Автопарк

Транспортне забезпечення — один з виробничих підрозділів сільськогосподарських підприємств, яке значною мірою впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва. Значення і роль транспорту в ньому визначається передусім тим, що переміщення вантажів при виробництві продукції є невід'ємною частиною загального технологічного процесу в рослинництві і тваринництві.

Транспорт у сільському господарстві забезпечує тісний зв'язок між різними галузями матеріального виробництва, між підприємствами однієї й тієї галузі, а також всередині самих підприємств. Він є однією з найважливіших умов здійснення процесу виробництва та надходження виробленого продукту у сферу споживання. Здійснюючи перевезення засобів праці та робочої сили, транспорт бере безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції. Від правильної організації перевезень, озброєності підприємств досконалими транспортними засобами значною мірою залежить своєчасне виконання сільськогосподарських робіт, а також зростання продуктивності праці і зниження собівартості продукції.

У сільському господарстві функціонує два види транспорту: внутрішньогосподарський (внутрішньосадибний) і позагосподарський. За допомогою першого здійснюють перевезення, які забезпечують діяльність усіх виробничих підрозділів господарства, другого — доставку сільськогосподарської продукції на заготівельні пункти, а в господарство різних промислових вантажів (паливо, мінеральні добрива, мастила тощо).

На транспортних і навантажувально-розвантажувальних роботах протягом року використовується в середньому 25-30 % потужності тракторного парку і близько 80-90 % живої тяглової сили. Разом з автомобільним парком близько 50 % всіх енергетичних потужностей сільського господарства припадає на транспорт.

Транспортування вантажів на сільськогосподарських підприємствах здійснюється автомобілями, тракторами, самохідними шасі, живою тягловою силою. Крім того, значна частина вантажів переміщується - за допомогою підвісних доріг, автокранів, транспортерів, трубопроводів.

Автомобільний транспорт найефективніший внаслідок високої маневреності і забезпечує доставку вантажів з найменшими затратами праці і коштів. Недоліком його використання у сільському господарстві є сезонність. Він використовується в середньому 240—260 днів на рік, а решту часу простоює через бездоріжжя, відсутність палива, технічні несправності тощо.

Безперечну перевагу мають трактори. Завдяки експлуатаційним особливостям їх можна використовувати на транспортних роботах протягом усього року, переважно для внутрішньогосподарських і внутрішньо-садибних перевезень (соломи, сіна, сінажу, будівельних матеріалів та ін.). Обсяг цих перевезень зростає рік у рік. Однак продуктивність тракторів на транспортних роботах ще низька, а собівартість перевезень висока. Це пояснюється тим, що на перевезеннях застосовуються потужні трактори з одним причепом.

Перевезеннями вантажів у сільському господарстві України зайнято близько 50 % всіх енергетичних потужностей, 20-25 % тракторів, 35-40 % всіх працівників і 10 % основних виробничих фондів. собівартості продукції транспортні витрати становлять 20- 25 %, а із збільшенням рівня інтенсивності підвищуються до 30 %. Близько 35 % фонду оплати праці використовують для працівників, зайнятих на транспортних і навантажувально-розвантажувальних роботах, хоча рівень механізації останніх ще низький. Повне забезпечення причіпними і навантажувально-розвантажувальними засобами дозволить підвищити продуктивність праці і вивільнити велику кількість робочої сили на інші роботи.

Транспортні витрати займають значну питому вагу в загальних витратах на вирощування сільськогосподарських культур. Розрахунки свідчать, що в колективних сільськогосподарських підприємствах України затрати праці на транспортування продукції, насіння, добрив та інших матеріалів при вирощуванні та збиранні озимих зернових становлять до 25 %, витрати виробництва — до 18, а по картоплі — відповідно 20 і 13 % загальних витрат на виробництво продукції цих культур.

Для характеристики роботи автомобільного транспорту використовують дві групи показників. Перша дає уяву про ступінь використання рухомого складу автотранспорту, а друга — про ефективність використання транспортних засобів на лінії. Основними показниками першої групи є середньорічна кількість автомобілів, їх вантажопідйомність, коефіцієнт технічної готовності парку, коефіцієнт його використання, середня тривалість рухомого складу автотранспорту на лінії протягом дня. Економічну ефективність використання автопарку визначають за такими показниками: середньодобовий пробіг автомобіля, коефіцієнт використання вантажопідйомності (статистичний і динамічний), продуктивність рухомого складу в тоннах і тонно-кілометрах, собівартість тонно-кілометра та ін.

Від рівня ефективності використання транспортних засобів залежить загальна економічна ефективність сільськогосподарського виробництва. За умови однакової забезпеченості вищих результатів досягають ті господарства, де краще використовують транспорт і шляхи сполучення.

Протягом останніх років у сільськогосподарських підприємствах спостерігається скорочення кількості вантажних автомобілів та зниження провізних можливостей господарств. Протягом 2000-2005 pp. їх чисельність зменшилась на 80 тис. одиниць і на початок 2006 р. налічувалось всього 147 тис. вантажних автомобілів. Невисоким залишається коефіцієнт технічної готовності автомобільного парку сільськогосподарських підприємств, він становить близько 0,70.

Чисельність та якісний склад автопарку не забезпечує потреб виробництва, спричинює зменшення обсягів перевезень вантажів в аграрних підприємствах. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств вантажними автомобілями з розрахунку на 1000 га ріллі на початок 2006 р. становила всього 7,4 одиниць, що приблизно в 2-2,7 рази менше нормативу. Найвищий рівень забезпеченості господарств автомобільним транспортом у Закарпатській та Івано-Франківській області, а найнижчий у підприємствах Миколаївської і Запорізької області.

Вантажний автотранспорт потребує великих витрат на своє утримання і це значною мірою впливає на собівартість сільськогосподарської продукції. З кожних 100 грн. усіх виробничих витрат у рослинництві на автотранспорт припадає близько 8 грн. і тому їх зменшення ^є актуальним для кожного підприємства.

Економічна ефективність використання транспортних засобів характеризується системою показників. Для визначення економічної ефективності використання автомобільного транспорту застосовують такі показники:

1) коефіцієнт використання автомобілів (відношення кількості машино-днів у роботі до кількості машино-днів перебуваңня в господарстві);

2) середньодобовий пробіг одного автомобіля, км;

3) коефіцієнт використання пробігу (відношення пробігу з вантажем до загального пробігу);

4) коефіцієнт використання вантажності (відношення фактично виконаної роботи до можливого обсягу, т-км);

5) кількість перевезених вантажів у тоннах і кількість тонно-кілометрів на один автомобіль;

6) собівартість тонно-кілометра.

Ефективність використання транспортних засобів залежить не тільки від техніко-експлуатаційних можливостей сучасних автомобілів, а й від наявності і стану дорожньої мережі. Будівництво доріг з твердим покриттям потребує значних коштів, проте економічно ефективне. Значно зростають швидкість перевезень і вантажопідйомність автомобілів, зменшуються витрати пального і витрати на ремонт транспортних засобів. Стан доріг є також важливим фактором соціально-економічного розвитку села, від якого залежать умови праці і побуту сільського населення.

Поліпшення використання автотранспорту значною мірою залежить від стану шляхів. Гальмом у раціональному використанні автомобільного парку на сільськогосподарських підприємствах є недостатня кількість шляхів з твердим покриттям, що призводить до надмірного зносу автомобілів і зниження рівня їх використання. У результаті несприятливих кліматичних умов і бездоріжжя річна продуктивність автомобілів знижується на 65—70 %, а тракторів як транспортних засобів — на 40—50 %. Недовикористання транспортних засобів зумовлює затримку доставки сільськогосподарських вантажів до споживачів.

За розрахунками, для надійного транспортного зв'язку у сільському господарстві необхідно мати на кожні 1000 га сільськогосподарських угідь 2,7—3 км шляхів загального користування.

Багаторічний досвід перевезення сільськогосподарських вантажів свідчить, що із загального річного їх обсягу в І кварталі в середньому перевозиться 14% вантажів, II — 16, III — 45, у IV —25%.

Дорожні умови, в яких здійснюються перевезення сільськогосподарських вантажів, дуже різноманітні — від асфальтованих і поліпшених ґрунтових шляхів до виораного поля і повне бездоріжжя навесні і восени при здійсненні внутрішньогосподарських перевезень.

Велике значення для підвищення ефективності використання транспорту у сільському господарстві має будівництво і удосконалення автомобільних шляхів. Вантажопідйомність автомобілів на шляхах з твердим покриттям збільшується на 25—80 %, швидкість — у 2—3 рази.

Підвищення темпів реконструкції внутрішньогосподарських шляхів — важлива умова підвищення ефективності використання транспортних засобів сільськогосподарських підприємств, прискорення процесу інтенсифікації та спеціалізації виробництва, успішного вирішення проблем соціального і культурного розвитку села.

Термінологічний словник.

1. Енергетичні ресурси сільського господарстваявляють собою сукупну потужність механічних двигунів (тракторів, комбайнів, вантажних автомобілів), електродвигунів, електроустановок та робочої худоби (в перерахунку на механічну силу).

2. Матеріально-технічна база сільського господарства являє собою сукупність речових елементів і енергії, за допомогою яких люди створюють сільськогосподарську продукцію.

Дата добавления: 2014-01-07