Товарна номенклатура ЗЕД

Не­зважаючи на різноманітність товарів у зовнішній торгівлі, всі вони завдяки Класифікатору мають своє, тільки їм відведене місце під відповідним цифровим кодом у товарній номенклатурі.

Коди товарів значно полегшують оформлення докумен­тації в сфері торговельних операцій, дозволяючи заміняти в текс­тах документів (контрактів, угод) назви товарів їх цифровим кодом.

Комплексним керівництвом для визначення коду є Основні правила інтерпретації, їх шість. Перші п'ять правил допомагають визначити товарну позицію (перші 4 знаки коду). За допомогою шостого правила можна відшукати субпозицію (V і VI розряди коду) і підсубпозицію (VII, VIII і IX розряди ко­ду товару).

Українська класифікація товарів ЗЕД (УКТ ЗЕД) (Постанова КМУ № 1863 від 12 грудня 2002 р.) базується на номенклатурі Гармонізованої системи Ради мит­ного співробітництва (ГС) і Комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС) (ст. 311 Митний кодекс України).

УКТ ЗЕД має десятизначну структуру (ч. 4 ст. 311 Митний кодекс України): "Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків)".

УКТ ЗЕД полегшує ведення статистики зовнішньої торгівлі, спрощує визначення митної вартості товару, нарахування мита та інших митних платежів, облік товарних операцій. ЇЇ базування на ГС усуває можливість непорозумінь у цій сфері між Україною та її торговельними партнерами.

ТН ЗЕД має додаток — Пояснення до Товарної номенкла­тури ЗЕД (ТН ЗЕД), що складаються з 5-ти томів і дозволя­ють конкретизувати місцезнаходження товару в ТН ЗЕД за його характеристиками, коли його класифікація з якихось причин ускладнена і товар за допомогою Основних правил інтерпретації ТН ЗЕД може бути віднесеним до двох або більше товарних угруповань номенклатури одного рівня.

Митним кодексом України (МКУ) встановлено правила визначення країни походження товару, що є важливим для застосування тарифних преференцій (розд. ХІІ).

Тарифні преференції - це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів (ст. 302 МКУ).

Країна походження товару визначається на підставі сертифіката походження товарів або митної декларації, яка подається для підтвердження цих відомостей. Якщо визначення країни походження товару звичайним способом є неможливим, то такий товар обкладається митом за повними ставками, як той, що походить з невідомої країни. (розд. ХІІ).

Митний кодекс України:

- визначає країною походження товару ту країну, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці. Під країною можуть розумітися не лише окремі країни, але й їхні групи (митні союзи) або регіони тієї чи іншої країни.

- встановлює критерії достатньої переробки товару та перелік товарів, які вважаються повністю виробленими в даній країні (ст. 279):

1) "правило, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Українським класифікатором товарів ЗЕД (УКТ ЗЕД) на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) правило адвалерної частки, яке полягає у зміні вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару;

3) виконання виробничих і технологічних операцій, які можуть не вести в результаті переробки товару до зміни його коду або вартості згідно з правилом адвалерної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце".

4.8 МИТНА ВАРТІСТЬ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ ( ст. 259-275 МКУ).

Митна вартість — це та вартість товару, яка використовуєть­ся з метою митного обкладання, тобто як вихідна розрахункова база (основа) для обчислення адвалорних митних платежів (мита, акцизу, ПДВ і зборів за митне оформлення).

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі митної вартості, заяв­леної декларантом або визначеної митними органами вартості товарів, що перетинають митний кордон України, і розрахову­ється на момент перетину товарами митного кордону.

Функції митної вартості:

• фіскальна: митна вартість с основою для нарахування мит­них платежів;

• правоохоронна: як основа для застосування санкцій за по­рушення митних правил;

• статистична функція.

Призначення митної вартості товарів:

- база для розрахунку митних платежів.

- для ведення митної статистики;

- для перевірки обгрунтованості ціни товару при бартерних угодах;

- для контролю за еквівалентністю зустрічних товарних відправ­лень;

- для здійснення валютного контролю при проведенні експортно-імпортних операцій;

- для контролю за дотриманням встановлених вартісних квот.

- створення рівних конкурентних умов для господарюючих суб'єктів: всі учасники ЗЕД ставляться в рівні умови щодо правил розра­хунку встановлених законом мит і податків при ввезенні товарів.

- для забезпечення (з боку держави в особі її відпо­відних структур) організації ефективної системи контролю за їх дотриманням.

Міжна­родні системи визначення митної вартості:

1. Брюссельська. Конвенція про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів (Брюссель, 1950 р.). Брюссельська митна вартість (БМВ) визначаєть­ся як нормальна ціна товару (тобто ціна, що складається між не­залежними один від одного продавцем і покупцем в умовах пов­ної конкуренції, відкритого ринку), визначена на умовах СІФ у місці перетину митного кордону країни-імпортера товару. До Конвенції про БМВ приєдналося понад 70 державці до 80-х років вона була найпоширенішою методикою визначення митної вартості товару. Конвенція про БМВ закріпила як уніфіко­вану методику західноєвропейську практику. США і Канада не підписали Конвенцію і не застосовували її положення у своїй митній практиці. БМВ уніфікувала скоріше техніку визна­чення митної вартості, ніж її сутність.

2. ГАТТівська. Угода про застосування ст. VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей» під егідою ГАТТ (1973—1979 рр.).

Угода по митній оцінці ГАТТ складається з чотирьох частин. У частини 1 викладаються основні правила визначення митної вартості ввезених товарів. Частина II передбачає створення міжнародного органу для контролю за ви­конанням угоди і вирішення спорів між сторонами, що підписали її. У частині III передбачається спеціальний диференційований режим для країн, що розвиваються. Частина IV містить так звані остаточні умови, що стосуються таких питань, як визнання і при­єднання до Угоди, умови дотримання Угоди. Угоду підписали: Аргентина, Австралія, Австрія, Республіка Ботсвана, Бразилія, Канада, Чехословаччина, країни Спільного ринку, Фінляндія, Гонконг, Угорщина, Індія, Японія, Республіка Лесото, Республіка Малаві, Мексика, Нова Зеландія, Норвегія, Румунія, ПАР, Швеція, Швейцарія, Туреччина, США, Югославія, Зімбабве та інші країни.

Угода визначає митну вартість товару як ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті, за товари при продажу з метою експорту в країну імпорту, скориговану з урахуванням установлених додаткових нарахувань до цієї ціни.

Дата добавления: 2014-01-07