Показники якості води. Якість води - це характеристика складу і властивостей води, яка визначає придатність її для конкретних видів водокористування

Якість води - це характеристика складу і властивостей води, яка визначає придатність її для конкретних видів водокористування.

Критерій якості води - ознака, за якою проводиться оцінка якості води за видами водокористування.

Якість води визначається головним чином складом і кількістю розчинених і зважених речовин, біомаси і мікроорганізмів. Історично склалася система оцінки якості природних вод, з одного боку, за показниками, які характеризують середовище (гідрохімічні показники), а, з іншого боку, за показниками, які характеризують стан біоти (гідробіологічні показники). Гідрохімічні показники дозволяють судити про вплив природних чинників та інтенсивності антропогенного впливу по концентрації і складу речовин, гідробіологічні - дають можливість оцінити реакцію біоти на весь комплекс антропогенних факторів.

Показники якості води

Органолептичні - визначаються за допомогою органів почуттів людини (запах, смак, кольоровість, каламутність)

Фізичні - температура, в'язкість, щільність, концентрація, електрична провідність і т.д.

Хімічні - активна реакція (рН), окислюваність, розчинність газів, сухий залишок, жорсткість, концентрація хімічних речовин, та ін Сюди ж можна віднести:

Хімічне споживання кисню (ХПК), мг/ - кількість кисню, необхідне для хімічного окислення містяться у воді органічних речовин (ГПК 20 мгО₂/л - чиста).

Біологічна потреба в кисні (БПК), мг / л - кількість кисню, необхідне для біологічного розкладання органіки за певний відрізок часу (1, 2, 5, 20 діб) (БПК - 2 мгО₂/л - чиста).

Бактеріологічні показники: колііндекс - кількість кишкових паличок в 1 л води; колітітр - кількість мілілітрів води, в яких виявлено 1 кишкова паличка.

5.3. Основні технологічні процеси водопідготовки

Методи поліпшення якості води і склад водоочисних споруд залежать від вимог, які ставить споживач до якості води, і від властивостей природної води.

Серед всього різноманіття способів поліпшення якості природної води виділяють такі:

1) освітлення;

2) знебварвлення;

3) знезараження;

4) спеціальні методи.

Під освітленням води розуміють видалення з неї завислих речовин, пов'язане із зменшенням її каламутності й підвищенням прозорості. Залежно від бажаного ступеня освітлення воно може бути досягнуте:

Ü відстоюванням води у відстійниках;

Ü центрифугуванням в гідроциклонах;

Ü освітленням шляхом пропускання води через шар раніше утвореного завислого осаду в так званих освітлювачах із завислим осадом;

Ü флотуванням у флотаторах;

Ü фільтруванням води через шар зернистого або порошкоподібного фільтруючого матеріалу у фільтрах або фільтруванням через сітки і тканини.

Необхідний ефект освітлення води у відстійниках, освітлювачах і на фільтрувальних апаратах із зернистим фільтруючим завантаженням може бути досягнутий коагуляцією домішок води з метою інтенсифікації процесу, тобто дією солей багатовалентних металів. При цьому попутно відбувається значне знебварвлення води.

Знебарвлення води – усунення забарвлених колоїдів або істинно розчинених речовин (найчастіше органічних), пов'язане із зниженням кольоровості води, а також її окислюваності, присмаку і запаху, може бути здійснено:

Ü коагуляцією;

Ü напірною флотацією;

Ü застосуванням різних окислювачів (хлора і його похідних, озону, перманганату калія);

Ü застосуванням сорбентів (активного вугілля).

Знезараження – знищення бактерій, що містяться у воді, зокрема хвороботворних, з метою доведення санітарно-епідеміологічних показників якості води до нормативних значень. Знезараження води може бути реалізовано наступними способами:

Ü введенням у воду сильних окислювачів, здатних руйнувати ферменти бактерійних кліток (хлорування, озонування);

Ü опромінюванням води ультрафіолетовими променями;

Ü нагріванням води;

Ü дією ультразвуком;

Ü введенням у воду срібла або інших металів, що мають знезаражувальну дію.

Спеціальні методи застосовують для поліпшення яких-небудь окремих властивостей води, наприклад: зм'якшування води, тобто зниження її жорсткості, направлене на виділення солей кальцію і магнію; дезодорація – видалення присмаків і запахів; дегазація – видалення розчинених газів; знезалізнення – видалення розчиненого заліза; деманганація – видалення розчиненого марганцю; знесолювання і опріснення – зниження вмісту розчинених солей, тобто коректування мінералізації; фторування і дефторирування – досягнення оптимального вмісту іонів фтору і т.д.

Вищеперелічені операції відносяться до методів очищення води. Ці операції і дії, пов'язані із забезпеченням оптимальних умов протікання водоочистки (наприклад, регулювання рН), стабілізація води (зниження її корозійних властивостей) та інші разом утворюють комплекс заходів щодо обробки води. Таким чином, термін «водообробка» дещо ширший, ніж термін «водоочистка».

Для інтенсифікації процесів водоочистки можуть бути використані різні хімічні речовини, називані реагентами. Зокрема для поліпшення процесів освітлення і знебарвлення можуть бути застосовані коагулянти і флокулянти.

Коагуляцією домішок води називають процес укрупнення найдрібніших колоїдних і нерозчинених частинок, що відбувається внаслідок їх взаємного злипання під дією сил міжмолекулярного тяжіння. Коагуляція завершується утворенням видимих неозброєним оком агрегатів – пластівців. Розрізняють два типи коагуляції: коагуляція у вільному об'ємі, що відбувається в камерах утворення пластівців, і контактна коагуляція, що відбувається в товщі зернистого завантаження або в масі завислого осаду. Коагуляцію домішок води проводять при її освітленні й знебарвленні з метою інтенсифікації процесів осадження і фільтрування.

Найбільш часто вживаними реагентами при коагуляції – коагулянтами є сульфат алюмінію Al₂(SО₄)₃ і хлорне залізо FeCl₃.

При введенні сірчанокислого алюмінію відбувається спочатку його розчинення:

,

а потім гідроліз катіонів алюмінію:

. (5.1)

Далі відбувається взаємодія негативно заряджених колоїдних і завислих забруднень води і позитивно заряджених гідроксидів алюмінію з утворенням агрегатів, що мають більші розміри і масу, ніж початкові частинки. При проведенні коагуляції у вільному об'ємі збільшення розмірів і маси частинок сприяє зростанню швидкості їх осадження і, відповідно, зменшенню часу очищення.

При протіканні реакції, що описується рівнянням (5.1), окрім гідроксиду алюмінію відбувається утворення катіонів водню, що негативно впливає на процес коагуляції і властивості води (відбувається зниження рН). При достатній лужності води в ній є запас бікарбонатних іонів, які зв'язують іони водню:

. (5.2)

Якщо природна лужність води для протікання реакції (5.2) недостатня, то необхідно проводити підлуговування води, для чого використовують вапно Са(ОН)₂ або соду Na₂СО₃.

При використанні вапна протікають такі реакції:

,

,

а при використанні соди – такі реакції:

,

.

Для інтенсифікації процесу коагуляції застосовують флокулювання – додавання високомолекулярних речовин: мінеральних (АК – активна кремнекислота) або органічних (ПАА – поліакриламід). У результаті відбувається зв’язування пластівців, вони укрупнюються і швидше випадають в осад.

Контактна коагуляція. При фільтруванні через зернисте завантаження (кварцевий пісок) води, що містить колоїдні й завислі домішки і введений заздалегідь розчин коагулянта, на поверхні зерен завантаження утворюється плівка складного хімічного складу. В цьому випадку виділення з води завислих домішок відбувається під дією сил молекулярного тяжіння між цими частинками суспензії і зернами фільтруючого матеріалу (з плівкою на поверхні).

Дата добавления: 2014-01-07