Типи грошових реформ

Грошові реформи у вузькому розумінні поділяються на кілька різновидів:

1. Грошові реформи формального типу, що зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Цей обмін здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом такої зміни може бути:

- необхідність поліпшення фізичних властивостей (міцності, захисту від підробки) банкнот, що перебувають в обіг)', зміни їх розмірів;

- посилення боротьби з підробкою національної валюти, якщо в обігу перебуває велика кількість підроблених банкнот;

- необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їхнього оформлення (зміна державної символіки).

2. Грошова реформа з деномінацією грошового обігу.

Домінація – це зміна номіналу грошових знаків.

Головною метою є зміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін. У колишньому СРСР у 1996 р. старі грошові знаки було змінено на нові у пропорції 10:1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів, послуг, тарифи, зарплати, пенсії тощо.

3. Грошові реформи конфіскаційного типу або "шокові" реформи. Вони потребують здійснення заходів конфіскаційного характеру:

- встановлення ліміту на обмін банкнот;

- замороження частки вкладів понад встановлений рівень;

- тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.

Мета цих заходів - конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості, отримання додаткового доходу державою. Встановлюються досить обмежені терміни та кількісні ліміти обмін проводиться за диференційованою шкалою. До певної суми старі гроші обмінюються на нові у відношенні 1:1, а далі - зі знижувальним коефіцієнтом.

Ця реформа часто зумовлює підрив довіри до держави, несправедливий перерозподіл трудових доходів населення. Такі реформи застосовуються, коли нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої (післяреволюційна реформа в Росії) або якщо держава визнає себе банкрутом.

4. Реформи паралельного, або консервативного типу є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця витискує старі гроші поступово.

Через функціонування в обігу двох грошових одиниць існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних операцій. Водночас ця система має й свої переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дає змогу уникнути заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього наповнення ринку товарами. У цьому випадку встановлюють досить тривалий період паралельного функціонування двох типів грошових знаків із тим, щоб населення могло спокійно позбутися старих грошей і перейти на розрахунки новими. При цьому можуть встановлюватися фіксований або ринковий курс щодо обох типів грошей (в Україні купоно-карбованці мінялись на гривні).

Грошові реформи в широкому розумінні передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних відносин. Такі реформи були характерними при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до моноталізму і до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи передбачає також перехід грошей від адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Ці реформи є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, декілька років.

3. Особливості проведення грошової реформи в Україні

На п’ятому році незалежності Україна отримала постійну повноцінну грошову одиницю - гривню. Назва нової валюти вибрана не випадково.

Головними завданнями грошової реформи були:

- заміна тимчасової грошової одиниці (українського карбованця) на національну валюту гривню;

- зміна масштабу цін;

- створення стабільної грошової системи.

Вибір неконфіскаційного типу грошової реформи був зумовлений необхідністю:

- забезпечення повної довіри населення до нової національної валюти, а отже, довіри до політики уряду, його економічних реформ;

- утримання стабільності грошового, споживчого і валютного ринків України, запобігання порушенню стабільності валютного курсу;

- запобігання спекулятивним операціям під час обміну карбованців на гривні.

Уряд і НБУ мусили брати до уваги й те, що напередодні реформи в готівковому обігу була велика маса грошей - 366 трлн. крб., яка не мала реального покриття товарними запасами (їх було лише на 157 трлн. крб.) і не могла бути підтримана за рахунок резервів іноземної валюти, яких бракувало. За розрахунками спеціалістів конфіскаційний варіант реформи призвів би до зростання інфляції на 50% на місяць, спустошення прилавків магазинів, знецінення доходів і заощаджень населення. Це мало б руйнівні наслідки для економіки в цілому.

Перед грошовою реформою в країні було проведено такі підготовчі заходи:

1. створено розгалужену мережу обмінних пунктів комерційних банків (понад 10 тис.), створено близько 92 тис. комісій з обміну на підприємствах, установах;
2. усі установи банків та підприємств зв’язку були забезпечені готівкою необхідних номіналів для проведення обміну, а також нормативними, інструктивними та наочними матеріалами;
3. проводилась широка роз’яснювальна робота щодо здійснення грошової реформи через засоби масової інформації.

Грошова реформа в Україні проводилась з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні 1 гривня за 100000 купоно-карбованців. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій. Усі операції з перерахуванням у гривню залишків коштів, які знаходились у безготівковому обігу проведено в перший же день реформи.

За час проведення реформи НБУ випустив у готівковий обіг 3132,5 млн. гривень.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. У процесі проведення реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на суму 6,5 млрд. крб.

Внаслідок проведення грошової реформи:

- вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7% за серпень, 2 % за вересень, 1,5 % за жовтень;

- з перших днів реформи НБУ підгримував стабільний курс гривні до іноземних валют - 176 гривень за 100 доларів США, що відповідало курсу карбованця напередодні реформи;

- проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України.

Грошова реформа поліпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для позитивних соціально-економічних змін.

Історичні аспекти розвитку грошової реформи в Україні (з січня 1992-до вересня 1996р.)

Етапи реформи	Основні результати реформи
Перший етап (січень-листопад 1992 р.)	В грошовий обіг з 10 січня 1992 р. було запроваджено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. В той час це було єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку На цьому етапі Уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і отримав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі
Другий етап (листопад 1992 р. - серпень 1996 р.)	7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ "Про реформу грошової системи України", за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні і фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу.
Третій етап (2-16 вересня 1996 р.)	Успішно була проведена грошова реформа, в результаті якої була введена в оборот постійна грошова одиниця - гривня. Головним досягненням було дотримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків.

Методи стабілізації валют

Успішне проведення грошової реформи вимагає певної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне сповільнення темпів зростання грошової маси в обігу, збалансування ринку, поліпшення структури суспільного виробництва.

Нерідко грошовій реформі передує дефляція - процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу. Дефляційна політика проводиться державою за допомогою фінансових і грошово-кредитних заходів: підвищення податків, скорочення бюджетних витрат, "заморожування" цін та заробітної плати, пожвавлення продажу державних цінних паперів, скорочення випуску грошей і кредитних вкладень, підвищення центральним банком дисконтного процента і норм обов’язкових резервів комерційних банків.

За змістом і наслідками дефляція - протилежність інфляції. Інфляція - процес зростання рівня цін, а дефляція - процес зниження рівня цін. Попервах дефляція може спричинити негативні наслідки - скорочення виробництва, підвищення рівня безробіття. У результаті вся економіка може опинитися в стані глибокої депресії.

Важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватись такі методи стабілізації валют: деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація.

Деномінація - обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендії, балансової вартості основних засобів тощо. Внаслідок деномінації відбувається укрупнення масштабу цін, що веде до швидкого зменшення грошей в обігу; спрощення і здешевлення всіх розрахунків. В Україні деномінацію було проведено у 1996 р. у співвідношенні 100000 карбованців за 1 гривню. Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляції занадто збільшується масштаб номіналів грошових знаків. А тому вводяться нові грошові знаки. Доцільність "викреслювання зайвих нулів" очевидна, оскільки відпадає потреба в користуванні надто великими числами у розрахунках. Деномінація не є обов’язковою.

Нуліфікація - оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Вона проводиться за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші. Цим заходом користуються при зміні влади або для створення власної національної грошової системи.

Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу обміном на нові знаки в надзвичайно низькій пропорції. В СРСР (1922-23 рр) 1 карбованець новими знаками обмінювався на 1 млн. карбованців старими.

Девальвація - знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою або міжнародними розрахунковими одиницями. Проявляється вона у зниженні курсу національної валюти.

За золотого стандарту, коли державою фіксувався золотий вміст валют і існував їх обмін на золото, девальвація проявлялась у зменшенні їх золотого вмісту та зростанні ціни на золото. Після відміни золотих паритетів девальвація зводиться до зниження офіційного валютного курсу. Вона стимулює експорт, робить його дешевшим, проте імпорт дорожчає. Причиною девальвації є інфляція та дефіцит платіжного балансу (у 1991 р. ринковий курс радянського карбованця до американського долара досяг майже 100 крб. за 1 долар).

Девальвація може відбуватися стихійно у вигляді тривалого зниження ринкового курсу валют.

Ревальвація - підвищення курсу національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют. Її може спричинити якась велика валютна спекуляція, коли на національну валюту обмінюється така сума іноземної валюти, що перевищує інтервентні можливості центрального банку. Поштовхом до ревальвації може також бути значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно- кредитних організацій, оскільки збільшується пропозиція іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі.

Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після неї дорожчає експорт, одночасно дешевшає імпорт, бо для його оплати потрібно менше національної валюти. Для населення вона приваблива тим, що вона спонукає зниження цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, але з іншого боку вона призводить до зменшення експорту, що створює загрозу безробіття.

Зараз ревальвація за умов ринкових валютних курсів проявляється у поступовому підвищенні курсу національної валюти щодо інших валют чи міжнародних розрахункових одиниць.

Дата добавления: 2014-01-07