Правова природа податкового обов’язку: поняття, підстави виникнення, зміни та припинення податкового обов’язку, виконання податкового обов’язку.

Згідно Указу Президента України від 12.05.11 №584/2011”Про Положення про Державну податкову службу України” До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями — податкова міліція. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі — відповідні підрозділи податкової міліції.

Згідно ст.. 19.1 ПКУ Органи державної податкової служби виконують такі функції: 1. здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю,
повнотою нарахування і сплати податків та зборів; 2. здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків та зборів; 3. здійснюють контроль за встановленими законом строками здійснення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведенням розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; 4. здійснюють контроль за додержанням виконавчими
комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття та обліку податків і зборів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; 5. здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість; 6. реєструють та ведуть облік платників податків, облік об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; 7. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб та інші реєстри, ведення яких покладено законодавством на органи державної податкової служби; 8. забезпечують ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом; 9. здійснюють ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами; 10. здійснюють контроль за виробництвом та обігом
спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; 11. здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та
реалізації підакцизних товарів; 12. здійснюють контроль за цільовим використанням
підакцизних товарів (продукції), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, або оподатковуються за нульовою ставкою акцизного податку; 13. приймають декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальнюють відомості таких декларацій для організації роботи та здійснення контролю за повнотою обчислення та сплати акцизного податку; 14. проводять роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; 15. здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі; 16. здійснюють контроль за виявленням, обліком, зберіганням, оцінкою, розпорядженням безхазяйним майном та майном, що переходить у власність держави; 17. здійснюють контроль за забезпеченням стягнення заборгованості суб’єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, позиками; 18. здійснюють контроль за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов’язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу; 19. організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку; 20. організовують роботу, пов’язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; 21. здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами
господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими
виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби,
встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; 22. організовують роботу із здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої; 23. розробляють форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків та зборів; 24. розробляють пропозиції до проектів міжнародних договорів з питань оподаткування та забезпечують їх виконання;25. прогнозують, аналізують надходження податків та зборів, джерел податкових надходжень, вивчають вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків та зборів, розробляють пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету; 26. організовують інформаційно-аналітичне забезпечення процесів адміністрування та їх автоматизацію; 27. надають податкові консультації; 28. забезпечують інформування громадськості про реалізацію державної політики у відповідній сфері; 29. надають інформаційно-довідкові послуги платникам податків з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи державної податкової служби; 30. подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відповідні звіти та інформацію про надходження податків та зборів; 31. допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах за запитами компетентних органів іноземних держав; 32. забезпечують іншим державним органам доступ до інформації з баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, згідно із законом та обмін податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 33. забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов’язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 34. вживають заходів щодо виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству;35. здійснюють внутрішній контроль та аудит стану додержання законодавства, виконання посадових (службових) обов’язків в органах державної податкової служби, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; 36. забезпечують виконання завдань та повноважень, покладених на податкову міліцію; 37. узагальнюють практику застосування законодавства з питань оподаткування, розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подають їх центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики; 38. здійснюють інші функції, визначені законами України.Відповідно до функцій, які покладено на податкову службу держави, адміністрування податків здійснюється за такими основними напрямками: - облік платників податків та створення єдиного банку данних;- облік надходжень податків та зборів;- контроль за повнотою і своєчасністю сплати податків та дотримання податкового законодавства;- примусове стягнення податкового боргу;- аналіз ефективності податкової роботи. 2.Облік платників податків. З метою дотримання податкового законодавства і проведення податкового контролю платники податків підлягають постановці на облік у податкових та інших державних (контролюючих) органах. Облік платників є однією з основним функцій ДПС. Він створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю перерахування податків і зборів до бюджетів різних рівнів. Порядок обліку платників податків закріплено главою 6 ПКУ та Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588 Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів. Розрізняють первинний і вторинний податковий облік. Первинний — це податковий облік, у ході якого платникові податків надається єдиний за всіма видами податків і зборів ідентифікаційний номер. Вторинний — це податковий облік, у ході якого платникові податків надається, крім первісного, ще один ідентифікаційний (індивідуальний) номер по окремому податку чи збору, у встановленому законодавством порядку (наприклад, Реєстр платників податку на додану вартість).Згідно ст.. 63 ПКУ взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків. Взяття на облік в органах державної податкової службиюридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах ДПС за:1. основним місцем обліку:¾ місцезнаходження юридичних осіб, ¾ місцезнаходження відокремлених підрозділів юридичних осіб, ¾ місцем проживання особи;2. неосновним місцем обліку: ¾ за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, ¾ рухомого та нерухомого майна, ¾ об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний податковий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. Взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації на
підставі відомостей з реєстраційної картки чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами державної податкової служби.Дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів в органах державної податкової служби передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у день взяття на облік юридичної особи та відокремленого підрозділу юридичної особи. Взяття на облік за основним місцем обліку платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від них відповідної заяви, яку платник податків зобов'язаний подати у десятиденний строк після державної реєстрації (легалізації,
акредитації чи засвідчення факту створення іншим способом).Наступного робочого дня з дня взяття на облік за основним місцем обліку надсилається (видається) довідка про взяття на облік.22 січня 1996 р. постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Положення «Про створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій України». Це положення закріплює єдину автоматизовану систему обліку, нагромадження й обробки даних про підприємства, організації всіх форм власності, а також їх окремі підрозділи (філії, відділення, представництва). Метою створення державного реєстру стало забезпечення єдиних принципів ідентифікації й обліку суб’єктів господарської діяльності, здійснення нагляду за структурними змінами в економіці, забезпеченням інформацією. До реєстру включаються дані про юридичних осіб, які розташовані і здійснюють свою діяльність на території України чи за її межами, але створені за участю юридичних осіб України. Реєстр створений як комплекс відомостей, куди ввійшли ідентифікаційні, класифікаційні, довідкові, реєстраційні й економічні дані. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби.Ст. 65 ПКУВзяття на облік фізичних осіб - підприємців в органах державної податкової служби здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором.Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до органу державної податкової служби за місцем постійного проживання. Орган ДПС відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі: 1. наявності обмежень на провадження незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;2. коли документи подані за неналежним місцем обліку; 3. коли документи не відповідають встановленим вимогам, подані не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними; 4. коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята
особа; 5. неподання для реєстрації особою, яка має намір
провадити незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності. Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті
на облік самозайнятої особи, фізична особа може повторно подати документи для взяття на облік. Взяття на облік самозайнятої особи здійснюється органом державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність). Дані про взяття на облік фізичної особи - підприємця передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у день взяття на облік.Взяття на облік фізичної особи - підприємця підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка надсилається (видається) фізичній особі - підприємцю.Самозайняті особи зобов'язані подавати до органів державної податкової служби за місцем свого обліку відомості про зміну облікових даних протягом місяця з дня виникнення таких змін. Поняття податкового обов’язку є однією з центральних категорій податкового права. Зміст податкового обов’язку визначається насамперед імперативними методами фінансово-правового регулювання, особливостями відносин, що складаються між суб’єктами з приводу сплати податків і зборів. Державне керування у сфері фінансів вимагає підпорядкування суб’єкта вимозі уповноваженої особи, а точніше — вимозі органів, які здійснюють фінансову діяльність держави. Саме тому правове регулювання відносин у сфері фінансової діяльності держави орієнтовано на однобічні владні розпорядження державних органів щодо суб’єктів, які беруть участь у фінансовій діяльності держави. Владність розпоряджень державних органів виявляється насамперед у тому, що вони приймають рішення, обов’язкові для іншої сторони правовідносин, і ці рішення приймають у межах повноважень, що делеговані органу саме державою.Характерною рисою податково-правового регулювання є юридична нерівність суб’єктів податкового права. Юридична нерівність як риса податково-правового регулювання базується на нееквівалентній природі фінансових відносин, що відбито в змісті й структурі прав і обов’язків суб’єктів податкового права, коли одні суб’єкти мають юридично владні повноваження стосовно інших. Держава чи уповноважений нею орган реалізує свою компетенцію через владні розпорядження, тоді як інша сторона реалізує компетенцію, що залежить від компетенції владної сторони правовідносин.Згідно ст.36 ПКУ податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Власне, скрізь податковий обов’язок ототожнюють з обов’язком зі сплати податку. Але це тільки частина його змісту. Дійсно, сплата податку являє собою реалізацію основного обов’язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов’язок у вузькому розумінні. Однак податковий обов’язок у широкому розумінні включає:1) обов’язок з ведення податкового обліку;2) обов’язок зі сплати податків і зборів;3) обов’язок з податкової звітності. Податковий обов’язок у широкому розумінні можна диференціювати і за видовими обов’язками платника податків, що виникають по кожному податку чи збору. Сукупність подібних окремих обов’язків і складатиме комплекс податкових обов’язків платника податків або податковий обов’язок у широкому розумінні.Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання
податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків,
визначених ПКУ або законами з питань митної справи. Обов’язок зі сплати податку чи збору виникає, змінюється чи припиняється за наявності підстав, установлених податковим законодавством.Найважливішим питанням при регулюванні правовідносин з приводу сплати податків і зборів є з’ясування моменту, з якого виникає обов’язок сплачувати податок. Згідно ст.. 37 ПКУ податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку. Такою основою, зокрема, може бути наявність об’єкта обкладання при обов’язковому одержанні податкового повідомлення. Повідомлення є юридичним актом індивідуального характеру, що конкретизує зміст правовідносин щодо окремого суб’єкта. Виникнення податкових правовідносин пов’язується з виникненням податкового обов’язку — безпосереднього і першочергового обов’язку платника податку зі сплати податку чи збору за наявності певних обставин. Такими обставинами є: 1) можливість віднесення конкретного суб’єкта до платника податку, зумовленого відповідно до чинного законодавства; 2) наявність у платника податку об’єкта оподаткування або здійснення їм діяльності, пов’язаної зі сплатою податку чи збору; 3) наявність нормативно-правового (насамперед законодавчого) регулювання всіх елементів податкового механізму.Податковий обов’язок пов’язується не тільки з підставами його виникнення, а й чітко визначається конкретними термінами, протягом яких він має бути виконаний. При цьому важливо пам’ятати, що виконання податкового обов’язку є першочерговим стосовно інших обов’язків платника, що визначає зміст усіх інших обов’язків. Виконання податкового обов’язку реалізується сплатою податку. Однак можливі випадки, коли платник не може виконати податковий обов’язок у загальному порядку. У такій ситуації необхідні певні додаткові гарантії, що виділяються у формі способів забезпечення виконання податкового обов’язку. Податковий обов’язок як обов’язок платника податків сплатити необхідну суму податку у встановлений термін за наявності обставин, передбачених податковим законодавством, виникає з кожного виду податку окремо.Існує п’ять підстав припинення податкового обов’язку (ст.. 37 ПКУ):1. належне виконання податкового обов’язку;2.ліквідація юридичної особи; 3.смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; 4.втрата особою ознак платника податку; 5.скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (ст. 38 ПКУ). Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.Як зазначає Кучерявенко: Найбільш поширеним моментом припинення обов’язку зі сплати податку є належне виконання цього обов’язку. Цей момент визначається різними способами, залежно від форми розрахунків і особливостей перерахування сум податків до бюджетів. Обов’язок зі сплати податку вважається виконаним:

1) при сплаті податку в безготівковому порядку — з моменту пред’явлення платником у банк доручення на сплату відповідного податку за умови наявності коштів на рахунку платника, достатніх для сплати податку, і оформлення доручення належним чином;

2) при сплаті податку наявними коштами — з моменту внесення відповідної суми в банк чи відділення зв’язку.

У разі виконання обов’язку зі сплати податковим агентом обов’язок платника податків припиняється з моменту утримання сум податку податковим агентом. При цьому необхідно враховувати, що податок утримується до надходження коштів у розпорядження платника податків і він фактично не може вплинути на виконання свого податкового обов’язку власними діями.

Згідно з Податковим кодексом України (ПКУ), платник повинен сплатити суму податкового зобов'язання у строки, зазначені законодавством. Саме факт сплати є підставою для виконання, припинення податкового обов'язку.

Тепер з'ясуємо, коли ж податок чи збір починає вважатися сплаченим. У ПКУ на цей рахунок немає ніяких вказівок. У Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III, в 22.4, говориться, що ініціювання переказу вважається завершеним після прийняття розрахункового документа банком на виконання. Це означає, що місія платника податків завершується в момент передачі платіжного доручення та прийняття його банком. Подальший рух означеної суми відбувається без участі підприємця. Таким чином, можна зробити висновок, що платник виконав своє зобов'язання - сплатив податок.

Проте думка податкової інспекції відрізняється від викладеного вище. Як правило, податок вважається сплаченим після його зарахування до бюджету. У ПКУ ніяких подібних норм немає. Тільки в Бюджетному кодексі України (БКУ), в ч. 5 ст. 45, пишеться, що податки та інші доходи державного бюджету вважаються зарахованими з моменту їх надходження на єдиний казначейський рахунок.

Відносно БКУ є вказівка Вищого адміністративного суду України. В ухвалі від 15.07.2010 р. № К-19590/07 підкреслюється, що платник податків зобов'язаний здійснювати платежі в бюджет на підставі норм податкового законодавства і не є прямим учасником бюджетних відносин. До того ж, норма БКУ, описана в ч. 5 ст. 45, визначає саме момент зарахування фінансів в бюджет, але не ототожнює терміни «сплата податків» і «зарахування».

Отже, податкова обов'язок вважається виконаним в той момент, коли банк прийняв платіжне доручення. Удруге сплачувати податок платник не повинен. Крім того, не варто забувати про п. 56. 21 НКУ. Якщо норми діючих законів передбачають неоднозначне трактування, рішення приймають на користь платника податків.

Для штрафних санкцій стосовно платнику теж немає ніяких підстав. Навпаки, згідно з п. 129.6 ПКУ, у разі несвоєчасного перерахування податків та інших платежів до державних фондів з вини банку штрафують сам банк. Але попереджаємо, що якщо сплачена сума не пройде по особовому рахунку платника, то вона стане податковим боргом і майно платника, відповідно, потрапить у податкову заставу. У такому випадку контролери описують майно і складають акт.

Дата добавления: 2014-01-07