Загальна характеристика окремих видів права землекористування

- Право постійного користування земельними ділянками

"- це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку" (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Право постійного користування земельними ділянками є речовим правом виключного, постійного, первинного, оплатного характеру.

Право постійного користування земельною ділянкою характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом:

- об'єкт - лише земельні ділянки державної або комунальної власності;

- суб'єктами можуть бути лише

- юридичні особи, засновані на державній або комунальній власності

- громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації

- релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності [4]. (ст. 92 ЗК України).

Між тим, існуюче зараз право постійного користування інших суб'єктів, що виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001, зберігається. Щодо кола потенційних користувачів окремими земельними ділянками можуть існувати спеціальні обмеження -наприклад, відносно земельних ділянок

водного фонду вони передбачені ст. ст. 59, 85 ВК України (право надається "державним водогосподарським організаціям");

земель лісогосподарського призначення - ст. 17 ЛК України та ст. 57 ЗК України (право може надаватися державним або комунальним лісогосподарським підприємствам або іншим державним або комунальним "підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи ").

Моментом виникнення права постійного землекористування є державна реєстрація відповідного (ст. ст. 125, 126 ЗК України).

- Оренда земельних ділянок - це «засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності" (ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 ЗК України).

Оренда є зобов'язальним правом виключного, строкового, оплатного, первинного або вторинного (суборенда) землекористування.

Існують заборони щодо оренди окремих різновидів земель. Так, повністю заборонена оренда земельних ділянок, на яких розташовані поховання (ч. 2 ст. 28 Закону України "Про поховання та похоронну справу").

Моментом виникнення права оренди землі є момент державної реєстрації договору оренди (ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі"). Детальніше про оренду землі див. питання 4 теми.

- Користування земельними ділянками для проведення розвідувальних робіт

Законодавчого визначення цього права немає, проте із формулювання ст. 97 ЗК України слідує, що таке право існує і відрізняється від інших, "законодавчо визнаних" видів права землекористування (зокрема, від оренди та постійного землекористування):

- Права землекористування, що виникли відповідно до нечинного нині законодавства, а діючим законодавством не передбачені:

У силу п. 5 Постанови BP України "Про введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990, положень п. 6 Постанови BP України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України у справі про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 № 5-рп/2005) в Україні продовжує існувати низка прав, що не передбачені чинним земельним законодавством. Йдеться, наприклад, про права довічного успадковуваного та постійного володіння землею (ст. 6 ЗК УРСР в редакції 1990 p.).

- Права на чужі речі (земельні ділянки)

До прав на чужі речі належить:

земельний сервітут (Глава 16 ЗК України, Глава 32 ЦК України),

емфітевзи с (Глава 16-1 ЗК України, Глава 33 ЦК України),

суперфіцій (Глава 16-1 ЗК України, Глава 34 ЦК України).

Права на чужі земельні ділянки є речовими правами виключного або невиключного (сервітут), постійного або строкового, первинного та зазвичай оплатного користування чужою земельною ділянкою для визначених потреб.

Земельний сервітут — "право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками)" (ст. 98 ЗК України). Правова природа земельного сервітуту буде детально розглянута у темі "Обмеження та обтяження прав на землю ".

Емфітевзис - "відчужуване речове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб" (ст. 120-1 ЗК, ст. 407 ЦК України). Правовому режиму емфітевзису присвячено ст. 120-1 ЗК, Главу 33, ст. ст. 407-412 ЦК України.

Суперфіцій - відчужуване речове право користування чужою земельною ділянкою для забудови (таке визначення випливає зі ст. 413 ЦК України). Суперфіцію присвячено ст.120- 1 ЗК, Главу 34, ст. ст. 413-417 ЦК України.

- Право загального землекористування

Право загального землекористування земельним законодавством України прямо не передбачене.

У ЗК України містяться лише окремі вказівки на існування права загального землекористування - див. ст.ст. 83, 84 в частині згадування земель загального користування (хоча право загального користування поширюється не лише на ці землі). Натомість, існування права загального землекористування випливає із ч. 2 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища":

"Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України".

Таким чином, право загального землекористування є правом невиключного безстрокового безоплатного користування земельними ділянками для задоволення життєво необхідних потреб.

Зміст права загального землекористування сформульований за принципом "дозволено те, що не заборонено" (на це вказує законодавче формулювання "за винятком обмежень..."). Обмеження щодо здійснення права загального землекористування передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про фермерське господарство":

"1. На землях фермерських господарств особи мають право вільного проходу, проїзду всіма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським господарствам на праві власності або праві оренди земельних ділянках, розміщення наметів і проживання в них, розведення багаття та інші дії, що дозволяються за згодою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів, за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді."

Також обмеження права загального землекористування передбачені законодавством України про оборону, про державний кордон, транспорт, зв'язок тощо. Окрім того, на наше переконання, межі здійснення права загального землекористування визначаються обов'язком не порушувати прав інших осіб: права власності, права на повагу до приватного життя тощо.

Дата добавления: 2014-01-07