Принципові аспекти побудови економічного механізму інтеграції аграрних і агропереробних підприємств

Агропромислова інтеграція з орендними відносинами має і та­кий різновид, за якого землю орендує промислове підприємство, що технологічно зовсім не пов'язане з переробкою сільськогос­подарської продукції. Прикладом такого різновиду інтеграції є агропромисловий комплекс шахти ім. Засядька. Тут організовано виробництво сільськогосподарської продукції на ЗО тис. га землі. В цей комплекс входить птахофабрика світового зразка, створює­ться молочно-товарна ферма більш ніж на 1000 голів корів чор­но-рябої породи. В селах набула розвитку фірмова торгівля. Фір­ма «Артеміда» в Кіровограді у 2000 р. орендувала близько 200 тис. га землі, повністю забезпечуючи себе необхідними ресурса­ми сільськогосподарського походження.

У другій половині 90-х років виник такий новий напрям агро­промислової інтеграції, що набув поширення за останні роки (2000—2002), як оренда агропромисловими підприємствами зем­лі і виробництва на ній сільськогосподарської продукції, в тому числі сировини для переробки на такому підприємстві. Вперше у великих розмірах став орендувати землю Саливонківський цук­ровий завод. Прикладом агропромислової інтеграції з орендними відносинами є Кам'янець-Подільський плодоовочеконсервний за­вод ВАТ «Адамс» з річною потужністю 80 туб консервів, який орендує землю і, крім того, забезпечує сільськогосподарських то­варовиробників, які згідно з договором продають заводу плодо­овочеву продукцію, насінням, добривами, отрутохімікатами. За­вод здійснює збирання врожаю власною технікою, тобто надає комплекс техніко-технологічних послуг для виробництва необ­хідної йому сільськогосподарської продукції.

Новою формою агропромислової інтеграції, що стала розвива­тися в 2000—2001 pp., є виробничі структури, які набувають рис холдингу. Так, агрофірма «Світанок» Васильківського району викупила 59,2 % акцій Саливонківського цукрового заводу. Вона одержала можливість безпосередньо впливати на прийняття рі­шень цукрозаводом з орієнтацією на одержання максимальної обопільної економічної вигоди. Утворився єдиний технологічний цикл виробництва цукрових буряків та їх переробки. У 2000 р. агрофірма поставила заводу 120 тис. т цукрового буряку, що ста­новило 49,4 % від усіх перероблених буряків. Крім того, завод на орендованих ним землях виростив 90 тис. т цієї сировини або 37 % від обсягу переробки за неповного використання потужнос­ті (54 %). Завдяки такій інтеграції завод став працювати значно ефективніше. Якщо з 1996 по 1999 р. він працював збитково, то у 2000 р. одержав 2409 тис. грн прибутку. Звичайно, певну позитив­ну роль тут відіграла і сприятлива кон'юнктура на ринку цукру, проте головним фактором прибутковості стала інтеграція.

Описана на прикладі агрофірми «Світанок» форма агропромис­лової інтеграції не є винятком. Станом на 1.11.2001 р. ТОВ СГП «Цукрове» володіло 64,2 % акцій цукрового заводу «Цукрове». Окремі аграрні підприємства, хоч і не володіють контрольним пакетом акцій цукрових заводів, проте їх частка в акціонерному капіталі цих підприємств є досить великою, що дає їм можли­вість істотно впливати на процес виробництва і збуту кінцевої продукції. Скажімо, агрофірма «Анбуко» володіє 43,5 % акцій Кирнасівського цукрового заводу, ТОВ «Агрофірма Угродіївська» — 35,9 % акцій Угродіївського цукрового заводу, ПСП ім. Цюрупи — 24,6 % акцій цукрового заводу ім. Цюрупи. Має місце і перехресне володіння акціями, коли цукровий завод і аграрне підприємство володіють пакетами акцій одне в одного.

Слід зазначити, що агропромислова інтеграція з орендними відносинами відіграє поки що локальне значення і не охоплює більшості агропереробних підприємств. Функцію охоплення ін­теграційним процесом усієї переробної промисловості, в якому органічно поєднувалися б економічні інтереси аграрних і агропе­реробних підприємств з орієнтацією на досягнення ними макси­мального кінцевого результату, можуть виконати агропромислові асоціації, але за умови впровадження в них принципово нового економічного механізму взаємовідносин між учасниками цього процесу. Розглянемо один з можливих варіантів такого механізму.

При обґрунтуванні такого механізму важливо врахувати сві­товий досвід вирішення даної проблеми. Його вивчення дає під­стави для висновку, що в країнах Заходу знайдено досить ефек­тивний механізм участі сільських товаровиробників у розподілі і наступному одержанні ними частини прибутку агропереробних підприємств через створення фермерськими господарствами коо­перативів по переробці сільськогосподарської продукції. В бага­тьох країнах Європи кооперативна форма агропромислової інтег­рації стала домінуючою. Насамперед, це стосується переробки молока, м'яса, овочів, фруктів. У країнах ЄС кооперативами реа­лізується 60 % сільськогосподарської продукції, в країнах Скан­динавії — 80, в Японії — більше 90 %. В США кооперативами переробляється і продається 30 % продукції фермерів. Важливо також, що кооперативи по переробці сільськогосподарської про­дукції забезпечують обов'язкові норми і вимоги до технології ви­робництва продукції та її якості і застосовують жорсткі санкції до тих членів кооперативів, які їх порушують. Принципова особ­ливість агропереробних кооперативів полягає у тому, що вони поступово розширюють свої виробничі функції в інтересах фер­мерських господарств. Наприклад, кооперативи по переробці мо­лока ведуть племінну роботу, організовують штучне осіменіння корів, постачають необхідне обладнання, надають різні консуль­таційні послуги, а м'ясопереробні — ведуть племінну роботу, постачають фермерам комбікорми, білкові добавки тощо.

В кооперативах по переробці сільськогосподарської продукції прибуток між їх членами розподіляють, як правило, пропорційно розміру їх економічної діяльності — обсягу поставленої ними сировини на переробку. Такий механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності інтегрованого виробництва досить простий і водночас ефективний, оскільки ставить економічну вигоду фер­мера в пряму залежність від того, який обсяг продукції він виро­бив і направив на переробку.

Проте описаний механізм економічних взаємовідносин не мо­же бути впровадженим у практику інтеграції аграрних і агропе­реробних підприємств України без істотних змін і адаптації до сучасних умов розвитку ринкових відносин і відносин власності в АПК нашої держави. Причина цього криється у різних формах власності агропереробних підприємств: якщо в країнах Заходу вона є кооперативною, то у нас — корпоративною. Саме ця об­ставина вимагає внесення до механізму економічних взаємовід­носин принципових змін. Переробні кооперативи в країнах Захо­ду створюються аграрними підприємствами (фермами), а тому одержуваний прибуток є власністю його засновників. Оскільки в кооперативах відсутній акціонерний капітал, то в них не виникає проблеми виплати дивідендів на акції.

В Україні ж, як відомо, приватизація власності агроперероб­них підприємств здійснювалася через акціонування, а тому ці підприємств через створення фермерськими господарствами коо­перативів по переробці сільськогосподарської продукції. В бага­тьох країнах Європи кооперативна форма агропромислової інтег­рації стала домінуючою. Насамперед, це стосується переробки молока, м'яса, овочів, фруктів. У країнах ЄС кооперативами реа­лізується 60 % сільськогосподарської продукції, в країнах Скан­динавії — 80, в Японії — більше 90 %. В США кооперативами переробляється і продається 30 % продукції фермерів. Важливо також, що кооперативи по переробці сільськогосподарської про­дукції забезпечують обов'язкові норми і вимоги до технології ви­робництва продукції та її якості і застосовують жорсткі санкції до тих членів кооперативів, які їх порушують.

Принципова особ­ливість агропереробних кооперативів полягає у тому, що вони поступово розширюють свої виробничі функції в інтересах фер­мерських господарств. Наприклад, кооперативи по переробці мо­лока ведуть племінну роботу, організовують штучне осіменіння корів, постачають необхідне обладнання, надають різні консуль­таційні послуги, а м'ясопереробні — ведуть племінну роботу, постачають фермерам комбікорми, білкові добавки тощо.

В кооперативах по переробці сільськогосподарської продукції прибуток між їх членами розподіляють, як правило, пропорційно розміру їх економічної діяльності — обсягу поставленої ними сировини на переробку. Такий механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності інтегрованого виробництва досить простий і водночас ефективний, оскільки ставить економічну вигоду фер­мера в пряму залежність від того, який обсяг продукції він виро­бив і направив на переробку.

Проте описаний механізм економічних взаємовідносин не мо­же бути впровадженим у практику інтеграції аграрних і агропе­реробних підприємств України без істотних змін і адаптації до сучасних умов розвитку ринкових відносин і відносин власності в АПК нашої держави. Причина цього криється у різних формах власності агропереробних підприємств: якщо в країнах Заходу вона є кооперативною, то у нас — корпоративною. Саме ця об­ставина вимагає внесення до механізму економічних взаємовід­носин принципових змін. Переробні кооперативи в країнах Захо­ду створюються аграрними підприємствами (фермами), а тому одержуваний прибуток є власністю його засновників. Оскільки в кооперативах відсутній акціонерний капітал, то в них не виникає проблеми виплати дивідендів на акції.

Дата добавления: 2014-01-07