Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Психологічні особливості критики




Критика має бути

1) позитивною (людина повинна відчувати, що їй хочуть допомогти; відзначати не лише негативне, але й позитивне; порівнювати не з іншими, а з самим критикуємим).

2) перспективною (пояснити шляхи подолання недоліків і помилок; перспектива не повинна бути далекою).

3) конструктивною (усвідомлення сутності помилки, щоб надалі її не повторювати; не зачіпати гідність людина).

4) безпристрасність і відповідність (відзначати суб’єктивні та об’єктивні фактори; причини помилки тощо)

5) лаконічною

6) цілеспрямованою (її предметом має бути головне, а не другорядне);

7) коректною, тактовною, ввічливою

8) оптимальною за повторюваністю та кількістю зауважень (дуже часта критика призводить до звикання і байдужості до неї)

9) гнучкою за формою (змінюватися відповідно до обстановки)

10) своєчасною

11) спрямованою на помилкові дії, а не на людину

12) індивідуальною (враховувати особливості критикуємого: вік, стать, емоційний стан, темперамент тощо).

Холерик. Схильний бурхливо реагувати навіть на найменшу критику. Критикувати спокійним тоном. Критичні зауваження треба робити у швидкому темпі, оск. Повільність його дратує.

Флегматик. Критикувати у повільному темпі, обмежувати до мінімуму кількість зауважень, оск. йому важко переключати увагу. Використовувати питальну форму «Як би ви вчинили на моєму місці?»

Меланхолік. Оск. Дуже вразливий, недопустимі різкий тон, сарказм, іронія, двозначність. Варто критикувати сам-на-сам, робити акцент на позитивні результати у найближчому майбутньому.

Сангвінік. Під час критики можна визначати цікаві завдання, що вимагають зосередженості, напруги, включеності в активну діяльність.

Жінки. Поруч з логічними доводами, потрібно використовувати емоційний вплив, апелювати до почуттів і емоцій, підкреслювати позитивні моменти. Форма зауважень має бути коректною, тактовною, наявне щире бажання зрозуміти причини помилки і допомогти її виправити.

Чоловіки. Акцент на логічні доводи, апеляція до розуму, свідомості. Логічна аргументація має засновуватися на умовиводах, що зроблені в результаті всебічного аналізу помилку і шляхів виходу з ситуації. Допустима категорична форма.

Психологічний аспект сприйняття критики (самокритики)

Чотири типових варіанти неправильного сприйняття критики:

1. Демонстративний тип реакції характеризується бурхливими проявами, прагненням не стільки довести свою правоту, скільки продемонструвати негативне ставлення до критики, звинуватити іншого неправильності оцінки. При цьому нерідко контраргументи висловлюються в підвищеному, різкому тоні, часом із проявом брутальності, безтактності. Відзначається у холериків, невихованих, агресивних, запальних людей.

Цікаве: Як правило, бурхливо, агресивно сприймають критикові, посилаючись на захворювання нервової системи, особи з незначними порушеннями психоемоційної сфери, які спостерігаються у переважної більшості людей.

2. Депресивний варіант характеризується оцінкою критики як засобу, що застосовується для дискредитації, приниження. Люди з таким сприйняттям відрізняються боязкістю, непевністю у своїх можливостях, постійною тривожністю, надмірною уразливістю, зниженим тлом настрою, підвищеної чутливістю до подій, що відбуваються. Спостерігається в людей з надмірно низькою самооцінкою, меланхоліків.

3. Конформістський тип реакції характеризується тенденцією міняти свою поведінку відповідно до думки оточуючих. Будь-яка критика, незалежно від її змісту - правильна або неправильна - підтримується, одержує позитивну оцінку (часом навіть проявляється догідництво, що межує із підлабузництвом). Для конформізму характерна відсутність почуття самостійності в ухваленні рішення, прагнення сховатися за колективною думкою, уникнути відповідальності.

4. Індиферентний тип реакції характеризується байдужністю, пасивністю. У народі про людей з індиферентною реакцією говорять: «В одне вухо влітає, з іншого - вилітає», «Васько слухає - та їсть», «Море йому по коліно» і ін. Які причини індиферентної реакції? Насамперед, помилковий погляд на критику, заснований на неправильному уявленні, що критикують, нібито, для порядку, що критика не допомагає, а заважає. Є й інша категорія людей з індиферентним ставленням до критики через думку, що хвилювання й переживання скорочують тривалість життя, ведуть до загибелі нервових кліток, а спокійна поведінки - шлях до збереження здоров'я й довголіття.

Цікаве: Експериментальні дослідження показали, що більш життєздатні ті, які попередньо піддавалися помірним стресовим навантаженням; невроз частіше спостерігається в тих, хто виховувалися в тепличних умовах, у сім'ях, де дітей оберігали від стресів, від емоційного загартування.

Вимоги, яких потрібно дотримуватися для оптимального реагування на критику і для адекватної самокритики:

1. Вислухувати критичні зауваження потрібно активно, акцентуючи свою увагу на доказах суті допущеної помилки, промаху (при необхідності записати їх). Неправильна реакція на критику заважає об'єктивно, справед-, ливо оцінити допущену помилку.

2. Відповідаючи на критику, потрібно бути самокритичним, але без самобичування, самопокаяння. Висловлювати свої міркування треба стриманим тоном, не допускаючи різкостей, пам'ятаючи, що «натиск на голосові зв'язки» - ознака слабості, безсилля. При аналізі своїх помилок потрібно розмежувати об'єктивні й суб'єктивні, основні й другорядні. При незгоді із критикою не можна відразу відкидати висловлені міркування, тому що вони найчастіше мають під собою певну основу.

3. При незгоді по принципових питаннях потрібно висувати обґрунтовані контраргументи, використовуючи для їхнього доказу логічні доводи.

4. Якщо виникають розбіжності щодо шляхів виправлення допущеної помилки, необхідно запропонувати свій варіант. При обґрунтуванні його переваг варто відверто визнати й недоліки в порівнянні з рекомендованим. Бажано побудувати відповідь так, щоб спочатку відзначити ряд достоїнств запропонованого проекту. Так формується думка, що зустрічні речення обумовлені не бажанням продемонструвати свої особистісні переваги, довести будь-що-будь свою правоту, а прагненням знайти оптимальний вихід із ситуації, що створилася.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 846; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.