Особливості органічних сполук

Розвиток органічної хімії як самостійної науки зумовлений специфічними особливостями органічних сполук. Розглянемо найважливіші з них.

1. Величезна кількість органічних речовин, яка пояснюється унікальною здатністю атомів карбону сполучатися один із одним, утворюючи ланцюги і кільця. За різними джерелами кількість органічних сполук оцінюється від 17 до 20 млн., у той час як неорганічних речовин достовірно відомо десь близько 500 тис.

2. Органічні сполуки поряд із водою є, з одного боку, головним будівельним матеріалом тваринних і рослинних організмів, а з іншого – основним харчовим компонентом, що забезпечує постійну підтримку їх життєдіяльності на відповідному рівні. Крім того, величезна кількість органічних сполук є основою для створення багатьох виробів із широким спектром властивостей, які набули застосування у всіх без виключення галузях промисловості, у будівництві, а також у повсякденному побуті.

3. Молекули органічних речовин, в яких атоми сполучені між собою переважно за рахунок неполярних чи малополярних ковалентних зв’язків, як правило, належать до неелектролітів. Іонний тип зв’язку зустрічається рідко, найчастіше в солях органічних кислот, наприклад, в ацетаті натрію.

4. Органічні сполуки, що містять тільки прості одинарні зв’язки С–С, С–Н, за звичайних умов взаємодіють між собою надзвичайно повільно або не взаємодіють зовсім.

5. При нагріванні до підвищених температур органічні речовини обвуглюються, а у присутності кисню – згоряють. Це пояснюється невисокою міцністю зв’язків між атомами карбону.

6. Органічні сполуки всіх класів утворюють особливі ряди гомологів – речовин, що мають загальні ознаки у будові молекул та у властивостях; для органічних сполук характерне явище ізомерії.

7. Будову органічних сполук виражають за допомогою структурних формул, в яких кожний ковалентний зв’язок позначається рисочкою. Наприклад, пропан, склад якого відповідає емпіричній брутто-формулі С₃Н₈, можна зобразити структурною формулою

.

Однак доцільніше і зручніше користуватися раціональними, тобто скороченими структурними формулами, в яких зазначають тільки зв’язки між атомами карбону та між карбоном і гетероатомом (O, N, S і т.і.), а зв’язки між атомами С і Н не показують – просто приписують символ гідрогену поруч із символом карбону, наприклад:

СН₃–СН₂–СН₃, СН₃–СН₂–ОН.

Для тих органічних сполук, які мають розгалужену будову, інколи допускається така форма запису скороченої структурної формули, при якій бокові ланцюги записуються у дужках після сполученого з ними атома С, наприклад:

Раціональні структурні формули циклічних сполук зображують багатокутниками із відповідною кількістю кутів. Наприклад, структуру циклобутану С₄Н₈, замкнутий ланцюг якого містить чотири атома С, показують за допомогою квадрата:

Структуру бензену прийнято зображувати так:

Дата добавления: 2014-01-07