Машинно-тракторний парк

Енергетичні ресурси сільського господарства.

Енергетичні ресурси сільського господарстваявляють собою сукупну потужність механічних двигунів (тракторів, комбайнів, вантажних автомобілів), електродвигунів, електроустановок та робочої худоби (в перерахунку на механічну силу).

Процентне співвідношення різних видів енергії в загальному балансі енергетичних ресурсів сільського господарства України становить їх структуру.

Подальший розвиток і удосконалення матеріально-технічної бази сільського господарства здійснюється у нерозривному зв'язку з розвитком промисловості, яка забезпечує сільське господарство необхідними засобами і предметами праці. Завдяки цьому відбувається докорінний технічний переворот у сільському господарстві, значно зростають енергетичні потужності/

Для визначення оснащеності господарств та озброєності праці енергетичними ресурсами використовують такі показники: енергозабезпеченість — кількість енергетичних потужностей у кінських силах, розрахована на 100 га посівної площі; енергоозброєність — та ж кількість, розрахована на одного середньорічного працівника, зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Головним напрямом науково-технічного прогресу в сільському господарстві є комплексна механізація та автоматизація виробництва. Застосування машин у галузі дозволяє значно підвищити продуктивність праці. У застосуванні машин у сільському господарстві розрізняють три основні етапи — машинізацію, механізацію та автоматизацію.

Машинізація — це, коли машини і знаряддя працюють на упряжних тваринах (конях, волах тощо). Механізація — це вищий ступінь машинізації. Вона характеризується застосуванням тракторів і двигунів для роботи із сільськогосподарськими машинами І знаряддями.

Механізація забезпечує заміну ручної праці машинами, менш досконалих машин — більш досконалими, окремих машин — системою машин. У своєму розвитку механізація проходить три стадії: часткова механізація, коли вона охоплює лише окремі процеси виробництва і зберігає ще значну частку ручної праці; комплексна механізація — коли всі процеси механізуються при збереженні ручного управління машиною; автоматизація, коли використовуються пристосування, які не вимагають безпосередньої участі людини, а по розробленій нею програмі контролюють та регулюють за допомогою механізму управління виробничі процеси. Автоматизація виробництва полягає у застосуванні машин, що саморегулюються на базі електроенергії.

Обсяг механізованих робіт машинно-тракторного парку обчислюється в умовних еталонних гектарах. Еталонний гектар - це умовна одиниця, яка відповідає оранці 1 га ріллі за певних (еталонних) умов. Відповідно до цього встановлено коефіцієнти переведення певних видів механізованих робіт в умовні еталонні гектари.

Для трактора кожної марки визначений нормативний виробіток в еталонних гектарах за одиницю робочого часу. Виробіток за 1 годину для трактора ДТ-75 становить 1 умовний гектар, тому його взято за еталонний. Трактори всіх інших марок переводяться в умовні еталонні трактори за відповідними коефіцієнтами.

Оснащеність аграрних підприємств високопродуктивною технікою обумовлює необхідність поєднання технічних можливостей машин і вимог їх ефективного використання. Адже використання машинно-тракторного парку підприємства значною мірою визначає обсяг витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та її економічну ефективність

Ефективність використання машинно-тракторного парку в господарствах характеризують такі показники:

1) коефіцієнт змінності (відношення кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів);

2) річний, денний і змінний виробіток механізованих робіт в умовних еталонних гектарах з розрахунку на один фізичний трактор певної марки або на один умовний еталонний трактор;

3) виконання змінних норм виробітку;

4) собівартість одного еталонного гектара механізованих робіт. Для визначення ефективності використання комбайнів та інших складних машин використовують аналогічну систему показників. Однак обсяг виконаних робіт комбайнами обчислюється в фізичних гектарах зібраної площі відповідних культур (зернових, картоплі, цукрових буряків, кукурудзи на силос тощо). Наприклад, ефективність використання зернозбиральних комбайнів характеризується змінною, денною і сезонною площею, зібраною однією машиною.

Економічну ефективність різних способів механізації виробничих процесів визначають, якщо потрібно вирішити питання про впровадження нових машин у виробництво, про заміну машин одного типу іншим. Система показників економічної оцінки, безумовно, не може бути однаковою у всіх випадках. Проте окрема група показників використовується майже в усіх випадках економічної оцінки різних способів механізації. Це — зниження затрат праці, експлуатаційних витрат, розмір необхідних капітальних вкладень та строк їх окупності.

Розвиток матеріально-технічної бази аграрних підприємств передбачає постійну заміну старої техніки новою, недосконалих систем машин більш продуктивними і автоматизованими. Застосування нової техніки чи нової системи машин у господарствах істотно впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва. Тому, рекомендуючи ту чи іншу систему машин до впровадження у виробництво, треба визначити її економічну ефективність та обґрунтувати доцільність використання принципово нової системи машин.

Економічну ефективність впровадження нових машин або нових систем машин визначають за такими показниками.

Зниження затрат праці з розрахунку на одиницю роботи (1 га земельної площі, голову худоби, на 1 т тощо). Розмір його визначають порівняно з попереднім рівнем затрат за формулою:

,

де З_п — зниження затрат праці, %;

П_с і П_н - затрати праці на одиницю роботи при використанні відповідно старої і нової машини або системи машин, люд.-год.

Зниження експлуатаційних витрат з розрахунку на одиницю виконаної роботи. Ці витрати пов'язані з використанням відповідних машин і включають витрати на оплату праці з нарахуваннями, амортизацію, поточний ремонт, пальне і мастильні матеріали, електроенергію.

Зниження експлуатаційних витрат у результаті впровадження нової техніки З_в (%) визначають за формулою:

З_в=,

де В_с і В_н — експлуатаційні витрати на одиницю роботи при використанні відповідно старої і нової машини або системи машин, грн. Зниження питомих капітальних вкладень при впровадженні нової техніки. Питомі капітальні вкладення — це витрати на придбання господарствами окремої машини або їх комплексу з розрахунку на одиницю роботи (1 га земельної площі, голову худоби, 1 т продукції тощо). Зниження питомих капітальних вкладень З_к (%) визначають за формулою:

З_к= ,

де К₁іК₂ — питомі капітальні вкладення при використанні відповідно старої і нової машини або системи машин, грн.

Строк окупності додаткових капітальних вкладень у нову техніку. Незважаючи на більш високу продуктивність нової техніки, заміна існуючих машин новими часто вимагає додаткових капітальних вкладень з розрахунку на одиницю виконуваних робіт. Додаткові вкладення на придбання нових технічних засобів окупаються щорічною економією експлуатаційних витрат при їх використанні. Строк окупності додаткових вкладень на придбання нових машин або їх комплексів не повинен перевищувати строку служби цієї техніки. Його визначають за формулою:

Т = ,

де Т — строк окупності додаткових капітальних вкладень у нову техніку, років. [23,30]

Зниження приведених витрат з розрахунку на одиницю роботи (1 га земельної площі, голову худоби, 1 т продукції). Приведені витрати - це сума річних виробничих витрат і капітальних вкладень, приведена до річної розмірності за допомогою нормативного коефіцієнта їх ефективності. Розмір приведених витрат з розрахунку на одиницю роботи В_п (грн.) визначають за формулою:

Вп = С + Е_НК,

де С - річні виробничі витрати (собівартість) на одиницю роботи при використанні певної машини або комплексу машин, грн.;

К - капітальні вкладення на одиницю роботи за даним варіантом механізації, грн.;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень. Нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень - це обернений показник до показника строку їх окупності. Наприклад, якщо строк окупності капітальних вкладень у сільськогосподарську техніку становить 5 років, то нормативний коефіцієнт їх ефективності - 0,20. Показник приведених витрат використовується при порівнянні варіантів механізації сільськогосподарського виробництва для визначення найефективнішого з них. На основі приведених витрат розраховують також річний економічний ефект від впровадження нової техніки як різницю приведених витрат за різними варіантами капітальних вкладень з розрахунку на річний обсяг виконаних робіт.

Впровадження нової, більш ефективної системи машин забезпечує підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. При оцінці нової техніки треба враховувати також її вплив на умови праці сільських трудівників і збереження навколишнього середовища.

Забезпечення ефективного використання техніки та необхідність виконання комплексу механізованих робіт в оптимальні строки зумовлюють обґрунтування кількісного та структурного складу машинно-тракторного парку підприємства.

Розрахунки, проведені в ННЦ «Інститут аграрної економіки», показують, що всі потреби сільськогосподарських підприємств будуть забезпечені, якщо на 1000 га ріллі припадатиме 16-18 тракторів в еталонному обчисленні та 8-8,5 зернозбиральних комбайнів на 1000 га посіву зернових культур без кукурудзи.

Сучасний процес технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва характеризується істотним ускладненням машин і механізмів у конструктивному відношенні, що вимагає удосконалення обслуговування, зберігання та експлуатації техніки. При цьому важливого значення набуває нині питання фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємств на основі придбання високопродуктивної, але порівняно дорогої техніки.

У зв'язку з цим важливим напрямом технічного переозброєння аграрних підприємств є лізинг.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна за умови сплати ним періодичних лізингових платежів. Це визначення лізингу дано відповідно до Закону України «Про лізинг».

Лізинг (анг. leasing — оренда) можна розглядати як довготермінову оренду машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд на умовах поворотності, терміновості та платності і на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем.

Лізинг можна розглядати також як різновид довготермінового кредиту наданого в натуральній формі, який погашається лізингоодержувачем в розстрочку, тобто лізинг - це поєднання оренди і кредиту. При цьому використовуються різні форми оплати - коштами, товарами та послугами.

Для аграрних підприємств значення лізингу полягає в тому, що без значних одноразових витрат можна одержати в користування дорогу високопродуктивну техніку і швидко удосконалити свою матеріально-технічну базу. При цьому лізингові платежі здійснюються у формі поточних витрат, не поділяються на відсотки та амортизаційні відрахування.

Лізинг здійснюється за договором, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів — фінансовий чи оперативний.

Фінансовий лізинг - це лізинговий договір, в якому передбачено виплату за період дії договору суми, що дорівнює повній амортизації машин і устаткування, або не менше 60 % вартості об'єкта лізингу. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викупається ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, який укладають на короткий термін, тобто менший за амортизаційний період орендованих засобів праці. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю, тобто власнику засобів праці.

Дата добавления: 2014-01-07