Гідродинамічні аварій. Методика оцінювання інженерного стану при них і заходи захисту населення та території

Кількість осіб рятувальних загонів і техніки, необхідних для невідкладних, і аварійних робіт

Таблиця 4

Необхідна кількість:	Ступінь ураження населеного пункту
0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0
Осіб рятувального загону, тис. осіб	0,6	1,3	1,9	2,3	2,4	2,6	2,8	2,9	3,3	3,6
Одиниць інженерної техніки

Прогнозовану оцінку пошкоджень інженерних мереж і комунікацій населеного пункту можна визначити за матеріалами додатка.

Гідротехнічна споруда - об'єкт господарювання, який знаходиться поблизу водної поверхні і призначений: для використання кінетичної енергії води, що рухається, з метою перетворення її на інші види енергії; охолодження відпрацьованої пари ТЕС і АЕС; захисту прибережної території від води; забору води для зрошення і водозабезпечення; осушення; рибозахисту; регулювання рівнів води; забезпечення діяльності річкових і морських портів, суднобудівних і судноремонтних підприємств, судноплавства; підводного видобування, зберігання і транспортування корисних копалин (нафти та газу).

До основних гідротехнічних споруд належать: греблі, водозабірні і водо­скидні споруди (шлюзи), загати, дамби.

Гребля - гідротехнічна споруда або природні утворення, які обмежують стік води, створюють водосховища і різницю рівнів води уздовж русла річки.

Гідродинамічні аварії - це події, пов'язані з виходом із ладу (руйнуванням) гідротехнічної споруди або її частини та некерованим переміщенням великих мас води, що спричиняють руйнування та затоплення значних територій.

Гідродинамічно небезпечний об'єкт - штучна споруда або природні утворення, які створюють різницю рівнів води до і після нього.

Чинниками гідродинамічної небезпеки (порушення стану гідротехнічних споруд) можуть бути як техногенні (наприклад, руйнування дамб через зменшення їх міцності), так і гідрометеорологічні чинники (сильні зливи, паводки). Руйнування (прорив) гідротехнічної споруди виникає внаслідок дії сил природи (землетрус, буревій, розмив дамби, греблі) або діяльності людини, а також через конструктивні дефекти або помилки проектування. Основним чинником гідродинамічної небезпеки останніх років залишається стан гідротехнічних споруд: гребель, дамб, шлюзів, тобто інженерних споруд, за допомогою яких створені та утримуються певні об'єми води.

Основним наслідком прориву греблі при гідродинамічних аваріях є катастрофічне затоплення місцевості.

Катастрофічне затоплення характеризується:

- максимально можливими висотою та швидкістю хвилі прориву;

- розрахунковим часом приходу гребеня і фронту хвилі прориву у відповідний створ;

- кордонами зони можливого затоплення;

- максимальною глибиною затоплення конкретної ділянки місцевості;

- тривалістю затоплення території.

Катастрофічне затоплення поширюється зі швидкістю хвилі прориву від 3,0 до 25 км/год та призводить до затоплення великих територій шаром води під 0,5 до 10 м і більше. Утворюються зони затоплення.

Зоною можливого затоплення при руйнуванні гідротехнічних споруд називається частина прилеглої до річки (озера, водоймища) місцевості, іатоплена водою.

Зона катастрофічного затоплення - частина зони можливого іатоплення, у межах якої поширюється хвиля прориву, яка викликає масові втрати людей, руйнування будинків і споруд, знищення матеріальних цінностей.

Час, протягом якого затоплені території можуть знаходитися під водою, коливається від 4 годин до декількох діб. Параметри зони затоплення іалежать від розмірів водоймища, напору води й інших характеристик гідровузла, а також від гідрологічних і топографічних особливостей місцевості.

Зони можливих, зокрема катастрофічних, затоплень і характеристики хвилі прориву відображаються на картах і в спеціальних атласах, які складаються заздалегідь на стадії проектування гідротехнічного об'єкта.

8.2.1. Основні чинники гідродинамічної небезпеки в Україні

В Україні налічується 63119 річок, зокрема великих (площа водозабору понад 50 тис. км²) - 9; середніх (від 2 до 50 тис. км²) - 81 і малих (менше, як. тис. км²) - 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, 90 % і рипадає на малі річки.

Територіальну і часову нерівномірність розподілу стоку водозабез-гечення на території України усувають за допомогою 1160 водосховищ (загальним об'ємом майже 55 км³), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 км та пропускною здатністю 1000 м³/с), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони.

Найбільшу потенційну гідродинамічну небезпеку для населення і навколишнього середовища може становити каскад Дніпровських водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське водосховища), параметри якого подані у табл. 5, Дністровський та Південно-Бузький каскади гідроспоруд, а також хвостосховища та шламонакопичувачі великих підприємств.

Таблиця 5

Дата добавления: 2014-01-07