Морфологія тіл корисних копалин

Для більшості видів твердих корисних копалин, залежно від їх генезису та подальших перетворень, характерне велике різноманіття форм залягання рудних тіл – від простих плитоподібних горизонтально залягаючих тіл до надзвичайно складних, які важко привести до спрощених геометричних фігур. Але вивчення морфології тіл корисних копалин, необхідне під час розвідки корисних копалин та, особливо, підрахунку запасів сировини у надрах, конче потрібне. Виділяється три морфологічні типи покладів: ізометричні, плоскі і видовжені у одному напрямку. (за однією віссю).

1. І з о м е т р и ч н і т і л а корисних копалин є скупчення мінеральної сировини, приблизно рівновеликими в усіх напрямках. До них належать штоки, штокверки, гнізда та деякі інші, подібні до них.

Шток – це великий, більш менш ізометричний поклад суцільної або майже суцільної мінеральної сировини. Прикладом можуть бути поклади кам’яної солі, гідротермальні, метасоматичні рудні поклади тощо (рис. 1)..

Штокверк – відносно ізометричний масив гірських порід, розбитий щільною мережею зближених тріщин, заповнених рудною речовиною і який розглядається як єдине суцільне тіло корисної копалини. Прикладами штокверків є тіла деяких родовищ міді, молібдену, олова, вольфраму, азбесту та інших корисних копалин (рис.2)..

Гніздо – відносно невелике локальне скупчення корисної копалини. До гнізд належать невеликі за розмірами утворення деяких родовищ золотоносних, свинцево-цинкових, хромітових, ртутних та інших родовищ.

Основним елементом, що визначає розміри та форму ізометричних тіл, є їх поперечний переріз.

2. П л о с к і т і л а корисних копалин характеризуються двома протяжними і одним коротким розмірами. До них відносяться пласти та жили.

Пласти – найтиповіша форма залягання рудних тіл осадового походження (глини, піски, вугілля, боксити, залізні руди тощо). Метасоматичні, магматичні та тіла іншого генезису можуть також набувати пластоподібної форми, коли вони втілюються між пластами осадових порід. Пласт корисної копалини може поділятися на пачки, відокремлені проверстками вміщуючих порід, які, в свою чергу можуть розпадатися на більш дрібні елементи – шари, проверстки та інші (рис. 3). Відповідно до цього розрізняють прості пласти і складні (з проверстками порід) (рис. 4, 5).

Основними елементами, що визначають положення пластів у просторі та їх розміри, є напрямок простягання та довжина за простяганням, напрямок падіння, кут падіння та довжина за падінням, а також потужність пласта. Зазвичай пластові поклади мають велику довжину, яка сягає, наприклад для Донецьких пластів вугілля кількох десятків кілометрів. За падінням деякі пласти, наприклад, золотоносні пласти родовища Вітватерсранд у Африці, розробляються на глибині, що перевищує 3 км.

Жили – це заповнені рудною речовиною тріщини у масивах гірських порід. До простих жил відносяться одиничні мінералізовані тріщини (рис. 4), до складних – система зближених мінералізованих тріщин, зон дроблення та розсланцювання, які перетинаються та переплітаються між собою і часто утворюють рудні зони (рис.5).

За морфологічними особливостями серед жил виділяють чоткоподібні, камерні, сідловидні, східчасті та пір’їноподібні (рис. 6 – 10). Поверхня контакту жили з вміщуючими породами, часто з розширенням у їх бік, називається з а л ь б а н д о м. Прилягаючи до жили породи часто бувають змінені навколорудними процесами та мінералізовані, внаслідок чого утворюють зони навколорудних змін, які часто являють собою скупчення мінеральної сировини. Відгалуження, що відходять від жил у вміщуючі породи, називаються а п о ф і з а м и. Ділянки жил, суттєво збагачені рудними мінералами порівняно із сусідніми називаються р у д н и м и с т о в п а м и (рис. 11). Рудні стовпи бувають морфологічні і концентраційні. Перші утворені роздувами жили, другі – зонами підвищеної концентрації цінних компонентів, не зв’язаних із змінами морфології тіла корисної копалини.

Жили, як і пласти, поділяються на крутопадаючі (понад 45°) та пологозалягаючі (менш як 45°). Довжина жил коливається у дуже широких межах: від коротких прожилків розміром 1 м до велетенських жил протяжністю сотні км, як, наприклад, Материнська жила золотих руд у Каліфорнії, довжина якої 200 км. За падінням деякі жили виклинюються неглибоко від поверхні, а інші, як наприклад Садонська жила свинцево-цинкових руд на Кавказі, простежуються на відстань понад 2 км.

Жильні родовища рідко складаються з однієї жили, частіше мають місце рудні поля з серії жил або жильні поля.

Лінзи та лінзоподібні поклади – за морфологією належать до перехідних утворень між ізометричними та плоскими тілами.

3. В и д о в ж е н і з а о д н і є ю в і с с ю тіла корисних копалин називаються трубами, трубками та трубоподібними тілами. Морфологія та умови їх залягання визначаються кутом занурення або пірнання, довжиною вздовж вісі та поперечним перетином (draw).

Для дослідження умов утворення родовищ корисних копалин та їх практичної оцінки велике значення має також з’ясування ступеня стійкості елементів морфології та концентрації цінних компонентів у контурах покладів. За падінням і простяганням покладів вони можуть помітно змінюватися (explain), тому прийнято виділяти за цими показниками: стійкі, мінливі та дуже мінливі поклади,

Дата добавления: 2014-01-07