Осмотично активні речовини та осмотичний тиск в нормі та при патології

Залежність вмісту води в організмі та її перерозподіл між водними секторами від віку і статі

Загальна кількість води у ембріона людини в перші місяці перевищує 90%, у новонароджених (табл. 2) сягає 75-80%, у віці 3-6 місяців зменшується до 70%, а з 5 років та у дорослих чоловіків дорівнює 60%. У жінок та гладких чоловіків води 50-55%, а у людей похилого віку – 45-55%. Вся вода розподіляється між двома головними рідинними компартментами: внутрішньоклітинним і позаклітинним. У дорослого 2/3 води знаходиться всередині клітин, у дитини грудного віку – біля половини, а у новонародженого – ще менше. При цьому внутрішньоклітинний об¢єм найбільш сталий, а зміна загальної кількості води відбувається за рахунок позаклітинного сектора. Позаклітинна рідина поділяється на внутрішньосудинну, інтерстиціальну і трансцелюлярну, до якої відносяться спиномозкова, плевральна, перикардіальна, внутрішньоочеревинна, си-новіальна рідини, а також вода, яка знаходиться у травному каналі. Найбільш

Таблиця 2. Середній загальний вміст води в організмі та окремих його компартментах у % до маси тіла в залежності від віку

Вік	Загальна вода	Внутрішньо-клітинна вода	Позаклітинна вода
плазми	інтерстицію
Недоношені новонароджені
Доношені новонароджені			5,5
3 місяці
6 місяців
1-3 роки
5-10 років			4,5
Дорослий			4,5
Худорлявий дорослий
Гладкий дорослий

сталим з усіх позаклітинних компартментів є об¢єм внутрішньосудинної рідини, від якого залежить нормальна робота серцево-судинної системи, а отже й існування організму. Він майже не відрізняється в дітей та дорослих. Якщо в дорослих плазма крові становить біля 5% маси тіла, а сама плазма на 90% складається з води та на 7% з білка, то внутрішньосудинна вода становить близько 4,5% від маси тіла. Найменш стабільною є інтерстиціальна або міжклітинна рідина, до якої відноситься і лімфа. Вона у новонароджених складає 1/2 всієї води, а у дорослих – лише 1/4. Трансцелюлярна вода за нормальних умов становить 1-2% маси тіла, але може значно збільшуватися, наприклад, при асциті.

Вода утримується у рідинних компартментах завдяки розчиненим у ній речовинам, які поділяються на електроліти і неелектроліти. Електроліти – це речовини, що дисоціюють у розчині на заряджені катіони і аніони, а неелектроліти – це речовини, які не дисоціюють, наприклад, глюкоза, сечовина, креатинін, білірубін. Концентрація розчинених речовин обумовлює осмотичний тиск розчинів, тому ці речовини називаються осмотично активними. Концентрація осмотично активних речовин або осмотичний тиск, тобто сила з якою притягується і утримується вода, визначається не розмірами, а кількістю іонів, молекул, колоїдних частинок. Осмотичний тиск виражається осмолярністю, тобто кількістю мілімолей розчинених речовин в 1 л розчинника (одиниця виміру – мосмоль/л), або осмоляльністю, тобто кількістю мілімолей розчинених речовин в 1 кг розчинника (одиниця виміру – мосмоль/кг). Хоча завдяки наявності в плазмі білка її осмоляльність трохи вища за осмолярність, різниця між ними в біологічних рідинах незначна.

Кожний водний компартмент відокремлений від іншого перегородками, які є абсолютно проникними для води завдяки наявності в зовнішних мембранах більшості клітин білка аквапорин-1. Тому осмотичний тиск однаковий в усіх водних секторах і дорівнює в нормі 290±10 мосмоль/л. За нормальних умов коливання осмолярності не перевищують 1%. Підвищення осмолярності плазми понад 300 мосмоль/л називається гіперосмолярністю, а зниження нижче 280 мосмоль/л – гіпоосмолярністю. Збільшення осмолярності понад 340 мосмоль/л або зменшення – нижче 260 мосмоль/л спричинює розвиток коми. Оскільки, як видно з таблиці 1, осмолярність плазми і міжклітинної рідини на 90% залежить від натрію і супутніх йому аніонів, то і об¢єм позаклітинної рідини залежить, в першу чергу, від кількості в ній натрію.

Дата добавления: 2014-01-07