Методи читання

Основний зміст інформації можні зрозуміти і засвоїти лише тоді, коли з’ясована схема її побудови. Необхідно простежити послідовність розсуду автора, встановити зв'язок між окремими положеннями, виділити те головне, що наводиться для їх обґрунтування. Це вже не просто читання, а глибокий і детальний аналіз інформації.

Проведення такого аналізу значно полегшується, якщо все це відтворити на папері, виписуючи головні положення, або у формі графічної схеми. Засвоєнню тих чи інших побудов автора сприяє система виділень в тексті книги і нумерації окремих положень.

Читання наукової і спеціальної літератури повинно супроводжуватись веденням записів. Це обов’язкова умова. Не випадково кажуть про необхідність читання «з олівцем в руці». Ведення записів сприяє засвоєнню прочитаного, дає можливість зберегти необхідні матеріали у зручному для використання виді, допомагає закріпити їх в пам'яті, дозволяє скоротити час на пошук при повторному зверненні до даного джерела. Іноді використовують знакове позначення слів, словосполучень, речень (таблиця 27).

Таблиця 27

Позначка	Що вона означає	Позначка	Що вона означає
NB	Nota bene – звернути особливу увагу		Визначення важливої частини тексту
!	Увага	Verte	Дивитися на іншій сторінці
?	Є питання	Rep	Repetere - Повторити
К	Зняти копію	В	Виписати

Можна визначити найбільш типові фактори, які заважають швидкому читанню.

1. Читання «по буквах».

2. Читання «по складах». Якщо переходите від складу до складу, кожний знак стає пунктом фіксації погляду, і темп знижується. Необхідно фіксувати відразу якомога більше складів. За декількома буквами або складами визначається все слово.

3. Читання «слово за словом». Швидкість читання підвищується, якщо навчитися відразу схоплювати цілі групи слів, які мають певний «сталий» зміст.

4. Читання «про себе» (вокалізація). Звичка беззвучно (про себе) більш-менш виразно промовляти текст суттєво знижує обсяг прочитаного за одиницю часу.

5. Слідкування пальцем або олівцем («милиці» для читання).

6. Рухи головою замість рухів очами.

7. Повернення до прочитаних місць в тексті.

8. Поверхневе читання. Недостатня концентрація уваги призводять до того, що погляд «ковзає» по тексту, не засвоюючи змісту.

9. Незручні для читання пози. Не слід читати, наприклад, лежачи.

10. Погане освітлення, шум, інші відволікаючі фактори.

Для покращення запам’ятовування інформації застосовується багато методик. Одна з них – це деревовидні карти (рис. 48).

Рис.48. Приклад деревовидної карти плану на сьогодні.

Інформаційні системи

Для опрацювання текстової інформації існують спеціальні програми:

Найбільш відомі редактори текстів можна поділити на три групи:

· процесори загального призначення («Лексикон», Microsoft Word, та інші);

· редактори наукових документів (ChiWriter, TeX);

· редактори похідних текстів програм (Multi-Edit і вбудовані редактори систем програмування BASIC, Pascal і інші).

Окрім того, особливе місце в групі пакетів, які працюють з документами, займають так звані видавничі системи – Aldus PageMaker, Corel Ventura, QuarkXPress. Як правило, видавничі системи використовуються тільки для підготовки набраного документа до тиражування (верстка, макетування видання). Для набора текстів все ж зручніше застосовувати текстові процесори, а для створення і редагування ілюстрацій – графічні системи (наприклад, CorelDRAW, Adobe Photoshop, ін.).

Для опрацювання інформації в менеджменті використовують інформаційні системи. Частіше всього в бізнесі застосовують такі інформаційні системи:

1. Система опрацювання даних. Використовується для опрацювання рутинних операцій – прості математичні операції.

2. Системи автоматизації роботи в офісі. Використовується для написання текстів, складання кореспонденцій, відсилання факсів, робота в електронних таблицях. Оптимальним для цього є персональний комп’ютер.

3. Система баз даних. Дозволяє створювати та зберігати дані в такій формі, якою можна маніпулювати. Це може бути база даних клієнтів, постачальників, запасних частин, товару на складі, облік працівників організації у відділі кадрів.

4. Бази даних знань. Узагальнює природній людський інтелект і моделює його в ПК. Використовується там, де спеціальних знань фахівця недостатньо, або у нього великий обсяг роботи і працівників не вистачає. Це спеціальні програми, які при введенні в них похідних даних видають можливі варіанти рішень.

В останній час з’явилися спеціальні інформаційні системи, які дозволяють проводити первинний аналіз потоків інформації і визначати логічні зв’язки слів між собою. Але поки що такі системи використовуються тільки в спецслужбах. Це так звані Системи добичі даних. Неструктуровані дані і досі складають біля 90% всієї інформації з якою працює користувач. Але компанією Semio була створена програма Text Mining. В 2004 році ЦРУ США продемонстрували цю програму в модифікації «Оазис». Ця програма може обирати інформацію з голосових даних, переводити її в тестовий вигляд.

Ще однією з проблем сучасного менеджера є необхідність утримання в голові великих обсягів необхідної інформації. Вона настільки важлива і термінова для менеджера, що він не може доручити її зберігання комп’ютеру. Але можливості мозку при звичайному запам’ятовуванні досить обмежені.

Тому були розроблені і впроваджені в практику нові методи опрацювання та запам’ятовування інформації.

Методи запам’ятовування текстової інформації:

1. Логічні методи: «Алгоритм абзацу», «Карта тексту» и «Алгоритм тексту»;

2. Образні методи: «Картинка», «Подорож» і «Пластилін»;

3. Образно-логічні методи: «Павутиння», «Рисунок», «Листівка»;

4. Метод поетапного осмислення тексту – «Галочка»;

5. Методи запам’ятовування правил, визначень, економічних і юридичних статей тощо: «Ерудит», «Опора», «Образ» і «Карта правила»;

6. Мнемонічний метод запам’ятовування текстів – «Буси»;

7. Структурні методи: «Відмичка» і «Прогулянка».

Дата добавления: 2014-01-07