Методи калькулювання

Калькулювання – це процес визначення собівартості визначеного об'єкта витрат. Інформація про собівартість визначених об'єктів витрат дає можливість визначити:

1. Яку ціну на виріб або послуги треба установити

2. Який процес є найбільш економічним

3. Який підрозділ використовує ресурси ефективно

4. Який замовник забезпечує максимальний внесок у прибуток компанії

Система управлінського обліку має 2 стадії:

1- угруповання по однорідних елементах витрат;

2- віднесення до відповідних об'єктів витрат.

Порядок віднесення витрат залежить від кількості і взаємозв'язку об'єкта. Вибір систем обліку залежить від технології й організації виробництва. Організаційна структура є відправною крапкою для побудови системи виробничого обліку, тому що вона визначає підконтрольність і порядок угруповання них по центрах відповідальності.

Наслідком цього є вибір системи калькулювання собівартості (по замовленнях; по контрактах; по партіях і по процесах виробництва, що постійно повторюються).

У рамках кожної системи калькулювання може бути по повній собівартості і по перемінній.

Контроль витрат здійснюється шляхом порівняння бюджетних (планових) і фактичних витрат підрозділів, але більш ефективним є встановлення норм (стандартів витрат) на рівні конкретних видів продукції, оперативний контроль і аналіз відхилень.

Калькулювання по замовленнях – це система на основі обліку витрат по кожнім індивідуальному виробі або окремій партії виробів. Об'єкт обліку: окреме замовлення на один виріб, партію або обсяг. Для узагальнення витрат і калькулювання собівартості використовується відомість (картка) обліку витрат, де накопичуються усі фактичні витрати, зв'язані з виконанням завдання. Матеріали, що були витрачені для виконання замовлення, відбивають у відомості на підставі вимог або накладних. Пряма заробітна плата переноситься у відомість з убрань або карток обліку робочого часу. Накладні витрати поділяються між замовленнями щомісяця пропорційно встановленій базі розподілу.

Калькуляція по процесах – це система, заснована на угрупованні витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва. Вона характерна для серійного і масового виробництва. Складність системи залежить від кількості процесів і технології обробки, наявності і величини НЗВ і номенклатури виробленої продукції.

Залишок НЗВ (перехідний) визначається інвентаризацією або за даними оперативного обліку й оцінюється по плановій (нормативної) собівартості або виходячи із собівартості еквівалентної одиниці продукції. Найбільш складним є калькулювання в умовах, коли технологічний процес виробництва кінцевої продукції складається з окремих стадій обробки, що можуть здійснюватися послідовно або паралельно. У міжнародній практиці калькулювання по процесах здійснюється за допомогою еквівалентних одиниць готової продукції – це вимірник продукції, обробленої за звітний період. Кількість еквівалентних одиниць ГП визначається множенням кількості оброблених виробів на відсоток їхньої готовності.

Приклад: підприємство за місяць виготовило 9000 од. продукції, а ще 2000 обробило наполовину. У цьому випадку витрати підприємства еквівалентні витратам на виробництво складуть:

9000 + 2000*0.5 = 10000(од)

10000 – еквівалентні одиниці ГП.

Калькулювання по процесах включає:

1. розрахунок кількості еквівалентних одиниць;
2. визначення виробничих витрат;
3. калькулювання собівартості еквівалентної одиниці;
4. калькулювання собівартості ГП і НЗВ.

При цьому розрахунок кількості еквівалентних одиниць і калькулювання їхньої собівартості залежить від методу оцінки запасів, що використовує підприємство.

Дата добавления: 2014-01-07