Право користування земельною ділянкою наймача будівель і споруд

ЗК України до 27.04.2007 р. не містив [5] правил, що визначали б долю земельної ділянки при переході права користування на розташоване на ній нерухоме майно (ст. 120 ЗК України вела мову лише про перехід права власності). Це змушувало звертатися до норм цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 796 ЦК України передбачає, що "[о]дночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму". Щоправда, ч. 2 тієї ж статті містить вже інші правила визначення площі ділянки, право користування якою надається орендарю: "[якщо] розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець ".

Таким чином, право землекористування наймача будівлі чи споруди -невиключне, строкове та безоплатне право землекористування.

- Право довірчого управління щодо земельної ділянки

На нашу думку, немає формальних перешкод для використання земельних ділянок також на праві довірчого управління (Глава 70 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України,

"За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується заплату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).»

Можливість передачі земельної ділянки в управління після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена також ст. 34 Закону України "Про іпотеку":

"Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

- Право користування земельними ділянками лісогосподарського призначення тимчасових лісокористувачів

Відповідно ч. ч. 3-6 ст. 18 ЛК України,

"Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам."

Безумовно, таке користування лісами неможливе без використання земельної ділянки, для якого окремого правового титулу не передбачено. Очевидно, що достатньою підставою для землекористування є договір про довгострокове використання лісами. Саме ж землекористування тимчасових лісокористувачів складає окремий титул лісокористування.

- Право користування земельними ділянками користувачів мисливських угідь

Мисливські угіддя - "ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства" (ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000).

Законодавство, зокрема, ч. 5 ст. 21, ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", розділяє землевласника (землекористувача) та користувача мисливських угідь. Користувач мисливських угідь не обов'язково повинен мати певне спеціально встановлене право (власності або користування) на земельну ділянку, хоча і має право користуватися земельною ділянкою під угіддями. Виходячи із цього, вважаємо, що в силу самого факту наявності права користування мисливськими угіддями у суб'єкта виникає специфічне обмежене право землекористування.

На мисливських угіддях відповідно до вимог Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведеться мисливське господарство, умови ведення якого "визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь" (ч.3 ст.21 Закону). [6]

Згідно із ч.6 ст.21 Закону, " [в]ідносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами ". Ч. 5 ст. 21 Закону передбачає, що

"[д]ля потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок ".

Дата добавления: 2014-01-07