Умови проектування міського землекористування як основа формування меж міста

Третья часть

Вторая часть

· Статьи 42-45 рассказывают о Комитете по правам ребёнка, о его структуре, функциях, правах и обязанностях, а также обязывают государства информировать детей и взрослых о принципах и положениях Конвенции.

· Статьи 46-54 указывают решение процедурно-правовых проблем соблюдения государствами положений Конвенции. В отличие от многих конвенций ООН, Конвенция о правах ребёнка открыта для подписания всеми государствами, поэтому её участником смог стать и не являющийся членом ООН Святой Престол.

Раціональному територіальному розвитку системи сталого землекористування приділяється особлива увага як важливому засобу формування сприятливого середовища проживання людей та ефективного використання природних ресурсів, забезпечення розвитку а внутрішніх функціонально-планувальних зв'язків, що сприяють мінімізації середніх витрат часу на відновлення людських ресурсів, пересування населення від місць проживання до місць прикладення праці та максимізації створення валової доданої вартості.

У процесі реконструкції існуючих та формування землекористу­вання нових міст основними завданнями його територіального роз­витку є:

♦ вибір територій землекористування нового будівництва;

♦ визначення регіональних напрямів перспективного розвитку територіального землекористування;

♦ визначення земель резервного фонду (земель запасу) для резе­рвування територій.

Земельні ділянки для розвитку міст вибирають на засадах вста­новлення економічних і господарських зв'язків у відповідних систе­мах розселення та агломераціях у взаємодії з навколишніми посе­леннями та господарськими комплексами приміських зон.

Земельні ділянки, які вибирають для будівництва нового або розширення існуючого міста, визначають з урахуванням можливого перспективного розвитку його основних функціональних елементів.

і ділянки повинні мати:

♦ достатню земельну площу для розміщення і розвитку всіх ви­дів будівництва;

♦ природні дані щодо створення комфортних умов проживання та відпочинку населення, естетичного збагачення ландшафту міста;

♦ сприятливі інженерно-геологічні умови, які дають змогу здійс­нювати промислово-комунальне, житлове, громадське та зелене бу­дівництво з мінімізацією витрат на інженерні споруди і підготовку території;

♦ близькість до джерел або магістральних комунікацій енерго- та водопостачання (особливо у випадках розвитку водомістких підпри­ємств і виробництв);

♦ умови для компактного формування міського землекористу­вання, доцільного взаєморозміщення основних функцій міста та умови для зручного підключення до мереж зовнішнього транспорту (залізничного, автомобільного, водного).

З метою підвищення компактності міста і обмеження вилучення під забудову цінних сільськогосподарських земель в окремих випад­ках доцільно використовувати під забудову (якщо немає вільних земель) ділянки, які потребують наднормативних витрат на їх осво­єння. При цьому необхідне відповідне економічне обгрунтування заходів щодо інженерної підготовки, інженерного обладнання та оздоровлення територій і навколишнього природного середовища. ^ У сейсмічних районах враховують також сейсмічне мікрозонування територій.

Не допускається розміщення житлової та громадської забудови:

♦ на земельних ділянках, розташованих у зонах інтенсивного впливу зсувів, а також у зонах впливу селевих потоків та снігових явищ;

♦ у першій зоні санітарної охорони джерел водопостачання і майданчиків водопровідних споруд, якщо об'єкти, які проектуються, не пов'язані з експлуатацією джерел; на територіях живлення під­земних водоносних горизонтів;

♦ у зонах можливого катастрофічного затоплення завглибшки 1,5 м і більше;

♦ на земельних ділянках, забруднених органічними і радіоак­тивними відходами; у санітарних зонах відвалів породи вугільних, сланцевих шахт і збагачувальних фабрик, а також ближче ніж 100 м від контурів породних відвалів, якщо не передбачені спеціа­льні охоронні заходи (узгоджені з органами санітарного та гірничо­го нагляду);

♦ на відстані не менш як 100 м від контурів торфовищ, лісових масивів хвойних порід і 50 м — від лісових масивів листяних порід, розташованих за межами міста;

♦ у сейсмічних районах, які безпосередньо прилягають до актив­них розломів;

♦ у зонах охорони гідрометеостанцій; охоронних зонах магістра­льних нафто-, газо- та продуктопроводів;

♦ у санітарно-захисних зонах промислових підприємств, джерел електромагнітного, іонізуючого випромінювання, у шумозахисних зонах аеропортів, смугах відчуження залізниць та ін.;

♦ у перших зонах округів санітарної охорони курортів, якщо об'єкти, які проектуються, не пов'язані з експлуатацією природних лікувальних ресурсів курортів; у других зонах округів санітарної і охорони курортів, якщо об'єкти забудови спричинюють забруднення о атмосфери, ґрунту та вод, є джерелами перевищення нормативних рівнів шуму;

♦ у третіх зонах округів санітарної охорони курортів у разі негативного впливу на природні лікувальні засоби і санітарний стан курорту;

♦ на територіях смуг відведення трас зовнішнього транспорту (залізниць, автомобільних доріг І та II категорій);

♦ на землях природних національних парків, дендропарків і водоохоронних зон;

♦ на землях зелених зон міст, у тому числі землях міських лісів та лісопарків, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства;

♦ на територіях природних заповідників і заказників та їхніх, охоронних зон (без дозволу відповідних державних органів охорони пам'яток природи);

♦ на землях археологічних, історико-культурних заповідників та їхніх охоронних зон (без урахування особливих положень, встановлених відповідними органами, щодо певного історико-культурноґо заповідника, а також в охоронних зонах пам'яток історії, культури та архітектури).

3 урахуванням наведених вимог розробляють схему обмежень у використанні земель, яка є вихідним матеріалом для вибору земе­льних ділянок подальшого розвитку міст.

Раціональні напрямки та масштаби територіального розвитку міст визначають на підставі комплексного аналізу всіх ресурсів (зе­мельних, природних, трудових тощо) і розроблення альтернативних варіантів з визначенням і оцінюванням наслідків від реалізації кожного з них.

Основою для вибору оптимального варіанта розвитку землекористування міста є техніко-економічне, економіко-містобудівне, екологічне та грошове оцінювання території. Перше ґрунтується на порівнянні вартості інженерного облаштування території, всієї інфраструктури міста та інших заходів, пов'язаних, з містобудуванням, друге — на порівнянні їх містобудівної якості (соціальний комфорт, функціонально-планувальна, _ інженерно-технічна,- історико-культурна, естетична та екологічна цінність територій) та споживної (балансової) вартості землі з урахуванням наявних міських фондів.

Визначення земель резервного фонду для резервування території всіх видів містобудівної діяльності є важливим заходом забезпечення раціонального територіального землекористування розвитку міст. Воно має забезпечувати маневрування поетапного освоєння різних ділянок залежно від форм власності на землю у межах міста і приміської зони з урахуванням розміщення всіх видів будівництва,окрема індивідуальної та багатоповерхової житлової забудови.

Територіальний розвиток і резервування земель для розміщення міського землекористування ґрунтуються на матеріалах земельного та містобудівного кадастрів з урахуванням можливостей викупу або відчуження земель у власників і землекористувачів з визначенням режиму їх використання до початку освоєння та черговості здійснення забудови.

Для планомірного територіального розвитку землекористувань міст при розробленні землевпорядних рішень доцільне визначена перспективної міської межі, а також меж адміністративно підпорядкованих місту земель з відповідним порядком землекористування, враховуючи дані земельного кадастру, грошового оцінювання земель тощо.

Дата добавления: 2014-01-07