Металокераміка

Методи і технології виготовлення зубних протезів з порцеляни.

Після отримання двошарових відбитків виготовляють

комбіновані моделі із зубами із супергіпса. У відбитки відпрепарованих зубів вставляють піни (технологічні штифти). Для видалення зайвого повітря із супергіпса використовують спеціальні змішувальні вакуумні установки. Шар цокольного гіпсу заливається після встановлення в супергіпс ретенційних елементів, забезпечуючих механічне з'єднання першого та другого шарів. Після тужавлення гіпса відбиток видаляють, а модель розрізають між опорними зубами на всю товщу супергіпса. Модель кожного опорного зуба знімають, обробляють бічні поверхні кореневої частини до уступа або шийки, суворо дотримуючись її периметра та профіля, потім повертають на попереднє місце, перевіряючи якість виготовлення та точність встановлення на моделі. Для компенсації усадження сплаву, з якого виготовляється ковпачок, під час лиття модельну куксу препарованого зуба вкривають лаком двічі. Після нанесення лака куксу занурюють в спеціальну ємність (воскотопку) із розплавленим воском, щоб віск повністю перекривав куксу разом з уступом. Корекція товщини і форми воскового ковпачка виконується шляхом нашарування або зняття воску моделювальним інструментом. Товщина воскового ковпачка повинна бути не менше 0,4-0,5 мм, що сприяє утворенню деякого запаса металу для подальшої механічної обробки. Для поліпшення тепловіддачі та скорочення площі керамічного покриття на ковпачку необхідно моделювати місце переходу металічного каркасу в облицювальну частину. Ширина і товщина його визначається у кожного пацієнта індивідуально перед протезуванням. Поверхня воскової репродукції повинна бути гладкою, без гострих кутів. На репродукції моделюється ливарна система, що складається з окремих ливників,

з'єднаних між собою колектором, кінці якого, у свою чергу, з'єднані з ливарним конусом із спеціального воску. Ливники встановлюють у найбільш товстій частині ковпачка на ріжучому краї або жувальній поверхні. В тонкі місця коронок потрібно встановлювати невеликі воскові відгалудження для видалення повітря. Після лиття отриманий вже металевий ковпачок очищують від формувального матеріалу в піскоструменевому апараті, а потім абразивними голівками обробляють всі його поверхні, одночасно перевіряючи плавність їх переходів та товщу стінок (вона повинна бути не менше 0,3 мм). При високій якості литва оброблена поверхня не повинна мати ливарних пор, раковин тощо. Якщо такі недоліки виявлені, то каркас підлягає переробленню. Спроба використати недоброякісний каркас для покриття керамікою призведе до відколювання облицювання. Відповідаючий всім вимогам ковпачок ретельно припасовується на робочій моделі до тих пір, поки він не буде щільно прилягати до неї. Орієнтиром буде слугувати точне встановлення края каркаса на уступі в пришийковій частині модельної кукси зуба.

Поверхню металічного ковпачка після обробки шліфувальними голівками та у піскоструменевому апараті очищують струменем водяної пари. Після знежирення каркас утримують спеціальним зажимом, щоб не порушувати чистоти метала. Висушений ковпачок обпалюють для утворення оксидної плівки у вакуумній печі при температурі 980 °С протягом 10 хвилин. Завжди потрібно пам'ятати, що для кожного вида сплава та керамічної маси існує свій режим термообробки. Грунтові маси бувають у вигляді пасти або порошку. Порошок грунтової маси для отримання опакового шару змішують з дистильованою водою до кашоподібної

консистенції на спеціальній керамічній або скляній пластинці. Пензликом або шпателем приготовану суміш наносять на поверхню ковпачка рівним шаром, конденсуючи її рифленим шпателем або мікровібраціями. Зайву вологу видаляють фільтровальним папером або косметичними серветками. Товща нанесеного грунтового шару повинна бути мінімальною. Ковпачок із грунтовим шаром встановлюють на керамічну підставку (тригер) та проводять попереднє прогрівання біля входу печі 4-5 хвилин. Вакуумне спікання проводиться при температурі, рекомендованій фірмою-виробником маси. Охолодження каркаса повинно бути повільним, на повітрі при кімнатній температурі. Обов'язково повторне нанесення грунтового шару, направлене на закриття тріщин, просвічування метала. Потім переходять до моделювання та спікання дентинного шару кераміки. Моделювання оральної та оклюзійної поверхонь коронки проводять на комбінованій моделі. Дентинну масу також наносять невеликими порціями, ущільнюючи її рифлінням та видаляючи надлишок вологи фільтрувальним папером. Моделювання вестибулярної поверхні має деякі особливості. Дентинну масу наносять до відновлення анатомічної форми. Після цього дентинний шар зрізають від ріжучого краю до шийки зуба таким чином, щоб нашарування прозорої (емальової) маси давало мякий перехід до дентинного шару. Відновлюючи дентинний шар прозорою масою та визначаючи місце переходу одної маси в іншу, потрібно орієнтуватися на кольорову гаму природних зубів. При проведенні обпіку каркас попередньо прогрівають протягом 5 хвилин біля входу печі до повного видалення вологи. В разі необхідності можна провести корекцію дентинного та прозорого шарів. Наступним

технологічним етапом виготовленя металокераміки є глазурування керамічного покриття. Глазурування направлене на надання керамічному покриттю блиску, характерного для емалі природних зубів. Після внесення відповідних вказівкам лікаря змін у мікрорелє'ф, поверхню кераміки шліфують та ретельно миють під проточною водою. В разі необхідності висушений протез підфарбовують за допомогою спеціальних фарбників. Глазурування проводять без вакууму. Після попереднього прогрівання біля входу печі проводять нагрівання до кінцевої температури, витримуючи при ній 2-3 хвилини. Протез повільно виводять з печі, охолоджують до кімнатної температури. Металічну частину, не вкриту керамікою, полірують звичайним механічним способом, видаляють окалину всередині коронки, передають протез в клініку для наложення в порожнині рота. При глазуруванні розрізняють три стадії блиску. Впершій блиск виражений не різко. Для отримання більшого ефекту необхідно збільшити температуру або час обпіку. Після проведення другої стадії він набуває вигляду та блиску природних зубів та у зв'язку з цим вважається оптимальним. При третій стадії блиск досягає максимальних величин та може бути порівняним із відображенням блискучої кульки.

Дата добавления: 2014-01-07