ІV. Відповіді на запитання курсантів

ІІІ. Викладення навчального матеріалу

ІІ. Ознайомлення курсантів з темою та метою лекції.

І. Вступна частина

1. Прийняття рапорту від чергового.

2. Перевірка відміток в журналах про наявність курсантів на лекції.

Питання:

1. Особливості і класифікація системи «людина — машина».

2. Розподіл функцій у системі «людина — машина».

3. Показники якості функціонування системи «людина — машина».

4. Інформація та оператор у системі управління.

5. Прийняття рішення в діяльності оператора.

V. Заключна частина (підведення підсумків заняття та видача завдання на самопідготовку)

Література:

1. Душков Б.А., Корольов Ф.В., Б.А. Смирнов. Основы инженерной психологии. Учебник для студентов вузов. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 576 с.

2. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология в системах «человек - техника»: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2003. – 296 с.

3. Стрелков Ю.К. Инженерная и профессиональная психология: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия»; Высшая школа, 2001. – 360 с.

4. Стрелков Ю.К. Практикум по инженерной психологии и эргономике: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 400 с.

5. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 264 с.

1. Особливості і класифікація системи «людина — машина»

Тенденція розвитку автоматизованого та автоматичного виробництва свідчить, що від початку виникнення інженерної психології до сьогодення частка неавтоматизованого виробництва зменшилася з 76 % до 8 %, а автоматизованого і автоматичного — зросла відповідно з12%до60%із12% до 32 %. Це означає дедалі більший попит на операторську діяльність.

У загальній теорії систем (системології) систему розуміють як комплекс взаємопов'язаних та взаємодіючих між собою елементів, поєднаних спільною метою і спільною інформаційною мережею.

Інженерна психологія розглядає системи, в яких задіяні як людина, так і технічні пристрої. Все, що знаходиться в СЛМ між людиною і керованим об'єктом, умовно зветься машиною, тобто машина — знаряддя праці людини-оператора, а він сам — суб'єкт праці.

Залежно від сфери застосування, СЛМ мають відповідну структуру, визначаються ступенем участі й кількістю операторів. З цими ознаками пов'язані й функції оператора в СЛМ, що зумовлює необхідність класифікації діяльності оператора і самих систем «людина — машина». Основою такої класифікації можуть бути групи ознак:

- цільове призначення системи;

- характеристики людини або певної групи людей;

- тип і структура машини;

- тип взаємодії у самій системі.

За призначенням системи поділяються на такі класи:

- керуючі, основне завдання яких — керування машиною або комплексом;

- обслуговувальні, в яких людина наглядає за діяльністю машини, проводячи її ремонт і налаштування тощо;

- навчальні, до яких належать технічні засоби навчання, тренажери, імітатори і т. ін.;

- інформаційні, що забезпечують пошук і накопичення необхідної інформації (системи зв'язку, телевізійні, радіолокаційні, документальні системи тощо);

- дослідницькі, які використовуються у вивченні різних явищ, пошуку нової інформації та закономірностей (прилади та пристрої, макети і моделі самої системи).

За характером «людського компонента» СЛМ поділяються на:

- моносистеми: один оператор і один технічний пристрій;

- полісистеми, в котрих значна кількість людей взаємодіє з багатьма технічними пристроями; різновидом таких систем є соціотехнічні системи. Крім цього, полісистеми поділяються на паритетні та багаторівневі, ієрархічні. У перших — паритетних — інформація подається і за формою, і за змістом однаково для всіх. Наприклад, табло групового використання або системи забезпечення життєдіяльності людини на човні чи космічному кораблі. В інших — багаторівневих — на обмін інформацією впливає ієрархічна структура взаємодії людей з технікою. Для прикладу, це — система управління повітряним рухом літаків: найвищий рівень — диспетчер аеропорту, далі — командир літака, потім — члени екіпажу.

За типом і структурою машинного компонента СЛМ поділяються на:

- інструментальні, в яких оператор використовує найпростіші інструменти, прилади;

- прості автоматизовані, в яких технічні засоби перетворюють енергію людини;

- складні автоматизовані, де функціонують різні за призначенням, складністю і підпорядкованістю технічні компоненти. Керування такими системами здійснюється не тільки за схемою «людина — машина», а й у ланцюгу «людина — людина — машина».

Дата добавления: 2014-01-07