Інфляція і стійкість грошового обороту

БЕЗРОБІТТЯ І ЗАЙНЯТІСТЬ

Безробіття та зайнятість.

МАКРОЕКОНОМІКА: НЕСТАБІЛЬНІСТЬ І РІВНОВАГА

ТЕМА 12

2. Інфляція і стійкість грошового обороту.

Нестабільність національного господарства обумовлена стихійним розвитком ринку та породжує проблеми функціонування макроекономічної системи, пов'язані з порушеннями нормального ходу її розвитку.

Рівновага основних пропорцій макроекономіки забезпечує стійкість розвитку всієї економічної системи.

Фрикційне і структурне безробіття, як уже зазначалось, є неминучими, їх неможливо уникнути в будь-якій економічній системі. Щодо циклічного безробіття, то у фазі піднесення воно дорівнює нулю.

Повна зайнятість досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

З акону Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту складає 2,5%.

Суть завдання досягнення повної зайнятості в масштабі макроекономіки полягає в забезпеченні збалансованості чисельності працездатного населення і кількості необхідних для нього робочих місць.

С учасні принципи трудової зайнятості:

а) заборона примусової праці і свобода кожного громадянина вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати рід діяльності і професію;

б) зайнятість як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і приносить їм трудовий дохід;

в) повна зайнятість, пов'язана із здійсненням права на працю і права на захист від безробіття, які встановлені Конституцією.

У правовій державі діє система соціальних амортизаторів (захисних пристроїв), які застосовуються для забезпечення економічної безпеки трудящих:

- регулювання зайнятості;

- біржі праці;

- фонди страхування по безробіттю.

Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.

Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють такі види інфляції:

1. Повзуча інфляція - така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін.

2. Галопуюча інфляція - це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері.

3. Гіперінфляція - надвисока і вкрай небезпечна інфляція. За умов гіперінфляції гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв'язків на основі бартерного обміну, порушується механізм дії фінансів і кредиту, розвиваються інші стихійні процеси в економіці.

Типи інфляції: інфляція грошової маси, інфляція зростання доходів, інфляція зростання матеріальних затрат виробництва, структурна інфляція, інфляція прибутків, інфляція податків, бюджетна інфляція, кредитна інфляція.

Економісти поділяють інфляцію, з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого — на збалансовану і незбалансовану.

Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються.

Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів.

Класична інфляція ( від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х рр. XX ст.) була епізодичною (тривала кілька років) і переходила у дефляцію — зниження загального рівня цін.

Сучасна інфляція має хронічний характер.

Головні причини iнфляцiї: зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту, дефіцит державного бюджету, мілітаризація економіки, монополії та необгрунтовані привілеї, особливості структури національної економіки, локальні війни тощо.

Ознаки інфляції:

- зростання цін;

- дефіцитність на товарному ринку, спустошення ринку товарів народного споживання;

- знецінення грошової одиниці;

- неухильне підвищення курсів іноземних валют і падіння курсу національної валюти.

Темп інфляції =

де П_t — рівень цін у поточному періоді;

П_t-1 — рівень цін у попередньому періоді.

“ Ціною” інфляції є кінцеві результати її дії на доходи суспільства в цілому і нею структурних ланок. Тобто йдеться про той, кому і наскільки підвищення цін вигідне, а для кого воно руйнівне.

Три основні варіанти “ціни” інфляції:

1. Позитивний: приріст доходу передусім

- держави;

- комерційних банків.

2. Нульовий - рідкісне явище (в цьому випадку втрати від зростання цін повністю покриваються збільшенням доходів).

3. Негативний варіант “ ціни” інфляції, що викликає зменшення реальних доходів фірм і домашніх господарств, виникає найчастіше.

Методи боротьби з інфляцією:

1. А нтиінфляційна стратегія спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі, передусім забезпечення збалансового державного бюджету).

2. Нуліфікація грошей - старі грошові знаки вилучаються з обігу і замінюються новими.

3. І ндексація передбачає, що поточні доходи населення збільшуються відповідно до темпу зростання цін у країні за певний період.

4. С тримувальна макроекономічна політика (дезінфляція). грунтується на можливості вибору між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді.

5. Контроль за заробітною платою і цінами.

6. Регулювання (зниження) сучасного попиту, збільшення податків, зниження державних витрат.

Інфляція і безробіття. Безробіття і інфляція знаходяться в певній кількісній залежності. Проф. А. Філіпс встановив таку закономірність: чим нижче рівень інфляції, тим вище рівень безробіття, і навпаки. Закономірність Філіпса відображає взаємозв'язок інфляції і безробіття тільки в короткостроковому періоді. Якщо узяти тривалі періоди (5-10 років), то при високому рівні безробіття ціни продовжують підвищуватися.

Дата добавления: 2014-01-07