Нетрадиційні форми методичної роботи

Розгляньмо більш докладно нетрадиційні форми методичної роботи, які носять інноваційний характер і все ширше застосовуються в шкільній практиці.

Чому вони називаються нетрадиційними?

По-перше, тому, що вони не входять до традиційних, базових органі­заційних форм методичної роботи. По-друге, більшість із них мають інно­ваційний характер, відзначаються новизною. По-третє, вони спрямовані на максимальну активізацію практичної діяльності вчителів. По-четверте, розширюють можливості методичної роботи, роблять її динамічною, ак­тивно-творчою.

Аналіз науково-літературних джерел, діяльність і творчий пошук мето­дистів і педагогічних колективів визначають номенклатуру нетрадиційних організаційних форм і методів методичної роботи. Це:

1) фестиваль педагогічних ідей і знахідок;

2) методичний фестиваль;

3) педагогічна олімпіада;

4) методичний аукціон;

5) ярмарок педагогічної творчості;

6) педагогічний КВК;

7) методичний ринг;

8) перспективний ринг;

9) методичний діалог;

10) конкурс «Вчитель року»;

11) проблемний стіл;

12) педагогічний консиліум;

13) ділова гра;

14) рольова гра;

15) педагогічний портрет творчого колективу, творчого вчителя;

16) ігрове конструювання;

17) аналіз конкретних ситуацій;

18) конкурс знавців;

19) панорама методичних знахідок;

20) методичний міст;

21) мікрогрупа;

22) методична естафета;

23) педагогічні роздуми;

24) клуб творчих педагогів; ц-

25) творчий салон;

26) освітянські вечори;

27) педагогічна вікторина;

28) творчі зустрічі;

29) фокус-групи;

30) тренінги тощо.

Розкриємо зміст деяких з названих форм і методів методичної роботи.

Методичний фестиваль використовується з метою обміну досвідом ро­боти, запровадження в практику нових педагогічних ідей і методичних знахідок. На фестивалі відбувається ознайомлення з кращим педагогічним досвідом, з нестандартними уроками, які виходять за межі традицій і за­гальноприйнятих стереотипів, працює «панорама» методичних ідей і зна­хідок, автори яких проводять консультації. Заявки на уроки, методичні ідеї, знахідки учасники подають завчасно, після чого складається програма фестивалю.

Раз на два роки можна проводити педагогічну олімпіаду, в якій беруть участь усі вчителі й вихователі школи незалежно від стажу й досвіду робо­ти. Перший рік — підготовчий, олімпіада проводиться впродовж другого навчального року й передбачає кілька етапів. Перший етап проводиться у вигляді конкурсу нестандартних уроків чи виховних заходів, другий — як методичний фестиваль, третій — як педагогічні читання (захист педагогами рефератів і творчих тем, над якими вони працюють упродовж останніх ро­ків).

Анкета для молодого вчителя № 2

1. Чому Ви обрали професію вчителя (підкресліть, допишіть)?

• подобається робота з дітьми;

• підходить режим і характер роботи вчителя;

• вирішальний вплив мала любов до даної спеціальності;

• під впливом бажання здобути вищу освіту;

• під впливом інших чинників (яких?).

2. Чи хотіли б Ви перейти на іншу, непедагогічну роботу (підкреслити)?

• так;

• ні;

• не знаю.

3. Чи подобається Вам робота в школі (підкреслити)?

• так;

• байдуже;

• ні.

4. Що подобається Вам найбільше (підкреслити)?

• проведення уроків;

• позакласна робота з предмета;

• позакласна виховна робота;

. робота з батьками;

• методична робота;

• робота із самоосвіти;

• громадська діяльність.

5. Чи обрали Ви, якби можна було б повернути час, ще раз для вступу педагогічний вуз (підкреслити)

так;

не знаю;

ні.

6. Що викликає у Вас найбільше труднощів у роботі (підкреслити)?

• підготовка до уроків; організація навчального процесу;

• спілкування з учнями, батьками, колегами, адміністрацією;

• підготовка до виховної роботи;

• проведення виховних заходів;

• організація свого часу й праці (питання НОПП);

• ведення шкільної документації;

• аналіз своєї діяльності;

• внесення відповідних корективів;

• інше (що саме?).

7. Як Ви оцінюєте свою підготовку до педагогічної праці (підкреслити)

фахову: цілком задоволений, задоволений, незадоволений; з методики викладання: цілком задоволений, задоволений, незадо­волений;

з організації спілкування: цілком задоволений, задоволений, незадо­волений;

з виховної роботи: цілком задоволений, задоволений, незадоволений; із самоосвіти: цілком задоволений, задоволений, незадоволений; з уміння організувати свою працю: цілком задоволений, задоволе­ний, незадоволений; з інших боків (яких?).

8. Як Ви ставитеся до обраної професії (підкреслити)? задоволений цілком; більш не подобається, ніж подобається; байдуже;

більш подобається, ніж не подобається; зовсім не подобається; не можу визначити.

9. Чи відчуваєте Ви потребу в контакті з викладачами інституту (підкреслити, дописати)?

За останні 20—25 років у світовій дидактиці зросло зацікавлення до ігор різних видів, які стали застосовуватися у навчальному процесі при підготовці й перепідготовці кадрів, а також у системі самоосвітньої роботи як зразок при здійсненні конкретних функціональних дій у реальних умовах. Специфічною особливістю ділових ігор як форми організації методич­ної роботи є створення умов наближення до реальної педагогічної прак­тики вчителя. Ділові ігри дають можливість її учасникам пригадати анало­гічні ситуації, які мали місце в практичній діяльності, по-новому підійти до їх осмислення й вирішення. Вони моделюють процес педагогічної ак­тивності вчителя та дозволяють оцінити професійний рівень кожного учасника. Процес організації і проведення ігор можна умовно поділити на чотири етапи.

Перший етап — це вступна теоретична частина, в ході якої учасники гри знайомляться з її особливостями як форми підвищення педагогічної кваліфікації, а також із загальними вимогами до організації її прове­дення.

Другий етап — конструювання гри, визначення назви та змісту педагогіч­ної проблеми, яку розв'язуватимуть, обсягу теоретичної інформації і практичних умінь, які належить засвоїти. Для цього треба чітко сфор­мулювати загальну дидактичну мету гри й окрему мету для кожного з її учасників, написати сценарій, сконструювати конкретну педагогічну ситуацію, імітуючи власну діяльність, розробити загальні правила та інструкції для гравців та керівника гри. Третій етап являє собою організаційну підготовку та проведення конкрет­ної гри, в ході якої реалізується певна дидактична мета. Керівник по­яснює її учасникам зміст, знайомить їх із загальною програмою та пра­вилами, оголошує конкретні завдання. Призначаються експерти для спостереження за ходом гри, аналізу її проведення. Визначаються міс­це, час, умови та тривалість гри. Доцільно створювати умови, набли­жені до реалій шкільного життя.

Після проведення гри реалізується четвертий етап — підбиття підсумків гри, докладний аналіз і оцінка її ролі в системі підвищення методичної і фахової підготовки вчителів. Ділова гра сприяє прояву ініціативи, сміли­вості в прийнятті рішення, виявленню творчої спрямованості педагога.

Рольова гра нагадує ділову, але тут кожному учасникові надається пев­на роль чи визначається його функція. Варто проводити й деякі засідання методичних об'єднань у формі ділової чи рольової гри. Орієнтовна тема­тика ігор:

· шляхи впровадження ідей розвиваючого навчання;

· методика розвитку усного та письмового мовлення учнів;

· шляхи формування моральної культури школярів;

· методика розвитку техніки читання в початкових класах;

· ситуації успіху на уроці щодо прояву творчих здібностей учнів;

робота в школі з екологічного виховання на національних традиціях тощо.

Мікрогрупа — одна з форм колективної методичної роботи, в якій на підміну від методичних об'єднань за визначальний критерій взято взаємну симпатію і, головне, інтерес до єдиної педагогічної ідеї. Вона створюється на добровільних засадах у складі 5—7 педагогів. Кожен учасник спочатку самостійно вивчає проблему або певний її аспект, потім доповідає колегам про результати. Після обміну думками педагоги спрямовують свою діяль­ність на практичну реалізацію ідеї: проводять відкриті уроки, організову­ють взаємовідвідування уроків, позакласних заходів тощо. Вирішивши проблему, група розпадається або ж визначає нове завдання.

Методичний міст — найактивніша форма методичної роботи, яка про­водиться для розвитку практичних навичок з проблем навчання й вихо­вання (наприклад, реалізація принципу демократизації в навчально-вихов­ному процесі). Для участі в ній залучаються вчителі різних шкіл, керівники методоб'єднань, батьки, учні. Роль ведучого виконує методист. Методич­ний міст — різновид дискусії, яка відрізняється складом учасників.

Мозковий штурм (атака) проводиться для опанування конкретною ме­тодичною ідеєю, прийомом або з метою знаходження нового розв'язання складної методичної проблеми (наприклад, який ланцюжок дій, спрямо­ваних на формування умінь та навичок, ви б запропонували для успішного функціонування процесу розвиваючого навчання?). Особливістю мозково­го штурму є максимальна концентрація уваги учасників на обраній про­блемі, якомога короткий термін її вирішення, активна участь усіх педагогів-учасників. Для реалізації цих умов психологи рекомендують відрив від звичайних умов, спілкування тільки у відібраній групі педагогів з метою заглиблення у проблему. Застосування методики мозкової атаки можна спостерігати у відомій телевізійній грі «Що? Де? Коли?».

її сценарій залежить від складності проблеми, яка виноситься на об­говорення, складу й рівня професійної кваліфікації учасників.

Методичний ринг сприяє вдосконаленню знань вчителів, виявляє їх ерудицію. Проводиться в разі виникнення суперечностей, альтернативних точок зору, діаметрально протилежних думок. Його підготовка та проведення мають кілька етапів.

Перший етап — готуються групи опонентів, кожна з яких має групу під­тримки.

Другий етап — вибір методичної проблеми, визначення завдання методич­ного рингу.

Третій етап — захист методичної ідеї (наприклад, з питання актуалізації пізнавальної діяльності учнів на уроці, де захищаються ідеї опори, ви­передження, самоврядування, великих блоків, використання ігрових завдань, підвищення ролі самоосвіти вчителів тощо).

Паузи заповнюються ігровими завданнями, педагогічними ситуа­ціями.

Четвертий етап — підбиття підсумків. Група аналізу оцінює рівень захисту певної думки, підготовку опонентів.

Аукціон. Ведучий називає тему, завдання чи питання, дає сигнал (гонг) і починає відлік. Триває конкурс знань (наприклад, хто більше назве літе­ратури з питань громадянського виховання, способів усної перевірки знань, проведення заліків у 9—11 класах тощо). Група аналізу оцінює рі­вень певного погляду на дану проблему, підготовку опонентів, підбиває підсумки, знімає напруженість у разі її виникнення.

Методична естафета «Від творчого прийому — до творчого уроку». Перший етап — «Стоп-кадр» (фрагменти уроку). Вчитель демонструє нестандартні прийоми, методи, засоби навчання, в тому числі використання саморобних навчальних посібників, ігор тощо. Другий етап — «Калейдоскоп нестандартних уроків», у ході якого аналізу­ються творчі знахідки вчителів: уроки-роздуми, диспути, лекції, заліки, семінари тощо.

Третій етап — «Трибуна вільних думок». Учителі захищають моделі уроків, беруть участь у диспуті «Джерела педагогічної творчості». Педагогічний КВК проводиться за відомим традиційним сценарієм і пе­редбачає зустріч команд педагогів. Така форма методичної роботи значно активізує всі її традиційні форми: масові, групові, індивідуальні, особливо в підготовчий період.

Ігрове конструювання (або проектування). Одержавши завдання, учас­ники ігрових команд шукають найкращий варіант «проектно-конструк­торського» втілення ідей або даних, закладених у ньому.

Аналіз конкретних ситуацій. З приводу навчальної ситуації, яку пові­домляє керівник, відбувається обговорення, пропонуються можливі варіан­ти розв'язків, вибираються оптимальні рішення.

Ярмарок педагогічної творчості, завдання якого полягає в показі досягнень педагогічного колективу в справі відродження національної школи, впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес. Відкриттю ярмарку передує робота всього педагогічного колективу і на­самперед методичних об'єднань з вивчення й узагальнення кращого педадогічного досвіду, в результаті чого й визначаються матеріали для експозиції. На ярмарку представляють методичні розробки, посібники, матеріали і організації масових, групових і індивідуальних форм методичної роботи, дидактичний, роздатковий матеріал, саморобні наочні посібники, матеріа­ли науково-практичних конференцій, педагогічних читань, альбоми, еста­фети тощо. На підвищення рівня експериментальної науково-методичної роботи, вироблення й упровадження нових організаційно-педагогічних принципів діяльності в розвиток системи загальноосвітніх навчальних за­кладів спрямована робота дослідно-експериментальних майданчиків, ав­торських шкіл, які організовуються в тих педагогічних колективах, де для їх функціонування створені відповідні умови.

Конкурс знавців, у якому змагаються 2-3 команди на чолі з капітаном (склад команди — 7—8 осіб) для вирішення конкретних методичних зав­дань. Оцінку роботи дає журі.

Зрозуміло, можна проектувати різні нетрадиційні форми методичної роботи. Наприклад, засідання творчої групи, яка працює над реалізацією проблеми розвитку творчих здібностей учнів на уроках і в позаурочний час, може проходити в чотирьох мікрогрупах. Перша готує сюрприз-вікторину «Що? Де? Коли?». Друга — рекомендовану літературу з розвитку творчих здібностей учнів. Третя пропонує ділову гру «Використання діалогу на уроці з метою роз­витку творчих здібностей учнів». Четверта група готує методичний ринг для дослідження запропонованої проблеми.

Варто також в ході проведення традиційних методичних заходів вико­ристовувати різні нетрадиційні форми методичної роботи.

5. Робота колективу загальноосвітнього навчального закладу над єдиною педагогічною проблемою

Поряд із численними справами, які необхідно вирішити керівникам навчальних закладів та методичному активу в підготовці до нового на­вчального року, однією з найважливіших вважаємо визначення єдиної пе­дагогічної проблеми, над реалізацією якої працюватиме весь педагогічний колектив узагалі й кожен педагог зокрема в наступному навчальному році.

Досвід показує, що лише за координації зусиль усіх педагогів школи,

зосередженні їхньої уваги на вирішенні конкретної педагогічної проблеми

можна значно підвищити ефективність і результативність навчально-виховного процесу.

Слово «проблема» часто використовується в різних значеннях:

• як синонім практичної задачі (наприклад, проблеми підвищення ефективності учнів, усунення їх перевантаження, удосконалення якості уроку тощо);

• проблема як щось невідоме в науці, яке потребує пошуку нових знань про дійсність. Часто змішують ці поняття й замість наукової проблеми мають на увазі практичну задачу.

Для вирішення важливої практичної задачі необхідно дослідити не одну, а декілька наукових проблем.

М.М.Скаткін вважав, що для вирішення, наприклад, практичної за­дачі подолання незадовільної успішності школярів необхідно дослідити та­кі наукові проблеми:

• визначення факторів, які впливають на ставлення учнів до навчання;

• диференційований підхід до учнів у процесі навчання;

• роль пошукових задач в активізації пізнавальної діяльності учнів тощо [10, 74].

М.М.Скаткін радить при формуванні та обґрунтуванні проблеми вка­зувати, які результати можна отримати при розв'язанні практичних задач навчання та виховання в процесі дослідження, вирішення педагогічної проблеми [10, 74J.

Опрацювання нової педагогічної проблеми означає зміни змісту осві­ти, освоєння нових навчальних програм, запровадження нетрадиційних навчальних програм, пошук оригінальних методик викладання, констру­ювання нового досвіду на основі досягнень науки та передового педагогіч­ного досвіду, перевірка його ефективності.

Визначити педагогічну проблему школи досить складно. Для цього необхідно, по-перше, досконало володіти станом справ у на­вчальному закладі, по-друге, зіставляти його з потребами практики, роз­витком психолого-педагогічної науки; аналізуючи результати діагносту­вання педагогічного колективу, виявляти запити, потреби й можливості педагогічного та учнівського колективів.

Щоб домогтися істотних результатів при роботі над педагогічною про­блемою, необхідно забезпечити виконання ряду умов:

• обрана педагогічна проблема повинна бути актуальною саме для даної школи, в даний момент, відповідати її особливостям;

. проблема повинна бути актуальною для конкретного колективу вчите­лів та співзвучною сучасним педагогічним ідеям;

• проблема повинна бути комплексною, охоплювати як навчальну, так і виховну роботу;

. програма роботи над проблемою повинна складатися колегіально, всім педагогічним колективом, усі педагоги мають взяти участь у її реалізації;

• повинен існувати діалектичний зв'язок єдиної загальношкільної педа­гогічної проблеми з проблемами, над вирішенням яких працюють пе­дагогічні колективи району (міста);

• проблема повинна пронизувати всі ділянки внутрішньошкільної мето­дичної роботи;

• однією з умов ефективного вирішення проблеми (як відзначають Г. М. Ісаєва, І.П.Жерносєк, О.О.Смолюк) є систематична самоосвіта вчителів;

• у школі потрібно виробити систему традицій, технологій, спрямованих на вирішення проблеми;

• у ході роботи над проблемою потрібно здійснювати постійний аі|(иііз проміжних результатів.

Для ефективної роботи над педагогічною проблемою необхідно ре­тельно спланувати роботу щодо її реалізації, включивши систему заходів у річний план роботи школи.

Emanu експериментальної діяльності над проблемною темою

1-й рік (орієнтовно)

1. Аналіз результатів педагогічного процесу для виявлення загальних та окремих проблем науково-методичної роботи.

2. Дослідження реального рівня професійної майстерності, потреб та ін­тересів як усього колективу, так і кожного вчителя:

• аналіз роботи школи за рік;

• вивчення рівня навчальних досягнень школярів, їх вихованості;

. фронтальне відвідування уроків, позакласних заходів керівниками школи, методичним активом з наступним оглядовим аналізом, ви­явлення професійного рівня вчителів;

• анкетування, діагностування вчителів з метою вивчення рівня їх ме­тодичної кваліфікації, систематизація побажань учителів;

• ознайомлення педагогічного колективу з досягненнями психолого-педагогічної науки, новими педагогічними технологіями.

3. Виявлення проблеми школи, обгрунтування її актуальності:

• опрацювання творчою групою двох-трьох проблем (мета, форми, методи реалізації);

• підготовка аналітичного матеріалу для обговорення педагогічним колективом;

• ознайомлення всіх членів колективу з пропонованими варіантами, остаточний вибір проблеми для педагогічного колективу.

4. Проведення засідання круглого столу з метою вивчення стану розроб­лення обраної проблеми в науково-педагогічній літературі.

5. Створення ініціативної творчої групи з метою побудови моделі нової технології, планування системи заходів, спрямованих на вирішення за­пропонованих завдань.

6. Складання плану роботи над проблемою, розподіл обов'язків між чле­нами педагогічного колективу, забезпечення послідовності накресле­них заходів, їх взаємодія з іншими елементами педагогічного процесу. 2—3-й роки (орієнтовно)

1. Обговорення та затвердження педагогічною радою запропонованої загальношкільної проблеми.

2. Обговорення загальношкільної проблеми на профспілкових зборах.

3. Створення умов для вирішення поставлених завдань:

• оформлення довідниково-інформаційного методичного куточка з ви­значеної проблеми в шкільному методичному кабінеті;

• складання переліку рекомендованої літератури з проблеми;

• підготовка та проведення конференції за науково-методичною літературою, в якій висвітлюється визначена проблема; комплексне об­говорення відповідних статей періодичної літератури;

• вдосконалення системи роботи вчителів у контексті роботи над про­блемою;

• вивчення досвіду роботи педагогів інших шкіл, які працюють над аналогічними проблемами;

• організація роботи постійно діючого психолого-педагогічного семі­нару з проблемної теми;

• проведення інструктивно-методичних нарад, лекцій для вчителів, дискусій, диспутів з визначеної проблеми;

• вдосконалення, належне спрямування всіх форм внутрішньошкільної методичної роботи, активізація діяльності шкільних методичних об'єднань (кафедр, асоціацій);

• організація наставництва, консультацій для молодих учителів;

• створення та забезпечення ефективної роботи творчих груп, шкіл перспективного педагогічного досвіду;

• проведення педагогічних читань з визначеної проблеми;

• забезпечення морального та матеріального стимулювання вчителів. 4. Організація роботи над новою технологією:

• розроблення творчими групами основних положень, рекомендацій, методів, заходів, технологій, найбільш ефективних у роботі даної школи, кожного педагога;

. обговорення запропонованих рекомендацій на засіданнях шкільних методичних об'єднань, вироблення заходів стосовно їх реалізації;

• виконання вчителями конкретних науково-дослідницьких завдань;

• організація взаємовідвідування уроків, вивчення та виконання вчи­телями запропонованих методичних рекомендацій;

• узагальнення й упровадження в практику роботи вчителів перспек­тивного педагогічного досвіду з даної проблеми;

• вдосконалення методики аналізу відвіданих уроків керівниками школи, методичним активом;

• організація методичних семінарів, лекцій, занять-консультацій для вчителів-експериментаторів;;

• створення банку інформації щодо впровадження проблеми у нав­чально-виховний процес школи;

• випуск методичних бюлетенів з досвіду роботи над проблемою;

• творчі звіти кращих учителів за результатами роботи над проблем­ною темою.

5. Проведення моніторингу навчальних досягнень учнів, виявлення рівня їх вихованості, розвитку:

• проведення підсумкових контрольних робіт, тестування, контроль­них зрізів для вивчення впливу запропонованих нових технологій на рівень навчальних досягнень учнів;

• вивчення й аналіз діагностування рівня вихованості, розвитку учнів. 4-й рік (орієнтовно)

Узагальнюючий етап:

• узагальнення, аналіз отриманих даних, вироблення практичних реко­мендацій;

• проведення творчих звітів шкільних методичних об'єднань, проблем­них, творчих груп про наслідки роботи над проблемою;

• оформлення результатів дослідження у вигляді методичних порад, ви­пуску методичного бюлетеня;

• проведення підсумкової методичної конференції (засідання педагогіч­ної ради, педагогічних читань) з проблеми;

• підбиття підсумків роботи, формування нових традицій школи.

Наслідками роботи школи над науково-методичною проблемою повинні стати такі показники:

• підвищення педагогічної майстерності, творчого потенціалу педагогів;

• використання набутого досвіду більшістю педагогів школи;

• вдосконалення змісту, форм і методів внугрішньошкільної методичної роботи;

• високий рівень навчальних досягнень, вихованості, розвитку учнів;

• сприятливий психологічний клімат у колективі.

Наведемо орієнтовну тематику проблемних тем:

1. Диференціація та індивідуалізація навчально-виховного процесу.

2. Формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів.

3. Підвищення ефективності та якості уроку як основної форми органі­зації навчально-виховного процесу.

4. Формування загальнолюдських моральних норм через залучення учнів до системи культурних цінностей.

5. Формування умінь самостійної роботи учнів у процесі навчання.

6. Створення психологічних і педагогічних умов для всебічного розвитку учнів та їх самовираження.

7. Педагогічне співробітництво як реальний шлях утвердження демокра­тії та гуманізму в шкільному житті.

8. Розвиток індивідуальних розумових здібностей учнів.

9. Упровадження нових технологій навчання та виховання учнів.

10. Створення максимально сприятливих умов для психічного розвитку можливостей і здібностей учнів.

11. Реалізація групової та індивідуальної форм навчання як передумова підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

12. Розбудова національної школи засобами відродження народних тради­цій, культури, мови на уроках та в позакласній роботі.

13. Проблема вироблення єдності в різноманітному, в роботі педколективу.

14. Психолого-педагогічне забезпечення творчого підходу до гуманізації навчально-виховного процесу в межах підвищення його ефективності та результативності.

15. Керування навчальним процесом на основі диференційованого підхо­ду до учнів.

16. Підвищення педагогічної майстерності вчителів — ефективний засіб удосконалення навчально-виховного процесу.

17. Упровадження нових інформаційних технологій розвиваючого навчання.

18. Упровадження інноваційних методів навчання в практику роботи школи.

19. Поєднання зусиль школи, сім'ї та громадськості в процесі навчання та виховання учнів.

20. Формування активності школярів як умова підвищення ефективності

навчально-виховного процесу.

21. Розвиток пізнавальних здібностей учнів у процесі вивчення основ наук.

22. Виховання в учнів стійкої позитивної навчальної діяльності як важли­вий чинник формування творчої активності особистості.

23. Оптимізація навчально-виховного процесу — одна з умов підвищення ефективності та якості навчання.

24. Гуманізація та демократизація навчання на основі диференціації.

25. Упровадження нової системи оцінювання навчальних досягнень учнів як одна з умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

26. Система роботи школи з формування в учнів уміння вчитися.

27. Формування національної духовності учнів.

28. Розвиток творчих здібностей учнів як умова формування талановитої особистості.

29. Гуманізація відносин між учнями в школі.

30. Підвищення кваліфікації педагогів з метою формування вчителів-дослідників з високим рівнем професіоналізму, методичної і загальної культури.

Дата добавления: 2014-01-07