Позначення голосних у російських та в інших слов'янських власних назвах

Російські власні назви передаємо якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису, зокрема щодо вживання м'якого знака й апострофа: рос. Соловьев — Соловйов, рос. Прокофьев Прокоф'єв, рос. Алябьев — Аляб'єв, рос. Пермь — Перм, рос. Октябрьск — Октябрськ.

Але м'який знак обов'язково пишеться в кінці суфікса -ець та в суфіксах -ськ-, -цьк-: рос. Юрьевец — Юр'євець, рос. Скиталец — Скиталець, рос. Иркутск — Іркутськ, рос. Троицк — Троїцьк.

Російська буква и у власних назвах передається звичайно через і: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін.

Але російську букву и передаємо через и:

а) після шиплячих і ц: Пущин, Чичиков, Житков, Шишкін;

б) у префіксі при- та суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ищ-: Мечников, П'ятницъкий, Радищев, Прикумськ, Зимовники;

в) якщо в українській мові є споріднене слово з и: Тихомиров (бо тихий і мир), Сидоров (бо Сидір), Титов (бо Тит);

г) у географічних назвах: Сибір, Симбірськ, Владивосток, П'ятигорськ.

Буква и після голосних, м'якого знака й апострофа передається через ї: Воїнов, Ізмаїлов, Гур'їн.

Російську літеру е у власних назвах (якщо вона стоїть після приголосного) передаємо звичайно через е: рос. Державин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лєр-монтов — Лєрмонтов.

Але російську букву е передаємо через є:

а) на початку слова: Євдокимов, Єриіов, Єльцин;

б) у суфіксах -ее, -єєв, якщо вони стоять не після шиплячих: Ломтєв, Бердяев, Сергеев, Алексеев; але після шиплячихпишемо е: Тютчев, Нехорошее, Рум'янцев;

в) якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і: Твердохлєбов (бо хліб), Серов (бо сірий), Мєщанінов (бо міщанин), Зверев (бо звір), але пишемо е, коли і в українській мові чергується з е: Каменев (бо камінь — каменя), Лебедев (бо лебідь — лебедя).

Російську літеру ё, яка позначає звук о після м'якого приголосного, передаємо:

а) через йо на початку слова, після голосного, а також після м'якого знака в російському написанні: Йолкін, Окайомов, Нейолов, Воробйов, Соловйов;

б) через ьо після приголосних: Найдьонов, Тьоркін, Алфьоров, Семьоркін;

в) через о після шиплячих: Горбачов, Хрущов, Щокін;

г) через е в назвах, утворених від назв, спільних для української та російської мов: Артемов, Семенов, Федоров.

У південнослов'янських власних назвах (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови) буква и (латиницею — і) передається через и: Величков, Филипов, Миладинов, Скерлич, Давичо, Зринський, Левстик.

У західнослов'янських власних назвах (польська, чеська, словацька мови) буква у (латиницею) передається через и: Брандис, Виспянський, Мисливечек, Шафарик.

Буква і в західнослов'янських власних назвах передається:

а) через и після шиплячих і в суфіксах -ик-, -иц-, -ич-: Пшибишевський, Гощинський, Жижка, Масарик, Сладкович, Івашкевич;

б) через і в усіх інших випадках: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек.

У південнослов'янських і західнослов'янських власних назвах буква е (у тому числі польське буквосполучення іе та чеська буква ) передається через е: Боніев, Каравелов, Недич, Скерлич, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Чапек.

Польське буквосполучення іо передається:

а) через йо після губних приголосних: Голембйовський, Пйотровський;

б) через ьо після інших приголосних: Генсьорський, Аньолек.

Білоруські власні назви передаються за традицією наближено до української вимови : Короткевич, Богданович, Панченко, Журавський; але близько до білоруського звучання: Колас, Бядуля, Самуйльонок.

Рекомендована література

Дата добавления: 2014-01-07