Площі поширення

Форма і будова родовищ корисних копалин та рудних тіл.

Кондиції.

Якість руди визначається вмістом в ній цінних компонентів, наявністю корисних і шкідливих домішок, здібністю руди до збагачення. Мінімальний вміст корисних компонентів у руді, максимально припустимий вміст шкідливих домішок, мінімальна потужність рудних тіл, мінімальна кількість запасів руди у надрах та потужність розкриття (або коефіцієнт розкриття) рудних тіл відносяться до промислових кондицій на мінеральну сировину. Тож кондиції являють собою сукупність вимог промисловості до кількості і якості мінеральної сировини.

Залежно від цінності мінеральної сировини кондиції змінюються у широких межах – від тисячних відсотка для рідкісних металів до 20-30% і більше для групи чорних металів.

Промислові кондиції мають тенденцію з часом знижуватися, що зумовлено вдосконаленням техніки видобутку та переробки мінеральної сировини, а також зростанням потреб промисловості у даному виді сировини. Так, наприклад, середній вміст міді у мідній руді складав на початку ХІХ ст. – 10%, на початку ХХ ст.. – 3,8%, а в наш час менше відсотка.

Залежно від складу, крупності зерен, структурно-текстурних особливостей і фізико-механічних властивостей руди застосовують різні способи збагачення: ручна рудо- розробка, промивка, магнітна, або електромагнітна сепарація, гравітація, флотація і т.і. Особливо велике значення має крупність мінеральних зерен і характер їх зрощення. Від цього залежить необхідна ступінь здрібнення руди при дробленні перед збагаченням, а дроблення складає одну з найбільш витратних операцій (до 70-80% від усіх витрат та збагачення).

При оцінці якості неметалевої мінеральної сировини велике значення мають технологічні властивості корисної копалини. Наприклад, для слюди важливі електроізоляційні властивості, розміри платівок слюди, їх прозорість; для азбесту суттєве значення має вогнестійкість, довжина волокна, його тривкість і т.і.

Промислова оцінка родовищ корисних копалин залежить не тільки від речовинного складу та текстурно-структурних особливостей руд, але й від гірничотехнічних умов їх розробки (форми, розмірів і умов залягання), методу розробки (відкриті та закриті гірничі виробки), гідрогеологічних умов (іноді водоприплив такий великий, що родовище економічно невигідно розробляти), здібності до збагачення, географо-економічних умов та інш.

У ієрархічній послідовності (від більшого до меншого) виділяють наступні площі поширення корисних копалин:

* Провінції. Являють собою великі ділянки земної кори, що належать до платформ, складчастих поясів, або дна океану з розташованими у їх межах і властивими їм родовищами. Наприклад Уральська провінція, Кримсько-Кавказька, Карпатська тощо. Розрізняють також металогенічні, вугленосні та нафтогазоносні провінції.

* Області корисних копалин. Займають частини провінцій та характеризуються набором певних за складом і походженням родовищ корисних копалин, приурочених до одного чи групи тектонічних елементів першого порядку (антиклінорії, синклінорії, серединні масиви, синеклізи та інші). В областях виділяються пояси корисних копалин (характеризуються значною видовженністю, напри. Поліметалевий пояс рудного Алтаю витягнутий на 300 км, рудний пояс Кордільєр на 2500 км) і басейни. Останні притаманні родовищам нафти (Волго-Уральський басейн), вугілля (Донецький), солей (Солі камський), заліза (Криворізький басейн) та інш. Площа басейну може сягати кількох сотень тисяч квадратних кілометрів.

* Район корисних копалин. Займає частину області і характеризується місцевим зосередженням родовищ, яке часто називають рудним вузлом. Площа районів сягає сотень і тисяч квадратних кілометрів. Наприклад, в Приазовській області корисних копалин виділяються Західно- і Східно-Приазовський райони.

* Рудне поле. Це група родовищ, об’єднаних спільністю походження та єдністю геологічної структури. Площі рудних полів від кількох до десятків квадратних кілометрів. Поля корисних копалин складаються з родовищ, а останні з рудних тіл або покладів.

* Рудним тілом або покладом корисної копалини називається локальне нагромадження природної мінеральної сировини, приурочене до певного структурно-геологічного елементу або комбінації таких елементів.

7.2 Текстури і структури руд.

Розміри зерен мінералів в рудних агрегатах та характер їх зрощення надзвичайно різноманітні, що зумовлює різну будову руд. Особливості будови мінеральних агрегатів визначаються термінами «структура» і «текстура» руд.

Текстура руди визначається просторовим розташуванням мінеральних агрегатів, які відрізняються один від одного формою, розміром та структурою.

Структура руди визначається розмірами і характером зрощення окремих мінеральних зерен. Структурні особливості руди дають можливість відновити умови кристалізації мінеральних зерен та вікову послідовність їх відкладення. Вивчення структурно-текстурних особливостей руд має велике значення для розробки раціональних схем випробування і збагачення руд.

Структури і текстури залежать від способу відкладення мінеральної речовини, від послідовності процесів формування рудних тіл родовищ, від ступеню метаморфізму та інтенсивності гіпергенних змін у приповерхневих умовах.

Структури і текстури руд різних генетичних типів відрізняються великим різноманіттям (рис.).

Для ранньомагматичних родовищ характерні вкрапленні текстури (алмаз, хроміт). Для пізньомагматичних та лікваційних звичайні масивні і вкраплені текстури (сульфідно-нікельові руди, титано-магнетитові). Іноді спостерігаються плямисті та смугасті текстури (деякі родовища хроміту та апатиту).

У пегматитах поширена пегматоїдна текстура з надто неправильним розподілом мінеральних агрегатів. У диференційованих пегматитах спостерігаються смугасті текстури.

У контактово-метасоматичних (скарнових) родовищах широко представлені масивні і різноманітні такситові (неоднорідні) текстури. У таких рудах зустрічаються реліктові шаруваті текстури, смугасті, петель часті, плямисті та інші.

Особливо різноманітні текстури руд гідротермальних родовищ. Дуже часто в них спостерігаються смугасті текстури різного походження, які виникають або внаслідок послідовного відкладення мінералів на стінках тріщин - симетрично-смугасті, крустифікаційні; або внаслідок одночасного заповнення серії паралельних тріщин, або шляхом вибіркового заміщення тонких прошарків у осадових гірських породах. Широко розповсюджені також брекчієвидні текстури, але достатньо рідкісними і специфічними є кокардові текстури, Для родовищ звітрювання характерний розвиток пористих, губчастих, кавернозних, коміркових, концентрично-зональних та порошкових текстур. У рудах інфільтраційних родовищ розвинуті коломорфні, сталактитові, шкаралупу ваті, феодові, друзові та конкреційні текстури.

Для осадових руд характерні шаруваті, конкрецій ні, конгломератові, лінзовидні, брекчієві та органогенні текстури.

При метаморфізмі зберігаються реліктові первинні текстури, а також виникають сланцеваті, плойчасті, брекчійовидні текстури та текстури розвальцювання.

Дата добавления: 2014-01-07