Особливості господарських відносин у країнах Стародавнього Сходу

Особливості господарських та соціально-економічних відносин у країнах Стародавнього Сходу.

До найдавніших держав Стародавнього Сходу слід віднести Стародавній Єгипет (4 століття до н.е.); Стародавній Китай (3 тисячоліття до н.е.); Стародавню Індію (3 тисячоліття до н.е.); державні утворення Месопотамія (Межиріччя) (4 тисячоліття до н.е.)

Економічна історія вивчає два типи господарської організації в рабовласницькому суспільстві - східне і античне рабство. Відомі наступні спільні риси: застосування ручної праці на основі індивідуальних та колективних знарядь праці, землеробство та натуральне господарство, а також застосування примусової праці рабів.

Східне рабство виникло в IV тис. до н. є. в Стародавньому Єгипті. До району східного рабства належали також Межиріччя (Месопотамія), що розміщалася між річками Тигр і Євфрат, Стародавня Індія та Китай. Особливості східного рабства полягали в тому, що воно тут не набуло всебічного поширення у суспільному виробництві, оскільки раби становили незначний відсоток населення, в основному перебували в державній власності і використовувались головним чином для обслуговування рабовласників та будівництва пірамід, каналів. Головним джерелом рабства були війни, піратство, боргове рабство. Рабство в країнах Стародавнього Сходу мало патріархальний характер, домінуючою економіці цих країн була сільська община.

РЕЗЮМЕ: Таким чином, підсумовуючи, слід відзначити, що країни Стародавнього Сходу мали багато спільних рис в організації господарських систем. Найбільш характерними були сталість сільської общини і державна власність на землю. Община прагнула не допускати розвитку приватної власності на землю. Основна сфера економічного життя - сільське господарство - залишалось поза рабовласницьким виробництвом. Тільки частково праця рабів використовувалась для обробітку ґрунту, особливо в системі царського і храмового господарства. Праця рабів використовувалась однобоке і була непродуктивною, її застосовували переважно для обслуговування рабовласників, на будівництві пірамід, каналів і т п. Східне рабство не було класичним. Тут органічно співіснували общинні та рабовласницькі елементи.

Країна	Риси господарської діяльності за галузями	Особливості досягнень
Землеробство	Тваринництво	Ремесло	Торгівля
Стародавній Єгипет	Зрошувальне землеробство Вирощували: ячмінь, пшеницю, фінікову пальму, виноград.	Розводили: биків, овець, кіз, корів; приручали гусей, качок, антилоп; для бойових колісниць використовували коней.	Обробка міді, золота, бронзи, срібла, заліза; гончарне, ювелірне, шкіряне, ткацьке ремесло; будівництво та ремонт житла, храмів, усипальниць.	Велась між домами та містами, на Середземному морі та сухопутних торгівельних шляхах (спочатку шляхом обміну; наприкінці 4-го ст., виникають гроші).	Головною продуктивною силою були селяни - члени громад. Існували ринки рабів
Стародавній Китай	Вирощували: рис найважливіший продукт харчування), чай, просо, фрукти, горіхи, овочі	Розводили: буйволів, овець, займалися шовківництвом (виготовлення трималося у секреті).	Обробка міді, бронзи, заліза; гончарне, ювелірне (золото, срібло), ткацьке ремесло (шовк).	Велась по Великому шовковому шляху (експортували напівдорогоцінне каміння – нефрит, прянощі, фарфор, шовк до Римської імперії).	1. Винайдення писемності (ієрогліф), туші, паперу, компаса; 2. Використання бамбука, шовку; 3. Написання книг, підвищення грамотності; 4. Військові походи.
Стародавня Індія	Вирощували: цукрову тростину, пшеницю, ячмінь, рис, бавовну, льон, просо (збирали врожаї двічі на рік).	Розводили: кіз, корів, овець, буйволів, верблюдів, ослів	Обробка міді, бронзи; ковальство, ткацтво, гончарство, прядильне, ювелірне ремесло	Кашмір – торгував вовною, Гімалаї – золотом, Пенджаб – кіньми; на півдні – коштовим камінням, на сході – слонами. Грошовий обіг був нерозвинений	1) З’являються купці – професіонали, лихварі. 2) висока частка несільськогосподарського населення (майже половина жителів зайнята ремеслом).
Месопотамія	Вирощували: ячмінь, пшеницю, просо (врожай збирали двічі на рік); фінікову пальму, огородні культури, технічні культури (льон, кунжут), фруктові дерева і виноград.	Розводили: велику і малу рогату худобу (биків, овець, кіз, корів), ослів.	вироби з глини (посуд, серпи, цвяхи, книги); наприкінці 3-го тисячоліття розвивається ремесло (гончарне, ювелірне, ткацьке, шкіряне); будівництво глиняних будинків, храмів, фортець та іригаційних споруд.	1. Розвинена зовнішня і внутрішня торгівля. 2. сільськогосподарською та ремісничою продукцією (з Індії завозили бавовну, з Персії – олово, лазурит, з Сирії – кедрове дерево).	1.У 2-му тисячолітті до н.е. створені банки, існувало лихварство. 2.Винайдення гончарного кругу, колеса, бронзи, сіялки, човна з вітрилами. 3.Будівництво зрошувальних та судохідних каналів. 4.Досягнення у будівництві (використання цегли, фаянсу, асфальту, першого водоканалу). 5.Розвиток астрономії, математики, географії, медицини, створення бібліотеки, винайдення календаря, мила. Досягнення у військовій техніці та спорядженні (бойові колісниці, тарани, металеві шоломи, кольчуги.