Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика

Аплікація - один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, який використовується ДЛЯ художнього оформлення різних предметів за допомогою прикріплення до основного тла вирізаних декоративних чи предметних форм (див. кольор. вкп., мал. 53-55).

Своєрідність аплікації полягає як в характері зображення, так і в техніці її виконання. Зображення в аплікацїі, порівняно з іншими видами площинного зображення - малюнком, живописом, більш умовне. Це контурно-силуетне зображення на площині. Форма більш узагальнена, майже без деталей. Як засіб художнього оформлення, аплікація створює своєрідний декоративний ефект. Іноді вирізані форми використовують для оформлення приміщення. Аплікаційні вирізки із тканини, хутра та шкіри використовують в оформленні одягу, виконанні панно.

Процес виконання аплікації має два етапи: вирізування або обривання окремих форм і прикріплення їх до тла. Іноді вирізані частини прикріплюються до тла не повністю, і аплікація виходить частково об'ємною (наприклад, пелюстки квітки). Це надає зображенню більшої виразності. Через свою узагальненість, декоративність аплікація особливо доступна дітям дошкільного віку. Створення силуетних зображень потребує великої роботи думки та уяви, оскільки у силуеті відсутні деталі, які інколи є основними ознаками предмета.

На відміну від малювання та ліплення, аплікація як вид образотворчої діяльності вивчалася дослідниками переважно в аспекті формування сенсорних процесів, оволодіння технічними вміннями та навичками. У дослідженні, яке було проведене І. Гусаровою ще в 50-ті роки хх ст., детально розкривалася послідовність навчання дітей навичок вирізування і наклеювання: різання по прямій, заокруглення кутів, вирізування із паперу, складеного вдвоє, у кілька разів, силуетність вирізування і таке інше. На основі дослідження було сформульовано програмові завдання для кожної вікової групи, визначено зміст занять з аплікації в дитячому садку. Це пояснювалося тим, що в методиці зображувальної діяльності необхідно було визначити вміння і навички з аплікації для кожної вікової групи і методи роботи з дітьми на заняттях. Однак певна однобічність підходів до вивчення призвела до того, що в «Програмі виховання в дитячому садку» основне місце посіли технічні навички та вміння, тоді як художньому аспекту цієї діяльності зовсім не приділялося уваги. Цей аспект був розкритий у роботі З. Богатєевої, яка розглядає аплікацію як вид декоративно-ужиткового мистецтва, як засіб естетичного розвитку дошкільняти. Основну увагу вона зупиняє на орнаменті і виокремлює його художні особливості: колір, ритм, лінію, своєрідність композиції. Спостереження з дітьми навколишньої природи, навчання їх уміння бачити в рослинних формах симетричність, яскравість, гармонійність колірних поєднань є основою цієї роботи. Автор розглядає технічні прийоми декоративної аплікації для складання візерунка із рослинних та геометричних елементів, доступні старшим дошкільнятам.

Декоративний аспект аплікації представлений і в роботах Л. Скиданової та Л. Сірченко. Автори використовують українські мотиви в аплікаційних орнаментах.

Інший естетичний аспект розкрито у дослідженні Г. Пантелєєва під час вивчення аплікації як декоративно-оформлювальної діяльності. У роботі розглядаються питання морально-естетичного виховання дошкільнят засобами оформлювального мистецтва. Велику увагу приділено художньообразній темі оформлення свята, навколо якого групуються різні види художньої діяльності. Основною святковою композицією виступає великоформатна аплікація, яка з'являється у процесі спільної творчості педагога та дітей. У дослідженні показано нові форми колективних робіт з аплікації з метою художнього розвитку дітей, залучення їх до художньо-оформлювальної діяльності.

Аналіз аплікації як виду образотворчої діяльності показав, що, як і малювання та ліплення, аплікація поділяється на предметну, сюжетну, декоративну. Кожен з підвидів має свої засоби виразності. У предметній аплікації - це силует і колір, у сюжетній - ритм, композиція, у декоративній - ритм, симетрія, колір, гармонія (див. кольор. вкл., мал. 53-58).

Отже, аналіз таких видів образотворчої діяльності, як малювання, ліплення, аплікація, показав, що кожен з них має підвиди: у малюванні, ліпленні, аплікації діти зображають предмети, сюжет, створюють декоративно-орнаментальні композиції. Предметний та сюжетний зміст близькі між собою, оскільки, зображуючи предмет у малюнку, ліпленні, аплікації, дитина не абстрагується від навколишньої дійсності. Як вважає Т. Казакова, аналіз образотворчої діяльності розкриває також її художньо-образну основу, яка об'єднує всі види. Проте одночасно передавання образу в кожному виці образотворчої діяльності досягається різними засобами і залежить від художніх матеріалів, за допомогою яких цей процес удосконалюється.

Під час розгляду специфіки образотворчого мистецтва спостерігаються подібні до зображувальної діяльності дітей риси, підтверджується положення про необхідність впливу мистецтва на розвиток художньо-образного начала в малюнку, ліпленні, аплікації. Чимало дослідників розглядають різні аспекти цього вnливу(Є. Фльоріна, Н. Сакуліна, В. Єзикеєва, Н. Зубарева. В. Кіонова, Р. Мірошкіна та ін.). Вони зазначають, що процес образотворчості тісно пов'язаний зі сприйманням мистецтва, яке за правильного педагогічного-спрямування сприяє художньому розвиткові дітей, формуванню виразності в малюнку, ліпленні, аплікації.

Дата добавления: 2014-01-07