Особливості слиновиділення у жуйних, свиней, коней ср

Склад і функції слини.

Слина являє собою в'язкий (із слизових залоз) або водянистий (із серозних залоз) секрет із щільністю 1,001–1,009. У більшості тварин реакція її лужна або слаболужна (рН 7,2–8,5), вона містить 98–99,5% води. До складу слини входять: глюкопротеїд муцин, невелика кількість білків (білки плазми, групоспецифичні білки крові, імуноглобуліни, ферменти – ліпаза, лужна і кисла фосфатази, нуклеази), електроліти: катіони – Na⁺, K⁺, Ca⁺⁺, Mg⁺⁺; аніони – Cl^-, I^-, HCO₃^–, H₂PO₄^–, SCN^–.

Електролітний склад слини залежить від виду тварини, віку, характеру харчування, інтенсивності секреції. Концентрація деяких іонів (К⁺, Н₂РО₄^–, I^–, HСО₃^–) у слині вище, ніж у плазмі крові, концентрація інших, навпаки, нижча. Це обумовлено активною функцією залоз: первинний секрет, вироблюваний у часточках залози, змінюється, проходячи через вставні і внутрішньодольові протоки, де йдуть процеси секреції і реабсорбції.

У всіх видів тварин слина виконує такі функції:

а) сприяє розм^'якшуванню корму при його пережовуванні;

б) екстрагує із корму смакові речовини;

в) полегшує формування харчової грудки та її ковтання;

г) має бактерицидні і дезинфікуючі властивості (завдяки наявності лізоциму і родонатів);

д) екскретує деякі продукти обміну і лікарські речовини з крові (сечовину, алкоголь, йодисті сполуки, солі важких металів і ін.) з метою звільнення крові від надлишку цих продуктів або підтримки сталості складу шлункового вмісту;

е) має кровоспинну дію завдяки наявності тромбопластичних речовин;

ж) бере участь у теплорегуляції.

У деяких видів тварин (свині, кролики, коні) слина містить ферменти a-амілазу і a-глюкозидазу, що розщеплюють у лужному середовищі крохмаль (крохмаль ® декстрини ® мальтоза ® глюкоза). Крохмаль гідролізується не тільки в ротовій порожнині, де корм знаходиться недовго, але і в шлунку, до просочування вмісту кислим шлунковим соком.

У дослідах на собаках І.П. Павловим показана тонка пристосовуваність слинних залоз до характеру годівлі. На суху, мілко роздрібнену їжу (сухарний порошок) виділяється більше слини, ніж на хліб; на сухий м'ясний порошок більше, ніж на м'ясо. При введенні в рот не їстівних речовин ¾ відмитого піску, розчину слабкої кислоти, виділяється так називана відмивна слина – рясна і рідка, бідна органічними речовинами. Якщо собак, у яких у слині відсутні ферменти, утримувати в основному на рослинному кормі, то в слині з'являється a- амілаза і a- глюкозидаза.

Особливості слиновиділення у жуйних. У розрахунку, як на 100 кг живої маси, так і на 1 кг спожитої сухої речовини корму в корів виділяється 8 – 10 л слини, в овець – 6 – 8, у коней, свиней, собак – 3 – 5 л. З загальної кількості слини, що секретується тваринами, 50 – 52% припадає на привушні залози, 8 – 10% – підщелепні, 2 – 3% – під'язикові і 35 – 38% – дрібні залози порожнини рота.

Визначальна роль привушних залоз обумовлена тим, що вони секретують безупинно, незалежно від актів їжі або жуйки. Прийом корму й особливо жуйка посилюють слиновиділення.

Спонтанна секреція (secretio – виділення) виникає в онтогенезі дуже рано (у телят у віці 5 – 6, у ягнят і козенят – 3 – 4 тижнів), з початком поїдання рослинних кормів. Деякі дрібні залози порожнини рота (нижні щічні, язикові) також функціонують безупинно. Що стосується інших залоз (підщелепних, під'язикових, задніх щічних, піднебінних), то вони виділяють слину лише при годівлі і жуйці.

Слина залоз, які секретують спонтанно, відрізняється за складом: вона більш водяниста, позбавлена муцину, ізотонічна крові. Містить велику кількість сечовини, іонів Na⁺, НСО₃^-, НРО₄^-- у порівнянні з гіпотонічною слиною змішаних залоз – підщелепної і під'язикової, а також у порівнянні зі слиною моногастричних тварин.

Дата добавления: 2014-01-07