Просте судження

Простим судженням є судження, яке не можна розкласти на частини, які собою виражали б також судження.

Простим називається судження, що виражає зв’язок двох понять, а саме суб’єкта та предиката.

5.1. Види простих суджень за змістом предиката

Прості судження за змістом предиката поділяються на атрибутивні, судження відношення (релятивні), судження існування (екзистенційні).

Атрибутивне судження – судження, в якому стверджується чи заперечується наявність певних властивостей, станів, видів діяльності у предметів.

Н-д. “У троянди приємний запах”, “ Раннє дитинство людини у значній мірі визначає її майбутнє ”, “Кожен тер’єр - собака”.

Атрибутивні судження дають знання про властивості предмета або приналежності його до окремого класу предметів. У залежності від цього атрибутивні судження поділяються на судження властивостей і судження включення.

- Судження властивостей – це судження, в якому стверджується або заперечується наявність властивостей чи ознак у предмета.

Н-д.: “ Мозок дитини особливо швидко розвивається у перші роки життя ”.

- Судження включення виражає належність предмету до класу предметів. Н-д.: “ Національний аграрний університет – вищий навчальний заклад ”.

Судження існування (екзистенційне) вирішує питання про наявність предмета думки – будь-якого явища природи, суспільства чи духовного життя. В них стверджується чи заперечується існування предметів (матеріальних чи ідеальних) в дійсності.

Н-д.: “Не існує безпричинних явищ”, “Про дитячу психологію написано багато книжок”, “Бувають дурні, яких важко відрізнити від розумних”(В.Крачковський),.

Судження про відношення (релятивне) – судження, в якому відображено зв’язок між предметами та відношення (за розміром, положенням у просторі, послідовністю у часі тощо).

Нд.: “Діти, які були обділені батьківською любов’ю, відстають у розвитку від дітей, що росли у люблячих батьків”, “Батьки старші своїх дітей”.

Формула, що виражає судження з двомісними відношеннями, записується так a R b або R (a, b), де R(а₁, а₂, а₃…, а_n) - коли говориться про більше число предметів. Н-д.: “Т.Г. Шевченко був сучасником Н.Г. Чернишевського і Н.А. Добролюбова”

Давайте перевіримо наскільки добре ви зрозуміли це питання, виконавши разом декілька завдань.

Визначте вид судження за змістом предиката:

1) „Почуття людей цікавіші за їхні думки” (Оскар Уальд) - (Релятивне судження)

2) „Є люди, позбавлені будь-яких національних упереджень. (Екзистенційне судження) Вони готові битися з кожним” (Атрибутивне властивостей)(С.Е.Лец)

3) Тавтологія є логічною помилкою (Атрибутивне включення).

5.2. Види простих суджень за якістю

За якістю, тобто характером зв’язку, категоричні судження поділяються на стверджувальні та заперечні.

- Стверджувальне судження – судження, в якому констатується наявність ознаки у певного предмета (чи множини предметів). Н-д.: ”Студенти присутні на лекції”, “Всі страуси птахи”. Формула таких суджень: “ S є Р”

- Заперечне судження – судження, в якому констатується відсутність певної ознаки в предметах, які містяться в суб’єкті судження. Н-д.: “Неродюче дерево не потребує підпірок”(Еміль Короткий), “Деякі батьки не приділяють належної уваги своїм дітям“.

Формула таких суджень: “S не є Р

У стверджувальних суджень обсяг суб’єкта включається до обсягу предикату, а в заперечних – виключається.

5.3. Види простих суджень за кількістю

За кількістю, тобто за обсягом суб’єкта, категоричні судження поділяються на загальні, часткові та одиничні в залежності від того, про весь клас предметів, про частину цього класу чи про один предмет йдеться в суб’єкті.

- Загальне судження – судження, в якому за кожним представленим в суб’єкті елементом множини стверджується чи заперечується певна ознака. Формула таких суджень: “ Всі S є Р” або “Жодне S не є Р ”. У сучасній логіці замість кванторних слів “всі”, “жоден”, “будь-який”, “кожен” тощо вдаються до квантора загальності. Серед загальних суджень зустрічаються:

1. виділяючі судження, у склад яких входить кванторне слово “тільки” Н-д.: ”Тільки добра людина може бути педагогом”, “Людський організм може засвоїти тільки органічні речовини”.

2. виключаючі судження. Н-д.: “Всі студенти нашої групи, за виключенням хворих, прийшли на семінар”.

- Часткове судження – судження, в якому міститься знання про наявність або відсутність певної ознаки у частини предметів, що представлені в суб’єкті, а про наявність цієї ознаки в решті цих предметів може бути відомо (що вона відсутня) або нічого не відомо.

Перші з названих суджень називаються визначеними (про наявність ознаки в решті предметів відомо), другі – невизначеними (про наявність ознаки в решті предметів нічого не відомо). Нд.: “Деякі гриби - отруйні” – невизначене часткове судження. Ми не встановили, чи мають ознаку отруйності всі гриби, але не встановили і того, що ознаку неотруйності не мають деякі гриби. Слово “деякі” вживається у значенні “принаймні деякі” (тобто “деякі”, а можливо і “всі”).

Формула невизначених часткових суджень: “Деякі S є (не є) Р”.

Якщо ця невизначеність усувається (“Тільки деякі S мають ознаку Р”), то це буде визначене часткове судження.

Формула визначених часткових суджень: “Тільки деякі S є (не є) Р”. Нд.: “Тільки деякі гриби - отруйні”; “Тільки деякі тіла легші води”.

У визначених часткових судженнях часто застосовуються кванторні слова: більшість, меншість, немало, не всі, багато, майже всі, декілька, існують і такі…, які та інші.

- Одиничне судження – судження, суб’єктом якого є одиничне поняття. Н-д.: “Еверест – найвища вершина світу”, “Ужгород – обласний центр”.

Формула одиничних суджень: “Дане S є (не є) Р”, “Це S є (не є) Р”.

5.4. Види простих суджень за об’єднаною класифікацією

Якщо за основу поділу брати і кількість і якість, то всі категоричні судження можна поділити на чотири види: загальностверджувальні, загальнозаперечні, частковостверджувальні та частковозаперечні.

А – Загальностверджувальне судження – судження, в якому констатується наявність певної ознаки у кожного предмета, який представлено в суб’єкті судження. Загальностверджувальне судження – загальне за обсягом суб’єкта і стверджувальне за якістю зв’язки. Структура цього судження: “Всі S є Р”. Символом загальностверджувальних суджень виступає літера А – перша голосна літера дієслова «a ffirmo – стверджую». Н-д.: “ Усі викладачі ВНЗ мають вищу освіту”, “Всі діти потребують любові”.

І - Частковостверджувальне судження – судження, в якому констатується наявність певної ознаки в частини предметів, які представлено в його суб’єкті. Частковостверджувальне судження – часткове за обсягом (кількістю) і стверджувальне за якістю зв’язки. Формула цього судження: “Деякі S є Р”. Символом частковостверджувальних суджень є літера І – друга голосна літера дієслова «aff i rmo – стверджую». Н-д.: “ Більшість викладачів вузу мають вчений ступінь”, “Деякі метали тонуть у воді”.

Е – Загальнозаперечне судження – судження, в якому констатується відсутність ознаки у кожного предмета, який представлено в суб’єкті цього судження. Загальнозаперечне судження – загальне за обсягом і заперечне за якістю зв’язки: “Жодне S не є Р”.

Символом загальнозаперечних суджень є літера Е, перша голосна літера дієслова «n e go – заперечую». Нд.: “Жодне явище не існує ізольовано від інших явищ”, “Жоден дельфін не є рибою”.

О – Частковозаперечне судження – судження, в якому констатується відсутність ознаки у певної частини предметів, які представлено в його суб’єкті. Частковозаперечне судження – часткове за обсягом суб’єкта і заперечне за якістю зв’язки. Формула: “Деякі S не є Р”. Символом частковозаперечних суджень є літера О – друга голосна літера дієслова «nego – заперечую». Нд.: “Деякі люди не є довгожителями”, “Деякі студенти не є спортсменами”.

Давайте перевіримо наскільки добре ви зрозуміли це питання, виконавши разом декілька завдань.

Визначте вид судження за об’єднаною класифікацією:

1) Більшість студентів присутні на лекції.(І - частковостверджувальне)

2) Всі громадяни України повинні дотримуватися законів своєї держави.(А - загальностверджувальне)

3) Жоден із установлених фактів не був спростований.(Е - загальнозаперечне)

4) Деякі студенти нашої групи не є відмінниками.

5.5. Розподіленість термінів у простих категоричних судженнях

Суб’єкт і предикат судження називаються його термінами. З т.з. формальної логіки важливо знати, окремо для суб’єкта і предиката, представлені вони в цьому судженні в повному обсязі чи тільки у деякий частині свого обсягу. Дослідження цього питання називається виясненням розподілення термінів судження - суб’єкта і предиката.

Розподілений термін – термін, який представлено в повному обсязі, тобто обсяг якого повністю включається в обсяг іншого або повністю з нього виключається.

Нерозподілений термін – термін, обсяг якого тільки частково включається в обсяг другого або тільки частково виключається з нього.

Проаналізуємо 4 види суджень: А, І, Е, О.

Судження А - загальностверджувальне. Його структура “Всі S є Р”. Розглянемо 2 випадки.

Перший випадок: У судженні “ Всі карасі - риби ” суб’єктом є поняття “карась”, а предикатом - “риба”. Квантор загальності – “всі”. Суб’єкт (S⁺) – розподілений, т. я. мова йде про всі карасі, т. б. його обсяг повністю включається в обсяг предиката. Предикат (Р^-) – не розподілений, т. я. в судженні мова йде лише про частину обсягу предиката, яка співпадає з обсягом суб’єкта.

Розподіленість термінів у судженнях можна проілюструвати за допомогою колових схем Ейлера. Заштрихована частина кола характеризує розподіленість (чи нерозподіленість) термінів. Якщо обсяг Р більше (ширше) обсягу S, то Р – нерозподілений.

Другий випадок: У судженні “Всі квадрати – рівносторонні прямокутники” терміни такі:S – “квадрат ”, Р – “рівносторонній прямокутник ”, квантор загальності - “ всі ”. В цьому судженні суб’єкт (S⁺) – розподілений і предикат (Р⁺) – розподілений, т. я. їх обсяги повністю співпадають.

Якщо S рівний за обсягом Р, то Р – розподілений. Це буває у визначеннях і у виділяючих загальних судженнях.

Судження І частковостверджувальне. Його структура “Деякі S є Р”.

Розглянемо 2 випадки:

Перший випадок: У судженні “ Деякі викладачі нашого інституту є винахідниками ”. Терміни такі: S – “ викладачі нашого інституту ”, Р – “ винахідники ”, квантор існування – “ деякі ”. Відношення S і Р можна зобразити так:

Суб’єкт (S^-) – не розподілений, так як обсяг суб’єкта лише частково включено в обсяг предиката: в ньому міститься тільки частина „викладачів нашого інституту”. Предикат (Р^-) – також не розподілено, так як він лише частково включений в обсяг суб’єкта (тільки „деякі винахідники є викладачами нашого інституту”).

Якщо поняття S і Р перехрещуються, то Р – нерозподілений.

Другий випадок: У судженні “ Деякі письменники - драматурги ”. Терміни такі: S – “ письменник”, Р – “драматург”, квантор існування – “деякі”. Суб’єкт (S^-) – не розподілений, так як в ньому міститься лише частина письменників, тобто обсяг суб’єкта лише частково включається в обсяг предиката. Предикат (Р⁺) – розподілений, т.я. обсяг предиката повністю входить в обсяг суб’єкта.

Р розподілено, якщо обсяг Р менше обсягу S, що буває у часткових виділяючих судженнях.

Судження Е загальнозаперечне. Його структура: “Жодне S не є Р”.

Н-д.: “ Жоден дельфін не є рибою ”. В ньому терміни такі: S – “ дельфін”, Р – “риба”, квантор загальності “ жоден ”.

Якщо обсяг суб’єкта повністю виключається із обсягу предиката, і навпаки, то S і Р розподілені.

Дата добавления: 2014-01-07