Юридична діяльність як окремий вид соціальної діяльності

Юридична діяльність як окремий вид соціальної діяльності

Питання теми

Тема 1. Загальна характеристика юридичної діяльності. Юридична наукова діяльність.

2. Система юридичної діяльності

3. Поняття і види соціального регулювання юридичної діяльності

4. Загальна характеристика юридичної наукової діяльності

Основні терміни теми: соціальна діяльність, види соціальної діяльності, юридична діяльність, види юридичної діяльності, регулятивна та правоохоронна діяльність, функції юридичної діяльності, атестація юриста,юридичні дії, соціальні норми, юриспруденція, юрист, юридичні науки, функції юридичної науки, система юридичних наук.

Інформаційний блок.

Поняття юри­дичної діяльності уширокому розумінні, її структуру і зміст необхідно розглядати у співвідношенні з категорією «соціальна діяльність».

Соціальна діяльність — це специфічна людська форма відношення до навколишнього середо­вища, зміст якої складає цілеспрямоване його використання, перетворювання та зміна в інтересах людини.

Складовими соціальної діяльності є:

- мета - задоволення матеріальних та духовних по­треб людей;

- об’єкт - навколишнє середовище, тобто різно­манітні матеріальні та нематеріальні явища й предмети, які ото­чують людину;

- суб'єкти - різні члени суспільства (індивіди, органи державної влади і місцевого самоврядування, політичні партії, інші соціальні утворення), наділені свідомістю та волею, здатні пізнавати і діяти;

- сформовані мотиви, процес діяльності, використані засоби та досягну­тий результат.

Рушійною силою діяльності людей є потреби та інтереси. Вони поділяються на біологічні та соціаль­ні, є динамічним явищем, оскільки постійно змінюються, відображаються у психіці лю­дини, в почутті та усвідомленні незадоволе­ності, невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.

Потреби виявляються у мо­тивах і цілях, які є ідеальним розумовим ві­дображенням очікуваного результату у сві­домості людини.

Різноманіття потреб людей зумовлює різноманіття видів соціальної діяльності. Розрізняють духовну та матеріальну, виробничу, трудову і нетрудову діяльність.

За змістом соціальної діяльності існують військова, виховна, медична, педагогічна, політична, юридична тощо.

У сучасній юридичній літературі, яка висвітлює питанням професійної діяль­ності юристів ще не склалося єдиної думки щодо поняття юридичної діяльності, її структури, змісту, функціонального призна­чення.

Юридична діяльність - це різновид соціальної діяльності, що здійснюється у сфері права юристами на професійній основі з ме­тою отримання правового результату, задо­волення потреб та інтересів соціальних су­б'єктів відповідно до вимог права.

Юридична діяльність має свою специфіку:

-відбувається у певному соціальному середо­вищі;

- призначена для впорядкування та узгодження суспільних відносин, розв'язання різних юри­дичних проблем;

- є формою інтелектуально-вольової активності людини в межах і на виконання норм права;

- здійснюється юристами, тобто професійно підготовленими спеціалістами, які знають право і вміють реалізовувати його;

- її об'єктами є юридичні явища, тобто опо­середковані правом дії (дія і бездіяльність) суб’єктів права та результати цих дій;

- виражається у правових актах: законах, постано­вах, указах, розпорядженнях тощо;

- у ході здійснення юридичної діяльності використовуються як правові, так і неправові заходи.

Діяльність юристів можна поділити на певні види за критеріями:

- за основними формами здійснення: практична, наукова і освітня;

- за змістом діяльності: правовиховна; діяльність з конкретизації, тлумачення, реалізації (у т. ч. застосування), систематизації права,консультування; виступи в юридич­них установах; ведення юридичної справи тощо;

- за соціальними сферами: юридична діяльність у сфері еко­номіки, політики, в духовній сфері;

- за кількістю уповноважених осіб, що здійснюють розгляд юридичної справи: індивідуальна (одноособова), колегіальна (ко­лективна);

- за професійною спеціалізацією або за суб'єктами здійснен­ня:

адвокатська, виконавча, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна тощо;

За цим же критерієм (тобто за суб'єктами діяльності) розрізняють ще такі види діяльності: юридичну діяльність органів дізнання (міліція, митниця, пожеж­ний нагляд та ін.); криміналістично-судову експертизу; діяльність оперативно-розшукових органів (МВС, органи СБУ тощо); діяльність органів виконання покарання;

- за змістом інтелектуальної роботи: пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна;

- залежно від норм права, які реалізуються: регулятивна, пов'язана з правомірною поведінкою суб'єкта права;правоохоронна, пов'язана з неправомірною поведінкою суб'єк­та права (із здійсненням правопорушення).

- за функціями права і держави: правотворча; установча, виконавчо-роз­порядча, організаційно - координаційна, контрольно-на­глядова, правоохоронна, правозахисна тощо.

Найбільш поширеним видом правової діяльності є професійна діяльність юристів. Юрист (нім. jurist — правознавець, законо­давець, від лат. ius (juris) — право) — особа, яка має юридичну освіту, правознавець. Цим узагальнювальним поняттям охоплюються судді, прокурори, слідчі, адвокати, юрисконсульти, юристи, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях і юридичних фірмах, вчені-правознавці, викладачі права тощо. Близьким до термі­на «юрист» є термін «правник».

Професія юриста — це широка галузь трудової діяльності, що потребує юридичних знань, умінь, навичок, необхідних для виконання певної роботи в правовій сфері. У давнину в багатьох країнах функції юристів часто виконували жерці храмів, пізніше — духовенство (єпископи, свяще­ники).

Юридична професія в Європі бере свій початок з часів Давнього Риму (3 ст. до н. є.), її розквіт тут припав на правління Юстиніана І (527— 565).

Першими відомими в історії професійними юристами були римські юристи.

Їх діяльність включала:

- відповіді на юридичні запитання приватних осіб;

- консультації і допомога при укладенні угод;

- керівництво процесуальними діями сторін при вирішенні супере­чок у суді.

Надалі місце і роль юристів у різних країнах були зумовлені ступенем розвитку їхніх прав. В Україні престиж професії юриста особливо зріс після здобуття державної незалежності (1991). Сьогодні професійну діяльність юристів можна спостерігати майже у всіх сферах суспільного життя. Вона зазнала змін у бік розширення змісту, ускладнення структури, появи нових форм та засобів здійснення

Професія юриста характеризується такими основними рисами:

- кваліфікованість. Юридична професійна діяльність здійснюється тільки особами, які мають кваліфікацію юриста.

Кваліфікація юриста — це ступінь підготовленості, наявність спец­іальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків;

- гуманність. Професія юриста спрямована, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини;

- соціальна значимість - професія пов'язана з державою і правом, важливими соціальними явищами;

- інтелектуальність - юрист має охоплювати всі сто­рони життя суспільства, розв'язувати складні заплутані юридичні проблеми.

- індивідуальна відповідальність. Юристам на­даються значні владні повноваження. Тому від їх рішення залежить доля людини, соціальний стан суспільства;

- творчість. Професія юриста пов'язана з вирішенням не­стандартних юридичних ситуацій, що вимагає від юриста певного мистецтва для розв'язання юридичних проблем.

- законність. Юрист для отримання конкретного результату у своїй діяльності повинен точно додержуватися чинних нормативних актів, діяти в рамках закону;

- самостійність. Часто юрист в межах закону приймає рішення самостійно, оскільки без цього неможливо вирішити ті складні проблеми, які виникають в діяльності юриста;

- колективність праці. Певні рішення в діяльності юристів приймаються колегіально, від імені органу держави або всієї держави (рішення апеляційних судів, Конституційного Суду України).

Професія юриста пред'являє високі вимоги до ділових і моральних якостей працівника цієї сфери, зобов'язує його знати право, інші соціальні норми, які регулюють служ­бову діяльність юриста.

Невід'ємною властивістю юридичної діяльності є професіоналізм.

Поняття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретну роботу юрист виконує, воно дозволяє охара­ктеризувати всі важливі риси юридичної професії. Разом з тим види юридичної діяльності різняться за змістом, конкретними функціями, професійними якостями. Тому слід розрізняти поняття юридичної професії та юридичної спеціальності.

Професія юриста складається з низкиспеціальностей.

Юридична спеціальність — це вузька сфера професійно-трудової діяльності юриста з чітко визначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, умінь і навичок, необхідного рівня про­фесійно-правового мислення і діяльності.

Рівень вирішуваних юристом професійних завдань, обумовлюється необхідністю забезпечення потреб юридичної практики, а також його академічною та професійною мобільністю, можливістю отримання вищих кваліфікаційних рівнів і наукових ступенів.

В зв’язку з цим, для юристів в Україні запроваджена кваліфікаційна атестація — процес визначення кваліфікації, оцінка росту і якості знань, характеристика професіоналізму.

Для проведення атестації створюються кваліфікаційні комісії, мета яких - поліпшення якісного складу пра­цівників юридичної сфери.

Завдання кваліфікаційної атестації юриста-спеціаліста:

- визначення рівня професійної кваліфікації;

- визначення відповідності юриста займаній посаді.

В атестаційному документі повинні міститися такі характеристики:

- оцінка практичної діяльності і професійних якостей особи, яка атестується;

- оцінка ставлення особи до колег по роботі;

- оцінка колегами внеску особи, яка атестується, у професійну діяльність колективу й у створення сприятливого клімату в ньому;

- самооцінка особи, яка атестується.

Дата добавления: 2014-01-07