Суперечлива діалектика єдність прогресу і регресу становить процес розвитку – форму прояву вічного руху і змінності матерії

Адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Діалектика поширюється на всю навколишню дійсність і є теоретичним відображенням розвитку як “ духу”, так і матерії, свідомості, пізнання.

Діалектика – сучасна загальна теорія розвитку всього сущого, яка

Закони діалектики.

1. Діалектика як загальна теорія розшуку всього сущого.

2. Принципи діалектики.

3. Категорії діалектики.

Література:

П-1, с.222- 261;

П-3, ч.2, с. 95- 185;

П-8, с. 650- 667

- 1-

Діалектика -світоглядна позиціяі відповідний їй метод пізнання та практичної дії, що грунтуються на визнанні об’єктивної взаємопов’язаності і внутрішньої суперечливості явищ природи, суспільства і духовного життя людей, внаслідок чого їм притаманна здатність до розвитку.

Історичні форми діалектики:

- антична (Геракліт, Зенон Елейський, Піфагор, Сократ, Платон, Арістотель, Лукрецій Кар);

- середньовічна (Плотін, Фома Аквінський, Ансельм Кентерберійський,);

- Нового часу (Спіноза, Лейбніц, Сковорода);

- класичної німецької філософії (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель);

- марксистська (Маркс, Енгельс, Ленін, Плєханов);

- сучасні ірраціоналістичні концепції (екзистенційна – М.Бердяєв, Ж. – П.Сартр, К.Ясперс; діалектична теологія – Г.Маркузе, П.Тілліх; “негативна” – Т.Адорно).

Розвиток – незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, в результаті якої виникає нова якість. Це загальна власність матерії, її найважливіша ознака.

Розвиток – це насамперед зміна, рух, але не будь - яка зміна, рух є розвитком. В процесі руху як розвитку створюється нове, необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення. Саморух і саморозвиток – важливі моменти діалектики як теорії розвитку.

Розвиток можна вважати вищою формою руху і зміни, сутністю руху, а рух можна визначити як будь- яку зміну явища чи предмета.

Розрізняють поняття «джерело розвитку» і «рушійна сила розвитку». При цьому виходять з того, що існують безпосередні, внутрішні причини розвитку і опосередковані, зовнішні. Перші є джерелом розвитку, другі – рушійними силами. Джерелом розвитку виступає суперечність, вона ж – рушійна сила розвитку.

На думку Гегеля, суперечність – загальна рушійна сила розвитку.

Саме суперечлива взаємодія між такими протилежностями як «джерела» і «рушійні сили» і є загальною причиною, яка обумовлює саморух, саморозвиток об’єктів.

Розвиток – складний, суперечливий процес, який має спрямованість. У ньому є висхідна і нисхідна лінії, прогрес і регрес.

Прогрес і регрес (поступальний рух і зворотний рух) – форма розвитку.

Прогрес – властивість реальних процесів, що полягає у висхідному русі від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого.

Регрес – перехід від вищого до нижчого, від більш досконалого до менш досконалого.

- 2 –

Діалектика поділяється на структурні складові елементи різних

гносеологічних світоглядних функцій, значень, рівнів і рангів, тобто на принципи, категорії і закони.

Універсальні, смислотворні ідеї, приписи, критерії, які визначають смисл і роль, участь і напрям усіх понять і суджень у процесі пізнання, іменуються принципами діалектики. Принципи у побудові діалектики утворюють її фундамент. Вони мають статус філософських аксіом, тобто задають базові умови пізнання, зумовлюють його характер, межі і теоретичний потенціал.

Принципи (начало, основа) – підвалина або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади, котрими вона користується у своєму житті;

Загальні, універсальні, основоположні ідеї, настанови, критерії, які визначають зміст, роль, участь усіх інших понять і суджень у процесі пізнання.

Дата добавления: 2014-01-07