Працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту шляхом бронювання робочих місць

Під бронюванням розуміють кількість робочих місць для обо­в'язкового працевлаштування громадян, які потребують соці­ального захисту. Бронювання передбачає квоту робочих місць. Цей термін тлумачать як закріплену норму робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кіль­кості робочих місць для обов'язкового працевлаштування гро­мадян, які потребують соціального захисту.

З метою забезпечення додаткових гарантій працевлаштуван­ня громадян, які потребують соціального захисту, місцеві дер­жавні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за подан­ням центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисель­ністю понад 20 осіб до 5 % загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами за­йнятості. У межах броні місцеві державні адміністрації, вико­навчі органи відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового працевлаштування гро­мадян, які потребують соціального захисту. Квота робочих місць встановлюється стосовно кожної категорії цих громадян.

Центри зайнятості під час розроблення територіальних про­грам зайнятості населення готують пропозиції місцевим держав­ним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо величини броні та квоти робочих місць на підприємствах на наступний рік. На основі аналізу статистичних даних і аналізу ринку праці та з урахуванням пропозицій органів соціального захисту населення, органів освіти, органів внутрішніх справ та інших центри зайнятості визначають очікувану чисельність громадян, які потребуватимуть соціального захисту в наступ­ному році, а також вивчають можливості підприємств працевлаштувати громадян цих категорій. Пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць на наступний рік доводяться до відома підприємств для попереднього їх уточнення. Підприєм­ства уточнюють перелік зазначених робочих місць й у двотиж­невий строк надсилають дані центрам зайнятості. Ця інфор­мація узагальнюється. У разі виникнення суперечностей між підприємством та державною службою зайнятості щодо встановлення броні та квоти робочих місць остаточне рішення при­ймає місцева державна адміністрація, виконком ради. У разі скорочення чисельності або штату працівників квоти зменшу­ються або взагалі не встановлюються.

Після затвердження місцевими державними адміністраціями (виконкомами рад) броні та квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквар­тальний графік працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця. У рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з надомною працею та з гнучкими формами зайнятості. Ліквідація забро­ньованих робочих місць може здійснюватися роботодавцем тільки за погодженням із місцевими держадміністрацією та державною службою зайнятості.

Працевлаштування громадян, які не можуть на рівних кон­курувати на ринку праці, на заброньовані робочі місця здій­снюється тільки за направленням державної служби зайнятості. У разі потреби центри зайнятості організовують попередню їх професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфі­кації за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування України на випадок безробіття. Підприємства зобов'язані працевлаштовувати вказаних осіб і про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян під­приємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови. У разі прийняття на роботу на заброньовані робочі місця мо­лодих громадян, які вперше шукають роботу, після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служ­би трудовий договір укладається не менше як на два роки.

У разі відмови у прийнятті на роботу вказаних осіб державна служба зайнятості стягує з підприємства штраф у 59 кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян. Одержані кошти спрямовуються до органу Фонду і можуть використовуватися на фінансування витрат підприємств, які створюють робочі місця для працевлаштування осіб, які не можуть на рівних конкурувати на ринку праці, понад встановлену квоту робочих місць за до­говорами з державною службою зайнятості.

РОЗВИТОК МАЛОГО БІЗНЕСУ

Є варіантом збільшення зайнятості. Малий та середній бізнес багато в чому ініціює появу додаткових робочих місць, підвищує ділову активність громадян, їх конкурентоспроможність на ринку праці.

Дата добавления: 2014-01-07