Націоналізм. Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх подолання

Принципи формування загальнолюдської культури.

Сучасне людство є лише одним із майже двох мільйонів видів рослин і тварин. Біомаса людства становить одну п'ятитисячну від загальної маси усіх живих істот. За час існування роду людського змінилося близько тисячі поколінь (якщо тривалість життя кож­ного з них становить приблизно 60 років). Що ж об'єднує таких різних людей в єдину спільноту? Насамперед єдина загальнолюд­ська культура, що виникає на основі цілісного світу.

Цілісність світу — це взаємозв'язок і взаємозалежність людей і народів, що з'явився як наслідок розвитку виробництва у світовому масшта­бі і виникнення глобальних проблем. Цілісність світу послужила основою для становлення сучасного людства і єдиної загальнолюд­ської культури.

Сучасна культура, що поєднує людство, заснована на загаль­нолюдських цінностях, русі захисту прав особистості, гуманізмі, творчому розвитку особистості, поширенні наукового знання і пе­редових технологій, взаємозбагаченні національних культур, еко­логічному ставленні до життя й навколишнього середовища.

Розвиток культури як цілісності — суперечливий процес. Ста­новлення світової культури в XX ст. супроводжувалося потужним ростом національних культур. Саме наш час продемонстрував об­меженість європоцентристського погляду на культуру, коли техно­генна європейська культура стала провідною, базисною щодо усіх інших, регіональних і національних. Так, східні країни цілком змогли адаптувати цінності західної культури до своїх систем ви­робництва й освіти. Країни Тихоокеанського регіону перетворили­ся на один з локомотивів науково-технічного прогресу. При цьому культурні засади їхнього життя залишились специфічними, особ­ливими.

Розв'язання проблеми співвідношення національного і загаль­нолюдського в культурі залежить від конкретної філософської ін­терпретації багатьох інших проблем, зокрема єдності та розмаїття світової історії, сутності суспільного прогресу, природи національ­ного, співвідношення змісту і форми в культурі.

Міжетнічні (міжнаціональні) відносини — відносини між етносами (народами), що охоплюють усі сфе­ри суспільного життя.

У сучасному світі відбувається економічне, культурне і на­віть політичне зближення (інтеграція) націй (ЄС — Європейський Союз).

Європейський Союз, утворений 1993 р. відповідно до Маастрихт­ського договору 1992 р. на базі Європейського Співтовариства, об'єднує: Бельгію, Великобританію, Німеччину, Грецію, Данію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію, Ірландію, Австрію, Швецію, Фінляндію, Польщу, Угорщину, Че­хію, Словаччину, Естонію, Латвію, Литву, Словенію, Кіпр, Маль­ту, Болгарію і Румунію.

Націоналізм — ідеологія і політика, основу якої скла­дають ідеї національної винятковості і переваги, прагнення до національної замкнутості, місництва, недовіра до інших націй.

Яскравий прояв націоналізму в сучасному світі продемонстру­вав німецький фашизм, що призвів світ до Другої світової війни 1939-1945 рр. Синонімами фашизму стали терміни «расизм», «на­цизм», «шовінізм», «геноцид», «голокост».

Міжнаціональний конфлікт — одна із форм відно­син між національними спільнотами, що характеризується станом взаємних претензій, відкритим протистоянням ет­носів, народів і націй, що мають тенденцію до наростання протистояння аж до збройних зіткнень.

Міжнаціональні конфлікти (у вузькому сенсі) відбуваються між державами або всередині конфедерації, яку складає низка політич­но самостійних країн, населених різними етносами. Міжетнічні конфлікти виникають всередині держави.

Міжнаціональний конфлікт (у широкому сенсі) — це будь-яка конкуренція (суперництво) між групами — від протиборства за володіння обмеженими ресурсами до протистояння зумовленого етнічною приналежністю її членів.

Причини міжнаціональних конфліктів:

à Економічні причини — боротьба етносів за володіння власніс­тю, матеріальними ресурсами (земля, надра).

à Соціальні причини — вимоги цивільного рівноправ'я, рівності перед законом в освіті, оплаті праці, під час прийому на роботу, особливо на престижні місця в органах влади.

à Культурно-мовні причини — вимоги збереження чи відроджен­ня, розвитку рідної мови, об'єднання етносу в єдине ціле.

à Конфесійні, релігійні відмінності.

à Історичне минуле взаємин народів.

à Етнодемографічні — швидка зміна співвідношення чисель­ності контактуючих народів внаслідок міграції та відмінностей у рівні природного приросту населення.

Види міжнаціональних конфліктів:

o З приводу спірних територій.

o Через вигнання народу зі своєї території і повернення депорто­ваного народу на свою історичну батьківщину.

o Через довільну зміну адміністративних кордонів.

o Через насильницьке включення території народу до сусідньої держави.

o Між етнічною більшістю і компактною меншістю (корінна на­ціональність).

o З приводу відсутності у народу власної держави або розподіл йо­го території між іншими державами.

Типи міжнаціональних конфліктів:

o Державно-правові (незадоволення правовим становищем нації, прагнення власної державності, конфлікт з владними органами держави, у складі якої перебуває нація).

o Етнотериторіальні (визначення кордонів нації).

o Етнодемографічні (захист прав корінної національності).

o Соціально-психологічні (зміна способу життя, порушення прав людини).

Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів:

o Фор­мування поваги до національних почуттів всіх етнічних груп.

o Провадження продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей.

o Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв'язання національних суперечок.

o Надання національно-культурної автономії усім бажаючим на­ціональним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції.

Способи розв'язання конфліктів:

- Відкинути найбільш радикальні елементи або групи і підтри­мати сили, більш схильні до компромісів.

- Застосувати широкий спектр санкцій — від символічних до військових. Слід враховувати, що санкції можуть спрацюва­ти на екстремістські сили, призвести до посилення конфлікту. Збройне втручання можливе лише в разі, якщо конфлікт, який набув форми збройних зіткнень, призвів до масових порушень прав людини.

- Поділити глобальні цілі на ряд послідовних завдань, які розв'язують послідовно — від простих до складних.

- Запобігти конфліктам, докладаючи максимум зусиль, щоб не допустити подій, що призводять до конфліктів.

Тематичний словник

«Плавильний котел» — концепція, згідно з якою США являють собою своєрідний «плавильний котел» (тигель), що перетворює представників різних етніч­них груп на американців.

Етнічна міксація — змішування різних етнічних груп і поява нового етносу (Латинська Америка.

Асиміляція — в етнографії злиття одного народу з іншим, що супроводжується втратою одним з них власної мови, куль­тури, національної самосвідомості. Розрізняють природну асиміляцію, що виникає через контакт етнічно різнорідних груп населення, змішані шлюби і т. ін., насильницьку аси­міляцію, характерну для країн, де національності нерівноправні.

Аккультурація — взаємне уподібнення і пристосу­вання різних культур народів і окремих явищ цих культур за умов домінування більш високорозвиненої культури на­роду.

З іншого боку, зростає прагнення народу знайти національну самостійність (диференціація), протистояти експансії наддержав.

Мультикультуралізм - політика, спрямована на розвиток і збереження в окремо взятій країні та у світі зага­лом культурних відмінностей, а обґрунтовує таку політику теорія або ідеологія.

Мультикультуралізм протиставлений концепції «плавильно­го казана», де передбачено злиття всіх культур в одну.

Націоналізм — ідеологія, політика психологія і соці­альна практика відокремлення і протиставлення однієї нації іншим, пропаганда національної винятковості окремої нації.

Види націоналізму: етнічний, державно-державний, побу­товий.

Шовінізм — за ім'ям солдата Н. Шовена, палкого при­хильника завойовницької політики Наполеона — крайня, агресивна форма націоналізму.

Дискримінація — обмеження (фактично чи юридично) прав будь-якої групи громадян за національною, расовою, статевою, релі­гійною ознаками.

Сегрегація — політика примусового відокремлення будь-якої групи насе­лення за расовою чи етнічною ознакою, одна з форм расової дискримінації.

Апартеїд (апартхейда),(роз­дільне проживання) — крайня форма расової дискримінації. Означає позбавлення певних груп населення, залежно від їх расової приналежності, політичних, соціально-економічних і громадянських прав, аж до територіальної ізоляції. Сучас­не міжнародне право вважає апартеїд злочином проти люд­ства.

Геноцид — один із найтяжчих злочинів проти людства, вини­щення окремих груп населення за расовими, національни­ми, етнічними або релігійними ознаками, а також навмисне створення умов існування, розрахованих на повне або част­кове фізичне знищення цих груп, так само як і заходи щодо запобігання дітонародженню в їх середовищі (біологічний геноцид).

Голокост (холокауст) — загибель значної частини єврейського населення Європи внаслідок систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми посіб­никами у Німеччині і на захоплених нею територіях протя­гом 1933-1945 рр.

Сепаратизм — прагнення відокремлення, відособлення; рух за відокремлення частини держави і створення нового держав­ного утворення (сікхи, баски, таміли) або за надання части­ні країни автономії.

Іредентизм - ідея возз'єднання з основним ядром нації (ірландці в Ольстері),

або політичний і суспільний рух в Італії наприкінці XIX — на початку XX ст. за приєднання до Італії прикордонних зе­мель Австро-Угорщини з італійським населенням — Трієс­та, Трентіно та ін.

Дата добавления: 2014-01-07