку у сфері протидії злочинності; в) забезпечити координацію діяльності; г) сприяти виявленню латентної злочинності; д) створити умови, що забезпечить реалізацію принципу невідворотності покарання; е) забезпечити гарантії належної правової захищеності громадян від злочинних посягань1.

Таким чином, у сучасний період завдання полягає в практичній реалізації програмно-цільового підходу в кримінологічному плануванні, що дозволяє підняти ефективність всієї системи запобігання злочинам.

В основі будь-якої програми запобігання злочинам повинна бути чітка соціальна й правова концепція, що орієнтується на людину, його права і свободу, соціальну справедливість і гуманізм. Така концепція відіграє роль стрижня, навколо якого конкретизуються всі ланки програми. Ця вимога повинна враховуватися в методиці розробки програми як якась постійна теоретична й моральна передумова всієї діяльності.

Програми запобігання та протидії злочинності повинні мати подвійну особливість. Та частина, що ставиться до діяльності правоохоронної системи (спеціальне запобігання), повинна мати директивний зміст, оскільки в цьому випадку можна розраховувати на необхідне ресурсне, фінансове, організаційне й правове забезпечення. Крім того, правоохоронній системі властиве певне правове регулювання та дисципліна, що дозволяє з високим ступенем надійності програмувати її функціонування. Та ж частина програми, що ставиться до діяльності громадських формувань, може мати індикативну сутність. Це випливає з непрямого, опосередкованого характеру їхньої попереджувальної діяльності

Як індикативний, так і директивний підходи до розробки програм дозволяє перейти від твердої, стабільної системи планування до саморегулюючих динамічних форм. При цьому необхідно мати на увазі, що директивний підхід містить у собі певне протиріччя, сутність якого полягає в тому, що запланована система заходів може в значній мірі втратити зміст, якщо не будуть враховані зміни обстановки. Коректування планів виявляються не завжди своєчасними та достатніми. Тому директивність більш прийнятна для короткострокових і середньострокових планів.

Цільові програми розраховані па певний строк і високий ступінь реалізації. Для них притаманно високий ступінь інтеграції діяльності виконавців, їх тимчасова організаційна єдність, чітка субординація цілей, наявність загального сценарію, самостійне фінансування, наявність спеціального органа управління. Основне призначення такої програми полягає в тому, щоб вирішити одну важливу проблему в чітко обкреслених часових рамках. Прикладом такого роду програмних заходів може бути Указ Президента України від 18. 11. 2005 р. № 1615/2005 «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції»1.

Для виконання перманентних програм окремі елементи мети не субординуються такі програми не мають самостійного фінансування, для їхньої реалізації не створюються спеціальні органи. Перманентні програми властиві індикативному підходу, а цільові - директивному.

Що стосується запобігання злочинності необхідно розумне сполучення цільових і перманентних програм. Відносно найбільше гострих проблем протидії злочинності необхідна централізація, що забезпечує мобілізацію всіх можливих коштів і ресурсів. У чинність своєї надзвичайності такі програми повинні виконаються в умовах режиму найбільшого сприяння, переважного матеріального й організаційного забезпечення. Розробка названих програм доцільна з урахуванням рецидивної резонансності видів злочинності, наприклад, відносно організованої злочинності або злочинності, пов'язаної з наркотиками.

Відносно традиційних видів злочинності більше підходять перманентні програми, які поєднують загальні методично-політичної спрямованості бачень, а не конкретні організаційні передумови. Наприклад, стосовно до таких злочинів, як: крадіжки або шахрайство, важко розраховувати на ефективність цільових програм. Тут дуже висока латентність і занадто різноманітне коло факторів, що детермінують.

У тісному зв'язку із загальнодержавним і регіональним плануванням перебуває так зване відомче планування протидії злочинності. Мова йде про складання планів роботи з протидії злочинності та іншими правопорушеннями правоохоронними органами. Вказаний зв'язок знаходить вираз, насамперед, у тому, що у заходах загальнодержавних і регіональних програм, у реалізації яких беруть участь правоохоронні органи, знаходять своє відбиття у відомчих планах роботи. При цьому формулюватися ці заходи у відомчих планах повинні таким чином, щоб діяльність відповідних органів стосовно їхньому виконанню не виходила за рамки їхньої компетенції. Змішуванню компетенції при розробці та реалізації спільних заходів щодо протидії злочинності неприпустимо.

Відомче планування є самостійним видом планування, оскільки всі правоохоронні органи, що беруть участь у реалізації заходів протидії злочинності, діють як незалежні один від одного в організаційному відношенні відомства. Вони самі визначають безпосередніх виконавців; у рамках загальних строків проведення заходів можуть за своїм розсудом установлювати строки окремих операцій і т п. Самостійність відомчого планування визначається також тим, що діяльність правоохоронних органів стосовно протидії злочинності здійснюється не тільки в межах загальнодержавних і регіональних програм, але й виходить за них. Вказана діяльність у значній своїй частині повинна знаходити висвітлення в поточних планах роботи центральних і регіональних органів правопорядку та їхніх структурних підрозділів. Думаємо, що вдосконалювання практики планування даної роботи є істотним резервом підвищення ефективності всієї діяльності правоохоронних органів з протидії та запобігання злочинності

 


[1] Давиденко Л.М., Бандурка А.А. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы. – Харьков, 2005. – с. 86-87.

[2] Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика. 3 кн. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2007; кн.. 1 с. 321.

[3] Кримінологія. Загальна та Особлива частини /За ред. І.М. Даньшин/ Харків. ”Право”, 2003 с. 44.

[4] Кримінологія: Загальна та Особлива частини с. 99 Голіна В.В. Попередження злочинності правоохоронним правом. Київ. НМК ВО 1991. с.6

[5] Див.: Зелененька В.С. Общая теория борьбы с преступностью

1. Концептуальные основы. – Х.: Основа, 1994. – с. 8; Криминология: Учебник для юрид.вузов / Под общ. ред. Д-ра юрид. наук, проф. А.И.Долговой – М.: Изд.група ИНФРА-М-Норма, 1997 с. 317-324

[6] Закалюк А.П. Вказана робота с. 367

[7] Закалюк А.П. Вказана робота с. 324

[8] Душейко Г. О. Організаційно-тактичні основи реалізації оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи: Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 271 с. - С. 114.

[9] Логинов Е. Борьба с российской организованной преступностью: международный аспект // Законность. – 1998. – № 7. – С. 36-39.

[10] Мірошниченко С.С. Головні напрямки діяльності органів прокуратури України з попередження організованої злочинності // автореф. дис.на здобут.наук.ступ.канд.юрид.наук Х.: 2007, с. 10

1 Борецкий А.В., Долежан В.В. Акты прокуратуры по общему надзору: Учеб. пособ. – Харьков, 1983. – С. 33-36.

1 Каркач П.М., Кривобок В.В., Синчук В.Л. Координаційна діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю. – Х., 2002. – С. 43.

[11] Криміналістична профілактика економічних злочинів: Наук.- практ. посібник (за ред.. д-ра юрид.наук, проф.. В.А. Журавля) – Х.: „Харків юридичний” 2006 – С. 126-148

1 Більш детально щодо здійснення слідчої профілактики див.: Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. – Х.: Вища шк., 1975. – 171 с.; Криміналістична профілактика економічних злочинів: Наук.–практ. посібник / За ред. д–ра юрид. наук, проф. В.А. Журавля /.– Х.: Харків юридичний, 2006. – 236 с.

1 Див. також: Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві. – К, 2001. – С. 117-123; Каркач П.М. Організація роботи прокуратури міста (району) по виконанню функцій, визначених Конституцією України. –Х., 2004. – С. 40-52.

1 Голіна В.В. Попередження злочинності правоохоронними органами. – К.: НМК ВО, 1991. – С. 65.

1 Офіц. вісн. України. – 2006. – № 51. – Ст. 3418.

2 Офіц. вісн. України. – 1997. – № 15. – Ст. 12.

3 Зб. уряд. нормат.актів України. – 2006. – № 16. – Ст. 385.

1 Офіц. вісн. України. – 2005. – № 32. – Ст. 1951.

1Див.: Злочинність у сфері економіки: проблеми прогнозування, планування та координації заходів протидії / За ред. д–ра юрид. наук проф. Кальмана О.Г. – Х.: ТОВ «Новасофт», 2005. – С. 155.

1 Уряд. кур’єр. – 2005. – №222. – 22 лист. 2005 р.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Координаційна діяльність прокуратури | Масштаби топографічних карт і планів
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 793; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.