М. І. Пирогов

Характеристика розвитку освіти України у другій половині ХІХ ст.

60-ті роки XIX століття характеризуються новими явищами в історії школи та педагогічної думки в Україні. Скасування кріпос­ного права, розвиток капіталізму, загострення соціальних супереч­ностей, зростання селянських заворушень, революційно-демократичний рух – усе це об'єктивно сприяло розвитку шкільної освіти. У 60-х роках XIX ст. передові педагоги України виступили проти станової школи з її муштрою і відривом від життя, теорії від практики. Вимогам реформи початкової, середньої і вищої школи, розвиткові жіночої освіти, боротьбі за українську національну школу, запровадженню ефективніших методів навчання приділя­лося дедалі більше уваги.

Цей період характеризується бурхливим розвитком педагогіч­ної преси, появою цілого ряду педагогічних журналів і газет. На сторінках педагогічних журналів висвітлювались питання, що сто­сувалися реформи шкільної освіти, психології, педагогіки, дидак­тики, методики викладання окремих дисциплін та ін. Суспільно-педагогічний рух 60-х років був неоднорідним. Педагоги, що на­лежали до різних напрямків, трактували питання з своїх класових позицій. Педагогічна думка середини та кінця XIX ст. була пред­ставлена відомими діячами громадсько-педагогічної думки М.І.Пироговим, Л.М.Толстим, М.О.Корфом та ін. (буржуазно-ліберальний напрямок), К.Д.Ушинським, В.І.Водовозовим, М.Ф.Бунаковим та ін. (буржуазно-демократичний напрямок), М.Г.Чернишевським, В.Г.Бєлінським, Д.І.Писаревим (революційно-демократичний напрямок), О.В.Духновичем, П.О.Кулішем, Л.Ф.Головацьким та ін. (національний напрямок).

5. Педагогічна думка в Україні другої половини ХІХ ст. (М.Пирогов, М.Корф, І. Франко, Л.Українка, Х.Алчевська).

Короткі біографічні дані. 13.11.1810 рр. – народився в Москві у сім'ї небагатого чиновни­ка. 1824-1828 рр. – навчання на медичному факультеті Московсь­кого університету. 1828-1832 рр. – працює в Дерптському універ­ситеті. 1832р. – захист докторської дисертації і виїзд на стажування до Німеччини. 1841р. – переїзд у Петербург і керівництво кафед­рою хірургії в медико-хірургічній академії. 1847р. – член-кореспондент АН, автор ряду наукових праць. 1854-1856рр. – учасник Кримської війни, організатор першої дружини санітарних сес­тер. 1856-1858рр. – опікун Одеського учбового округу. 1858-1861рр. – опікун Київського учбового округу. 1861р. – відставка М.І.Пирогова. 1866р. – закордонне відрядження. 1866-1881рр. – вихід на пенсію, лікувальна практика в с. Вишня під Вінницею. 23.11.1881р. – М.І. Пирогов помер.

Видатний учений, лікар, основоположник воєнно-польової хірургії, М.І.Пирогов (1810-1881) увійшов в історію громадсько-педагогічного руху як теоретик у галузі педагогіки і організатор народної освіти. Його діяльність в Одесі, а по­тім у Києві мала великий вплив на розвиток педагогічної науки і народної освіти не тільки в Україні, айв Росії. В працях "О ходе просвещения в Новороссийском крає и о вопиющей необходимости преобразования учебных заведений," "О публичных лекциях по педагогике, "Циркулярное предложение директорам училищ Одесского учебного округа, "Об изменении правил приема в благородные пансионы при гимназиях..." та ін. він виступав за демократизацію керівництва школою та шкільною системою в цілому.

У статті "Питання життя" М.Пирогов формулює свої погляди на роль, значення та сучасний стан виховання, на його завдання і характер, проводить думку про те, що вихованню належить відповідальна роль у житті суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, що від нього у значній мірі залежить майбутнє людини.

М.Пирогов відзначає, що питання виховання не стали поки ще питанням життя, що сучасне суспільство не надає йому потрібної уваги, не піклується про забезпечення виховання правильним спрямуванням. Більше того, у вихованні підтримується саме поми­лкова спрямованість. Найбільш суттєвим недоліком, а точніше, вадою сучасного виховання, М.Пирогов називає становість освіти і виховання, вважаючи цю перешкоду несправедливою, такою, яка не відповідає інтересам держави, педагогіки і моралі. Він запере­чував становість. Не менш серйозною вадою, ніж становість, М.Пирогов вважав вузькопрофесійну та чиновницько-кар'єристську спрямованість виховання, зниження загальноосвіт­нього рівня навчання учнів початкової і середньої школи і студен­тів університетів.

У статті "Школа і життя" Пирогов пропонує єдину народну, загальнодоступну школу для всіх дітей, починаючи з елементарної і до вищої. При цьому він пропонував запровадити принцип коле­гіальності у керівництві учбовими закладами.

Найактивнішу участь взяв Пирогов у обговоренні реформи на­родної освіти 60-х років. Борючись проти станової нерівності і на­ціональних обмежень щодо школи, Пирогов запропонував нову систему народної освіти. Основою цієї системи має бути елемента­рна школа з двох класів, у якій вивчається Закон Божий, грамота, лічба. Наступною ланкою є прогімназії – реальна і класична з 4-х річним курсом навчання кожна. З реальної прогімназії можна вступити також до класичної, яка є вищим типом навчального за­кладу в порівнянні з реальною прогімназією. Середня школа пе­редбачалася двох типів – реальна і класична гімназія. Реальну гім­назію рекомендувалось відкривати відповідно до місцевих потреб: у ній вивчались прикладні, математичні і комерційні науки. Учні, що закінчують реальну гімназію, вступають до вищих технічних навчальних закладів. Класична гімназія готує до університету.

З високою оцінкою слова пов'язаний погляд М.Пирогова на роль і значення таких методів у середній школі, як розповідь вчи­теля, бесіди, твори учнів. У навчанні і вихованні дітей раннього віку М.Пирогов рекомендував користуватися також іграми. Він називав їх сильними вежами початкової освіти. За правильної ор­ганізації гри остання сприяє розвиткові мислення, почуттів, фанта­зії.

Для М.Пирогова було аксіомою, що кожен вчитель будь-якого ступеня школи тільки тоді відповідає своєму призначенню, якщо одночасно з викладанням виховує учнів. Великого значення він надавав самостійній роботі вчителів щодо підвищення рівня знань і удосконалення своєї педагогічної майстерності.

На противагу діючому статутові і офіційній педагогіці, Пиро­гов у ряді статей обґрунтовує принципи навчання у дусі демокра­тичної педагогіки, виховуючого навчання, поєднання наочності і слова, диференційованого підходу до методів навчання і вихован­ня, урахування індивідуальних особливостей, підвищення ролі вчителя у навчально-виховному процесі, творчого підходу до нього та ін.

Пирогов був прибічником жіночої освіти. Однак він – заперечував рівноправ'я жінки з чоловіком в отриманні платні за працю. В цих поглядах відчувається типовий представник ліберальної буржуазії.

В основі покращення життя людей, за Пироговим, є, насампе­ред, широкі соціальні перетворення, головною умовою яких мають бути радикальні зміни системи освіти і виховання, розвиток освіти і науки в Україні. Саме пропозиції щодо ліквідації станового ха­рактеру системи народної освіти, відкритого доступу в середню і вищу школу всім дітям, ідея гармонійного розвитку вроджених "сил народу" утвердили М.І.Пирогова як відомого громадського діяча.

Дата добавления: 2014-01-07