Передумови приєднання системи вищої освіти України до Болонського процесу

Суть Болонського процесу полягає у формуванні на перспективу загальноєвропейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів функціонування. У рамках Болонського процесу відбулося багато різнорівневих зустрічей, робочих нарад, конференцій тощо.

Пропозиції, які розглянуто і які виконуються в рамках Болонського процесу, зводяться в основному до шести таких ключових позицій:

1. Уведення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й - до одержання першого академічного ступеня і 2-й - після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS, зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде Грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної нагромаджувальної системи, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

Передумовами приєднання системи вищої освіти Украї­ни до Болонського процесу є: адаптація законодавства Ук­раїни до принципів і вимог цього процесу, структурні зміни освіти, запровадження у системі вищої освіти Європейської кредитно-трансферної системи, проведення педагогічного експерименту у вітчизняних вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації щодо запровадження кредитно-мо­дульної системи організації навчального процесу.

Для цього потрібно розробити структурно-логічні схеми підготовки фахівців за всіма напрямами та спеціальностя­ми, запровадити модульну систему організації навчального процесу, систему тестування та рейтингового оцінювання знань і умінь студентів; організувати навчальний процес на основі освітніх програм, які формуються як набір залікових кредитів; увести граничний термін навчання за такою про­грамою, в тому числі граничний термін бюджетного фінан­сування; створити нове покоління галузевих стандартів ви­щої освіти; розробити індивідуальні графіки навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи; зараховувати до вищих навчальних закладів тільки за напрямами підготовки; вдосконалити навчально-мето­дичне, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формувати навчальні програми всіх освітніх дисциплін на основі освітньо-кваліфікаційних ха­рактеристик випускників за галузевими стандартами; вве­сти інституцію викладачів-кураторів (тьюторів) індивідуаль­них траєкторій навчання студентів.

Приєднання України до Болонського процесу дасть мож­ливість:

1.Визнати українські дипломи про вищу освіту всіма краї­нами — учасницями Болонського процесу, насамперед че­рез введення загальноєвропейського додатка до диплома.

2.Розширити доступність і підвищити конкурентоспро­можність вищої освіти в Європі; створити умови для знач­ного підвищення мобільності студентів, викладач і адмі­ністративного персоналу.

3. Вдосконалити організацію навчального процесу, кон­тролю та атестації студентів уведенням єдиного для всієї Європи механізму обліку засвоєння студентами змісту освіти (ЕСТ8). Насамперед ідеться про розширення можливостей нелінійної (асинхронної) схеми навчання, що сприятиме реалізації особистісно-орієнтованого підходу до підготовки студентів, вибору ними індивідуальної траєкторії навчання.

4. Підвищити самостійність і водночас відповідальність вищих навчальних закладів у питаннях вибору змісту на­вчання і підвищення якості освіти.

5. Вищим навчальним закладам України контактувати із навчальними закладами як усередині країни, так і поза її межами з метою обміну досвідом щодо змісту освітніх програм, організації процесу навчання. У зв’язку з цим важливо вивчити досвід 40 європейських країн, які підписали Болонську декларацію.

Водночас є певні труднощі з приєднанням України до Бо­лонського процесу. Серед них:

1. Необхідність підвищення рівня фінансування вищої
освіти і науки та їхнього матеріально-технічного забезпе­чення.

2.Вимога перейти на дворівневу вищу освіту (бакалавратура, магістратура) зумовила необхідність відмовитися від етапу підготовки кваліфікації спеціаліста, що є типовим для вищої школи країн СНД. Як це зробити і взагалі чи доціль­но це робити?

3.Вимога відмовитися від присвоєння вченого ступеня «кандидат наук» і введення лише ступеня «доктор наук».

4.Необхідність перегляду напрямів і спеціальностей підго­товки у вищих навчальних закладах з метою зближення їх із загальноєвропейським переліком також спричинює труд­нощі, пов'язані зі специфікою народного господарства, еко­номіки і розвитку науки в Україні.

5.Посилення автономії вищих навчальних закладів і по­слаблення управлінської ролі МОН України зумовило б втрату переваг, пов'язаних зі здійсненням централізованої роботи з удосконалення організаційної структури навчаль­них закладів та освіти загалом і контролюючих функцій міністерства.

Російські спеціалісти, які проаналізували результати дво­річного експерименту з впровадження ЕСТS у 24 вищих на­вчальних закладах Російської Федерації, висловлюють по­боювання, що перехід на асинхронну схему навчання при­зведе до змішування студентами кредитів різних видів і логіки вивчення дисциплін. Останнє може спричинити знижен­ня якості вищої освіти, розмивання її структури і втрату її фундаментальності.

Українські фахівці не поспішають з висновками, доки не завершиться педагогічний експеримент, який проводиться у 25 вітчизняних вищих навчальних закладах.

Щодо забезпечення привабливості вищої освіти України для зарубіжних студентів, то реалізація цієї мети поки що проблематична, оскільки у вітчизняних навчальних закла­дах мало фахівців, які могли б навчати студентів, наприклад англійською мовою.

Дата добавления: 2014-01-07