Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття, функції та структура банківської системи України




Банки виступають одними з основних фінансових посередників, діяльність яких пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів. Зважаючи на це, створення ефективної банківської системи залишається одним з актуальних завдань ринкової економіки України.

«Від стану банківської системи держави...залежить захищеність і стійкість національної валюти, у тому числі її купівельна спроможність і курс по відношенню до іноземних валют, що має первинне значення для державного суверенітету». Банківська система повинна бути розвинутою та здатною обслуговувати усі галузі господарства країни.

Як вже зазначалось, згідно з ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

«Фінансово-кредитна система» і «банківська система» не є синонімами та співвідносяться як загальне та часткове, тобто остання є частиною першої. Так, банківська система є складовою фінансово-кредитної системи України.

На розвиток банківської системи будь-якої країни впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори середовища, в якому функціонує ця система. До зовнішніх факторів належать: економічні, політичні, правові, соціальні та форс-мажорні.

До економічних факторів відносять принципи виконання бюджету, характер грошово-кредитної політики, яка реалізується державою, податкову систему, результати економічних реформ. Між рівнем економічного розвитку країни та ступеню розвитку її банківської системи існує чітка закономірність: чим сильнішою є економіка, тим ефективніше і банківська система.

До політичних факторів належать рішення, які приймаються органами влади та управління, насамперед, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України. Стабільність і передбаченість політичної ситуації стимулюють залучення іноземних інвестицій в економіку, у тому числі і банківський сектор.

Правове регулювання банківської діяльності повинно поєднувати як стабільність, у деякій мірі консервативність, законодавства у цій сфері, так і активну нормотворчість з тих питань, які ще не врегульовані нормами права, наприклад, діяльність колекторних агентств. Законодавство України, що покликане створити надійні основи правового регулювання державного управління банківською системою, характеризується особливим поєднанням законодавчого та підзаконного регулювання. Так, НБУ є уповноваженим на прийняття підзаконних нормативно-правових актів у банківській сфері. При цьому дані акти характеризуються постійною змінюваністю, що зумовлено об'єктивними, насамперед економічними, передумовами.

Соціально-психологічні фактори полягають у ступені довіри населення до банківської системи країни, що забезпечується стабільністю економічної, політичної ситуації та правового регулювання.

Форс-мажорні фактори можуть бути як політичного, так і економічного характеру (наприклад, фінансова криза 2008-2009 pp.)

Внутрішні фактори, які впливають на функціонування банківської системи, визначаються такими моментами: роллю та авторитетом Національного банку України у банківській системі; рівнем і характером міжбанківської конкуренції; ступеню усвідомлення банківським співтовариством своєї ролі у розвитку банківської системи; банківськими правилами та звичаями; кваліфікацією керівників кредитних організацій.

Специфіка банківської системи виявляється в її функціях, а саме:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

б) трансформаційна функція;

в) стабілізаційна функція.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики.

Крім зазначених функцій, банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто функцію забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Для банківської діяльності характерна висока ризикованість, і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, тому боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а і усієї банківської системи. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами банківський ризик своїх позичальників. Виконання банківською системою стабілізаційної функції забезпечується прийняттям законів і інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи, та створенням належного механізму контролю і нагляду за додержанням як чинного законодавства, так і діяльності банків.

Чинне законодавство відображує основні принципи та особливості організації банківської системи України, серед яких можна виділити дворівневу структуру банківської системи. Вона реалізується шляхом чіткого законодавчого розподілу функцій центрального банку і всіх інших банків.

Верхній рівень банківської системи України представлений Національним банком України. Він є центральною ланкою банківської системи та має повноваження щодо управління нею.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України. НБУ може проводити банківські операції, необхідні для виконання своїх функцій, тільки з вітчизняними та іноземними кредитними установами, а також з Кабінетом Міністрів України, представницькими та виконавчими органами публічної влади, державними позабюджетними фондами. Проте Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті, як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат Державного бюджету України (ст. 54 Закону України «Про Національний банк України»). Також центральному банку забороняється надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених Законом України «Про Національний банк України».

Нижній рівень банківської системи України представлений іншими банками, а також філіями іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень зазначеного Закону та інших законів України. Вони здійснюють посередництво у розрахунках, кредитуванні та інвестуванні, керуючись нормативами і вимогами Національного банку України.

До особливостей організації банківської системи України потрібно віднести і державне управління нею як владно-організуючий плив НБУ на процеси, що відбуваються в межах цієї системи. Так, твердженнями фахівців, у світі склалося три моделі державного правління банківською системою. Для першої моделі (наприклад, у Франції) є характерною наявність кількох державних органів спеціальної компетенції, що наділені повноженнями в різних галузях державного управління у банківській сфері:

ü державного органу, що здійснює регулювання банківської діяльності шляхом видання підзаконних нормативно-правових актів;

ü державного органу, який здійснює видачу/анулювання дозволів на здійснення банківської діяльності;

ü державного органу, що здійснює нагляд за дотриманням банківського законодавства та застосовує санкції у разі його порушення.

Для другої моделі організації державного управління банківською системою (наприклад, в Іспанії) є характерним те, що повноваження стосовно регулювання та контролю за діяльністю кредитних установ розділені між центральним банком та Міністерством економіки і фінансів. Останнє, у свою чергу, видає дозволи на заснування приватних банків і на внесення змін до статуту або інших установчих документів, а також дає згоду на заміну вищих посадових осіб кредитної установи. Усіма регулятивними та наглядовими повноваженнями наділений центральний банк.

Третю модель відрізняє те, що усі повноваження щодо регулювання та нагляду за банківською діяльністю належать центральному банку. Така модель характерна для таких країн, як Італія, Нідерланди, Португалія, Російська Федерація, а також Україна.

Сучасна банківська система країни - це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депозитно-позикових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, що використовуються банківськими установами (лізінг, фактори та ін.) Станом на 01.08.2012 р. кількість зареєстрованих банків в Україні становить 176, з яких 23 банка знаходиться у стадії ліквідації. Таким чином, кількість діючих банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій - 176, з них з іноземним капіталом - 55, у тому числі зі 100% іноземним капіталом - 23. Серед цих банків потрібно виділити і системоутворюючі банки. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» системоутворюючий банк - це банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи. На підставі аналізу даних фінансової звітності банків України станом на 01.04.2011 р. можна навести такі приклади системоутворюючих банків: Приватбанк, Укрексімбанк, Ощадбанк, Райффазен Банк Аваль, Укрсиббанк, Укрсоцбанк, Промінвестбанк.

Ефективність банківської системи будь-якої країни багато в чому залежить від процесу її реструктуризації, здійснення належної державної політики у сфері банківської діяльності.

Слід зазначити, що на протязі 2008-го року глобальна фінансова криза здійснила суттєвий вплив на економіку різних країн світу, рівень якого залежав від ступені розвиненості національних фінансових ринків і міри їх інтегрованості в світову економіку. Так, криза ліквідності та нестабільності на міжнародних фінансових ринках відобразилась і на стані економіки України наприкінці 2008-го року та протягом 2009 року. У зв'язку з цим було прийнято цілий ряд нормативно-правових актів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності державних органів у фінансово-кредитній сфері та на забезпечення макроекономічної стабільності в Україні. Зокрема, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009 р., постанова Правління Національного банку України «Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи» від 22.07.2009 p., постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про підтримання ліквідності банків» від 11.03.2009 р. та ін.

У червні-липні 2010 року з огляду на стійкі позитивні тенденції в діяльності банківської системи України вже не було необхідності у підзаконних нормативно-правових актах з питань регулювання фінансової нестабільності, тому Кабінетом Міністрів України та/ чи Національним банком України вони були скасовані.

У сучасних умовах глобалізації світової економіки важливе значення має укрупнення як вітчизняних банків, так і банків з іноземним капіталом, створення потужних банківських об'єднань, які будуть мати великі фінансові ресурси, що сприятиме конкурентоздатності банківської системи України на міжнародному рівні. Як зазначає О.А. Костюченко, саме банківська система повинна відіграти важливу роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для розвитку економіки.

На сьогодні розвиток банківської системи України відбувається в умовах внесення численних і суттєвих змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про Національний банк України», окремі з них набудуть чинності лише з 01.01.2012 р. Все це свідчить про адаптацію банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій, а також про керування у своїй діяльності органами виконавчої влади, банківськими та іншими фінансовими установами Сорока рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

 

6. Поняття та види банківських об'єднань (банківських груп)

Правове регулювання діяльності банківських об'єднань здійснюється на підставі ст.ст. 9-12 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань» № 377 від 31.08.2001 р. Проте згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо нагляду на консолідованій основі» від 19.05.2011 р. набудуть чинності з 18.12.2011 р. відповідні норми щодо зміни правового статусу банківських об'єднань на банківські групи.

Станом на серпень 2011 року банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України. Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання встановлюється Національним банком України. Банківське об'єднання обов'язково підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

При цьому слід звернути увагу, що з 18.12.2011 року банки будуть мати можливість створювати банківські групи. Так, учасниками банківської групи можуть бути не лише банки, а й інші фінансові установи, банківські холдингові компанії, компанії з надання допоміжних послуг, які мають спільного контролера.

Законодавець визначає банківську групу як групу юридичних осіб, які мають спільного контролера, що складається:

з материнського банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами;

з двох або більше фінансових установ та в якій банківська діяльність є переважною.

Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітних квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що входять до цієї групи, за цей період.

Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня у порядку, визначеному цією статтею. Після того як групу було визначено банківською на підставі переважно діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів фінансових установ, що входять д цієї групи, зменшилася та становить від 40 до 50 відсотків, така група продовжує вважатися банківською впродовж не більше трьох років з моменту такого зменшення.

Банківська холдингова компанія - фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність. Дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією). Материнським банком є український банк, серед дочірніх та/або асоційованих компаній якого є банк та/або інша фінансова установа та який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії.

Відповідно до положень статті 9 у новій редакції зазначеного вище Закону НБУ з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи і підгрупи, що складаються принаймні з двох фінансових устав, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі. Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами НБУ.

Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов'язана повідомити про це Національний банк України та надати йому відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її власників, у порядку, встановленому НБУ.

Банківська група зобов'язана визначити серед своїх учасників відповідальну особу банківської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених НБУ до банківської групи та погодити її з НБУ. Ця відповідальна особа складає консолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи (крім страхових компаній) у порядку, визначеному НБУ, а також зобов'язана забезпечити проведення щорічної перевірки аудиторською фірмою річної консолідованої звітності банківської групи.

НБУ здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки згідно з ст. 13 Закону України «Про банки і банківську діяльність мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації. Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. При цьому асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки). Наприклад, Асоціація Українських банків (АУБ), членами якої є 125 комерційних банків України. Також до складу АУБ входить шість регіональних банківських спілок: Дніпропетровська банківська спілка, Харківська банківська спілка, Кримська банківська спілка, Київська банківська спілка, Одеська банківська спілка та Асоціація банків Львівщини. Окрім цього до складу АУБ входять Міжнародний інститут фінансів, Українська міжбанківська валютна біржа, Українська фінансово-банківська школа тощо.

Отже, на відміну від банківських спілок та асоціацій, які є громадськими організаціями, банківські об'єднання (банківські гру. пи) займаються певним видом підприємницької діяльності шляхом надання банківських послуг.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 710; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.024 сек.