БОКС 5.2. Охоронець природи та зброя

Посадові особи підрозділів служб державної охорони установ ПЗФ України мають право під час виконання службових обов'язків використовувати й застосовувати зброю та спеціальні засоби самозахисту (гумові кийки, наручники, балончики з препаратами сльозоточивої та подразливої дії). Законодавством України цим посадовим особам забезпечується певний правовий і соціальний захист. Види та норми забезпечення зброєю і спеціальними засобами працівників служби державної охорони ПЗФ України затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України за погодженням із Міністерством внутрішніх справ України від 29.11.2002.

Також цим наказом затверджено інструкцію про порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення, використання та застосування бойової нарізної вогнепальної зброї, гладкоствольної вогнепальної зброї, бойових припасів до зброї, а також спеціальних засобів працівниками служб державної охорони установ ПЗФ, підпорядкованих центральному органу виконавчої влади в галузі навколишнього природного середовища.

Відповідно до встановленого порядку (наказ МВС України від 21.08.1998), аналогічні інструкції розробляються міністерствами та відомствами згідно безпосереднього підпорядкування установ ПЗФ. Ці інструкції мають бути погоджені з Міністерством внутрішніх справ України відповідно до зазначених видів та норм забезпечення зброєю працівників служби державної охорони ПЗФ України.У своїй діяльності служба державної охорони ПЗФ України взаємодіє з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, іншими природоохоронними органами, громадськими організаціями. 5.2. Загальний порядок використання та контролю територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Державне управління та державний контроль щодо використання й охорони земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, екологічної безпеки в Україні, в тому числі у межах її природно-заповідного фонду, належить до компетенціїцентрального органу виконавчої влади в галузі навколишнього природного середовища як спеціально уповноваженого державного органу. Функції державного контролю цей центральний орган реалізовує через урядовий орган державного управління у своєму складі - Державну екологічну інспекцію, положення про якуатверджєне постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001

Порядок використання природних ресурсів в Україні визначається Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", іншими Законами України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення".

Порядок використання природних ресурсів у межах ПЗФ України визначається Інструкцією про порядок встановлення лімітів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також Інструкцією про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 11.05.1994 р. № 43, що зареєстрований Міністерством юстиції України 24.05.1994 р. за№ 111/320 та № 112/321.

Цими Інструкціями визначено єдиний порядок встановлення лімітів та видачі дозволів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення для всіх підприємств, установ, організацій та землевласників, у віданні яких перебувають об'єкти ПЗФ.

Об'єктом встановлення лімітів є всі природні ресурси в межах територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення, які використовуються в науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих, рекреаційних та інших цілях, а також в порядку заготівлі деревини шляхом проведення рубок головного користування, заготівлі лікарських та інших цінних рослин (за винятком тих, які занесені до Червоної книги України), їх плодів, здійснення сінокосіння, випасання худоби, добування ресурсів тваринного світу (за винятком селекційного відстрілу, та видів тварин, занесених до Червоної книги України), Добування живиці та інших видів користування.

Для природних і біосферних заповідників та національних природних парків ліміти використання природних ресурсів встановлюються відповідно до Проектів організації їх територій. Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, в межах яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.

Порядок проведення селекційного відстрілу у межах ПЗФ України визначається Законами України "Про природно-заповідний фонд України", "Про мисливське господарство та полювання", а також положеннями Інструкції про проведення селекційного відстрілу мисливських тварин, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 30.05.2001 р. № 47.

Порядок проведення вибіркового діагностичного відстрілу у межах ПЗФ також визначається зазначеними Законами України, а також положеннями Інструкції про проведення діагностичного відстрілу мисливських тварин для ветеринарно-санітарної експертизи, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 09.10.2001 р. № 94.

Порядок використання рибних та інших водних живих ресурсів визначається Законом "Про природно-заповідний фонд України" та Інструкцєю про порядок спеціального використання водних живих ресурсів, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державного комітету рибного господарства України від 10.02.2000 р. №43/13.Порушення природоохоронного законодавства у межах природно-заповідного фонду України тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

5.4. Рекреаційна діяльність у межах природно-заповідного фонду

Відповідно до статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", одним із видів використання територій та об'єктів ПЗФ є їх використання в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Це можливе за умови дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом та іншими актами чинного законодавства.

Рекреація на природно-заповідних територіях та об'єктах є відтворенням у вільний час витрачених у процесі життєдіяльності (трудової, навчальної, побутової) розумових, духовних і фізичних сил людини, що здійснюється шляхом загальнооздоровчого, культурно-розважального і пізнавального відпочинку, туризму, санаторно-курортного лікування, любительського та спортивного рибальства і полювання, фізичної культури і спорту.

До установ ПЗФ України, які організовують і здійснюють рекреаційну діяльність, відносяться національні природні парки (НПП), біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки (РЛП), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, зоопарки, дендропарки. Серед них найбільш вдало філософська проблема суперечності між збереженням природного довкілля та його рекреаційним використанням вирішується в категоріях національного природного і регіонального ландшафтного парків. Із цього погляду названі форми заповідання є на даний час найбільш соціально корисними й економічно вигідними.

Рекреаційна діяльність на територіях установ, інших територіях та об'єктах ПЗФ полягає в забезпеченні попиту населення в оздоровленні та відпочинку, туризмі, санаторно-курортному лікуванні, любительському та спортивному рибальстві і полюванні тощо. Вона організовується спеціальними підрозділами адміністрацій установ, власниками чи користувачами територій та об'єктів ПЗФ, що беруть на себе відповідальність за їх охорону та збереження, а також іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами на підставі угод про рекреаційну діяльність з адміністраціями установ, власниками чи користувачами територій та об'єктів ПЗФ. Якщо рекреаційна діяльність в межах установи ПЗФ України здійснюється на умовах оренди, то кошти, одержані від неї, розподіляються на договірних засадах, що визначаються в договорі про оренду.

Адміністрації установ ПЗФ разом з науково-дослідними, навчально-освітніми організаціями можуть розробляти спільні програми ^та укладати угоди про проведення спільних заходів, учбових та виробничих практик з туристичного менеджменту, готельногогосподарства тощо. Вони практикують діяльність, спрямовану на укладення багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод у галузі рекреації, сприяють стажуванню українських фахівців за кордоном.

Рекреаційна діяльність організовується відповідно до функціонального зонування національних природних і регіональних ландшафтних парків, біосферних заповідників, а також в межах парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, зоопарків, дендропарків. Як науково-пізнавальна та освітньо-виховна рекреація вона може практикуватися в охоронних зонах природних заповідників (спостережні вежі з відповідним оптичним облаштуванням, об'їзний кінний туристичний маршрут верхи чи на тачанці тощо), або в середині заповідника на еколого-освітніх стежках, в музеях, культових об'єктах тощо у супроводі екскурсовода чи працівників служби охорони. В територіальних межах заказників і пам'яток природи вона може здійснюватися при умові забезпечення їх охорони та збереження відповідно до положення про заказник та охоронних зобов'язань власників або користувачів земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником чи пам'яткою природи.

Екскурсійна діяльність у межах природно-заповідного фонду України становить собою різновид рекреаційної діяльності щодо організації подорожей, які не перевищують 16 годин (в межах світлої частини дня), тобто без ночівлі (без розбиття наметів і розкладання вогнищ), у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами для ознайомлення з визначними місцями, пам'ятками природи, історії, культури, музеями тощо

Важливою формою рекреації є туризм. Розрізняють багато видів туризму, але серед них для туристичних форм діяльності в межах заповідних територій є екотуризм. Він об'єднує всі ті види туризму, які орієнтовані на довготривале збереження природного довкілля (зокрема, заповідних ландшафтів), формування інтелектуально-гуманістичного світогляду, налагодження гуманних стосунків з місцевим населенням та органами самоврядування, поліпшення фінансово-економічногоблагополуччя регіонів. Ці цілі екотуризхму найбільш ефективно й повно реалізуються на рекреаційних територіях національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, ландшафтних заказників тощо.

ПЗФ.

БОКС 5.5. Еколого-освітня стежка "На гору Говерла"

Стежка створена в Карпатському НПП, її довжина - 10,5 км, висота над рівнем мор початкової точки - 950 м, кінцевої точки - 2061 м, тривалість переходу - 5 годин.

Маршрут починається від контрольно-пропускного пункту Говерлянського заповідного лісництва в Завоєлі і проходить.по широкій лісовій дорозі вздовж долини р. Прут. Річище крутими схилами підходить до дороги. Майже всі ліси вздовж маршруту - смерекові, рідше з ялиці. Поодиноко зустрічаються бук, явір. На заплаві Прута поширені сіровільшанники.

Досвід організації водних видів відпочинку має НПП "Подільські Товтри". Тут на берегах Дністровського водосховища, головним чином у зоні Бакотської затоки, створюються невеличкі туристичні притулки для комплексного обслуговування туристів (харчування, зв'язок, прокат турспорядження, ночівля, розваги тощо), які мандрують по водосховищу на плавзасобах. Серед останніх використовуються байдарки, каное, катамарани, яхти, а особливо - плавучі дачі. Є також можливість плавати по Дністровському водосховищу на комфортабельному дебаркадері з зупинками у мальовничих місцях.

Як свідчить зарубіжний та вітчизняний досвід, рекреаційна Діяльність у межах ПЗФ може здійснюватися ефективно при забезпеченні наступних передумов:

• законодавче оформлення рекреаційної діяльності,

• впровадження економічного механізму надання платних рекреаційних послуг та створення їх якісного асортименту,

• залучення приватного сектора до рекреаційно-туристичного підприємництва,

• створення сервісної рекреаційно-туристичної інфраструктури,

• розробка (опис, нанесення на картографічну основу) і облаштування туристських маршрутів та екскурсійних стежок відповідно до пейзажного різноманіття ландшафтів,

• організація рекламно-видавничої та інформаційної діяльності.
На даний час більшість вітчизняних національних парків поки що обмежуються популяризацією еталонів природи шляхом екскурсійної діяльності, просвітницько-краєзнавчої роботи. Екскурсії маркованими екоосвітніми стежками з короткостроковим відпочинком (без розбиття наметів і розкладання вогнищ) у спеціально об лаштованих місцях належать до найбільш пріоритетного виду рекреаційної діяльності в Шацькому і Карпатському НПП, НПП "Святі Гори".

Влаштування в межах природоохоронних територій екологічних стежок і туристських маршрутів здатне вирішити два важливих завдання. По-перше, забезпечити відвідувачам НПП та інших природоохоронних установ якнайповніше ознайомлення з її ландшафтами, цінними природними та культурними об'єктами тощо, а по-друге мінімізувати вплив рекреації на природне середовище заповідних територій. Останнє завдання має особливе значення, оскільки обмеження негативного впливу рекреантів на природне середовище можливе тільки при допустимих величинах рекреаційних навантажень. Екологічні стежки та маршрути обмежують ці навантаження завдяки каналізації потоків рекреантів по території природоохоронних установ. При цьому зосередження основної маси відпочиваючих та туристів вздовж стежок та маршрутів вимагає особливо ретельного планування цих туристичних об'єктів.

Екологічна стежка - спеціальний маршрут, який формується на територіях ПЗО з метою демонстрації природоохоронних, естетичних та культурних цінностей. Такі маршрути можуть проходити через Урбанізовані, індустріальні, сільськогосподарські ландшафти. Формуванню екологічної стежки передує екологічна експертиза її, Розробка та затвердження документації (погодження з користувачем ^на відведення земель та створення екологічної стежки, встановлення

Дата добавления: 2014-01-07