Полеміка Дискусія

Під спором зазвичай розуміють будь-яке зіткнення поглядів, розбіжність у точках зору по будь-якому питанню, предмету, боротьба, при якій кожна зі сторін відстоює свою правоту.

Спір. Правила спору.

Спір

Полеміка - це такій спір, при якому є конфронтація протистояння, протиборство сторін. Таким чином, полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок по тому чи іншому питанню, публічний спір із метою захистити, відстояти власну точку зору й спростувати думку опонента.

Дискусія – публічний спір, метою якого, на відміну від полеміки, є з’ясування й співставлення різних точок зору, пошук, виявлення істинної позиції, заходження правильного рішення спірного питання.

Одним із дієвих способів підтвердження власної правоти у процесі спору є переконання.

Переконання — це метод впливу на свідомість особистості|особистості| через звернення|звертання| до її власної критичної думки. Основою переконання служить роз'яснення суті явища, причинно-наслідкових зв'язків і стосунків, виділення соціальної й особистісної|особовій| значущості рішення того або іншого питання.

При переконанні доцільно:

• показати важливість пропозиції|речення|, можливість|спроможність| і простоту її реалізації|;

• представити|уявляти||уявляти| різні точки зору і зробити розбір прогнозів (при переконанні|

| включаючи і негативні|заперечні|);

• збільшити значущість достоїнств пропозиції|речення| і зменшити величину її недоліків|нестач|;

• враховувати індивідуальні особливості суб'єкта, його освітній і культурний рівень і підбирати|добирати| найбільш близькі і зрозумілі йому аргументи|;

• ніколи прямо не говорити людині, що вона не права, таким чином, можна

лише зачепити її самолюбство|самолюбний| — і вона зробить все, щоб|аби| захистити себе, свою позицію;

• для подолання|здолання| негативізму співбесідника|співрозмовника| створити ілюзію, що запропонована| ідея належить йому самому (для цього досить|достатньо| лише навести його на відповідну думку і надати можливість|спроможність| зробити висновок|висновок|);

• критикувати в спорі не особистість|особистість| співбесідника|співрозмовника|, а аргументи, що наводяться|наводять| ним;

• аргументувати максимально ясно, періодично перевіряючи, чи правильно

вас розуміє суб'єкт;

· аргументи не розтягувати, оскільки|тому що| це звичайно|звичний| ассо|ціюється| з|із| наявністю певних сумнівів; використовувати між аргументами паузи, оскільки|тому що| потік аргу|ментів в режимі монологу притупляє|притупляє| увагу і інтерес співбесідника|співрозмовника|;

• включити суб'єкта в обговорення і ухвалення рішення, оскільки|тому що| люди краще

приймають ті думки, в обговоренні яких беруть участь;

• протиставляти свою точку зору спокійно, тактовно, без менторства|.

Що треба знати у процесі переконання:

· люди з низьким та середнім рівнем самооцінки легше піддаються переконанням;

· люди похилого віку більш консервативні у своїх поглядах;

· настанови, придбані у підлітковому віці можуть залишатися на все життя;

· у стані сильного збудження, схвильованості, тривожності реципієнта податливість до переконання зростає;

· люди, які перебувають у гарному настрої, можуть приймати імпульсивні рішення, звертаючи увагу на непрямі признаки інформації;

· легше піддаються переконанню жінки й конформні особистості;

· чим вище інтелект реципієнтів, тим критичніше їх відношення|ставлення| до пропонованого змісту|змісту|, тим частіше вони засвоюють інформацію, але|та| не погоджуються з|із| нею;

· ефективними є ті переконання, які викликають страх.

Дата добавления: 2014-01-07