Мінеральні речовини

Усі мінеральні речовини, які є в рослині, поділяють на такі групи: 1) макроелементи (залізо, кальцій, магній, натрій, калій, фосфор, сірка, кремній, хлор); вміст цих елементів у золі вимірю­ють сотими частками відсотка (10 '—10 ² %); 2) мікроелементи (цинк, марганець, кобальт, мідь, барій, фтор, бром, йод, хром, нікель, молібден, алюміній, титан); вміст цих елементів у золі вимірюють тисячними частками відсотка (10 ³—10 ⁵ %); 3) ультрамікроелементи (кадмій, срібло, залізо, плюмбум тощо); вміст цих елементів у золі вимірюють тисячними частками відсотка (10 ⁶—10 ¹² %).

Нормальне функціонування всіх систем організму людини не­можливе без достатньої кількості мінеральних речовин. Вони на­лежать до складу специфічних органічних сполук (ферментів, гормонів, вітамінів тощо) і часто зумовлюють їх хімічну і біологіч­ну активність. Мінеральні сполуки беруть участь в утворенні кістко­вих та м'язових тканин, регулюванні фізико-хімічних процесів. Не­достатність цих речовин призводить до порушень нормального функціонування організму людини, а при надходженні надмірної кількості може спричинити отруєння.

Людина отримує мінеральні речовини з їжею, водою. Основни­ми джерелами надходження неорганічних сполук в організм лю­дини є рослини. Короткі відомості про деякі мінеральні речовини наведено нижче.

Натрій (Na) регулює тиск крові, бере участь у водно-сольовому обміні. Значна кількість натрію міститься в твердих сирах. Є він у картоплі, яблуках, винограді, капусті білокачанній, огірках, моркві, селері, зеленій квасолі, в лісових та городніх ягодах. Добова по­треба в натрії — 4—6 г.

Калій (К) бере участь у внутрішньоклітинному обміні, регулює водно-електролітичний обмін, осмотичний тиск. Він потрібен для роботи м'язів, зокрема міокарда. На калій багаті фрукти (урюк, вишні, абрикоси, персики, чорна смородина тощо), горох, редька, петрушка, плоди шипшини, горобини. Добова потреба в калії — 3-5 г.

Залізо (Fe) бере участь у кровотворенні та тканинному диханні. Дефіцит заліза спричинює залізодефіцитну анемію. Заліза багато

в яблуках, айві, чорносливі, квасолі, гречці, листках кропиви дво­домної, зелені петрушки. Добова потреба в залізі — 10—15 мг.

Кальцій (Са) формує кісткову тканину, бере участь у збудженні
нервової системи, згортанні крові, зменшує проникність судин. Він
зменшує прояви алергії. На кальцій багата капуста білокачанна,
зелена цибуля, петрушка, абрикоси, сливи, аґрус, хурма, буряк,
кизил. Добова потреба в кальції становить 0,9—1,2 г. ^

Магній (Mg) активізує ферменти вуглеводного та енергетично­го обміну, бере участь в утворенні кісткової тканини, усуває збуд­ження нервової системи та міокарда. Магній міститься у пшенич­них висівках, морській капусті, квасолі, пшоні, фруктах. Добова потреба в магнії — 280—350 мг.

Фосфор (F) належить до складу нуклеїнових кислот, АТФ, білків, жирів, активізує розумову і фізичну діяльність. На фосфор багаті капуста білокачанна, морква, буряк, цибуля, петрушка, яб­лука, абрикос, плоди горобини та глоду, шовковиця, родзинки, злакові та бобові культури. Добова потреба у фосфорі — 1,6—2 г.

Сірка (S) належить до складу окремих ферментів, амінокислот та вітамінів, бере участь в утворенні інсуліну. На сполуки сірки багаті горох, вівсяні крупи, цибуля, часник, гірчиця біла та чорна, морква, капуста, хрін. Добова потреба у сірці — 850мг.

Кремній (Si) сприяє росту волосся та нігтів, стимулює фагоци­тоз. На сполуки кремнію багаті овочі, фрукти, хвощ польовий, спориш. Добова потреба в кремнії — 20—40 мг.

Хлор (СІ) бере участь у регуляції осмотичного тиску та водного обміну, в утворенні соляної кислоти шлункового соку, у форму­ванні плазми крові. В організм людини хлор надходить із кухон­ною сіллю. Добова потреба у хлорі — 2—4 г.

Цинк (Zn) потрібен для нормального функціонування ендок­ринної системи. Він бере участь у синтезі білків, діє як кофактор багатьох ферментів. Нестача цинку спричинює відставання у рості. Міститься в алое деревоподібному, березі, перстачі прямостоячо­му, фіалці польовій, чистотілі, смородині чорній, плодах бобових, овочах. Добова потреба в цинку — 5—20 мг.

Марганець (Мп) є складовою частиною ферментних систем, впливає на обмін білків, необхідний для утворення вітаміну С. Марганець міститься в горіхах, м'яті перцевій, петрушці, конвалії, наперстянці, чистотілі, звіробої, обліписі. Добова потреба в мар­ганці — 2,5—5 мг.

Кобальт (Co) стимулює кровотворення, активує ряд фермента­тивних процесів. Багаті на кобальт злакові, бобові, суниці лісові, шипшина, глечики жовті, ромашка аптечна, чистотіл. Добова по­треба в кобальті — 40—70 мкг

Фтор (F) стимулює імунний захист та кровотворення, запобі­гає розвитку карієсу, бере участь у рості скелету. Надлишок фтору спричинює флюороз (жовті плями на зубах, які з часом чорніють). Багато фтору виявлено в продуктах моря, чаї. Добова потреба ста­новить 2—4 мг.

Бром (Вг) бере участь у регуляції функції ЦНС, щитоподібної та статевих залоз. Надлишок брому призводить до захворювань шкіри та пригнічення ЦНС. Бром міститься в інжирі, грициках, спориші, рослинах родини бобових. Добова потреба в бромі — 0,5— 2мг.

Йод (І) бере участь в утворенні гормонів щитоподібної залози. Міститься в морській капусті, бруньках тополі чорної, живокосту лікарському, бобівнику трилистому. Добова потреба в йоді — 100— 200 мкг.

Хром (Сг) регулює рівень цукру в крові. Міститься в подорож­нику великому, листках чорниці, грициках звичайних, наперстянці, горицвіті весняному. Добова потреба в хромі — 100—200 мкг.

Мідь (Си) бере участь у кровотворенні та тканинному диханні,
впливає на функціонування залоз внутрішньої секреції. Джере­
лом міді є гречані та вівсяні крупи, картопля, яблука, абрикоси,
чай, горіхи, аґрус, кропива, перстач, ожина. Добова потреба в міді —
2-7 мг. ч

Фактори впливу навколишнього середовища V,' ^ на накопичення біологічно активних речовин ^! у рослинах

На процес накопичення біологічно активних речовин у лікарсь­ких рослинах впливають чинники навколишнього середовища, тобто умови зростання.

Джерелом поживних речовин для рослин є ґрунт. Дія грунту на рослини залежить від його хімічних, фізичних і біогенетичних чинників: реакції ґрунту (рН), кількості поживних речовин, меха­нічного складу, структури, водного, повітряного, теплового і со­льового режимів, наявності ґрунтової флори і фауни. Наприклад, хвощ польовий, фіалка триколірна ростуть на кислих ґрунтах; на

солончаках росте солонець; чебрець повзучий, цмин пісковий — на сухих піщаних, а бобівник лікарський — на вологих ґрунтах.

Кількість опадів та вологість навколишнього середовища та­кож впливають на якісний і кількісний вміст діючих речовин у лікарських рослинах. Щодо різних умов вологості рослини под­іляють на такі групи: гігрофіти (аїр тростинний), гідрофіти (гле­чики жовті), мезофіти (більшість лугових і лісових рослин), ксе­рофіти (кактус, олеандр). Для ксерофітів надмірна волога шкідлива, а для гігрофітів, навпаки, шкідливі посушливі умови зростання. В умовах водного дефіциту гідрофіти гинуть. Проміжне положення займають мезофіти, які є найбільш пристосованими до коливань вологості.

Світло в житті зелених рослин має винятково важливе значен­ня. Воно впливає на якісні зміни, що відбуваються в рослині і сприяють утворенню генеративних органів. Без отримання по­трібної кількості світла рослини не цвітуть і не плодоносять. Про­цес фотосинтезу, тобто утворення цукру, первинного крохмалю та багатьох органічних речовин відбувається під дією світла.

Для нормальних фізіологічних функцій різних видів рослин необхідні відповідні температурні умови. Такі життєві процеси як фотосинтез, дихання, мінеральне харчування рослин можуть відбу­ватись тільки за конкретної температури. Кожна рослина має свій максимум тепла, який дає їй змогу повно і остаточно завершити життєвий цикл. Питання теплового режиму лежить в основі роз­витку лікарського рослинництва на зональних дослідних станці­ях. Наприклад, тепла погода сприяє підвищенню вмісту алкалоїдів у рослинах, а холодна — гальмує їх синтез.

Розглянувши вплив живлення, світла, тепла і вологи на хімічний склад лікарських рослин, фактично з'ясовано вплив географічно­го фактора, тобто комплекс екологічних умов у їх взаємозв'язку з такими особливостями географічних умов, як широта і довгота місця, його експозиція, у тому числі висота над рівнем моря, близькість водних басейнів тощо. Із зміною географічного оточен­ня змінюється весь комплекс взаємопов'язаних чинників — зміна тепла і холоду, інтенсивність сонячного світла, доступність УФ-променів тощо. Так, рослини південних широт зазвичай накопи­чують більше діючих речовин, ніж ті, що ростуть на півночі. Існує достатньо значна кількість отруйних рослин у тропічних країнах із дуже сильною дією рослинних отрут, які з них отримують.

На кількість діючих речовин впливає географічна довгота. На­приклад, рослини східних, більш континентальних районів Євро­пейського материка здебільшого дають більший вихід ефірної олії.

Висота над рівнем моря також суттєво впливає на накопичення діючих речовин у лікарських рослинах. Наприклад, беладонна зви­чайна найбільшу кількість алкалоїдів накопичує, якщо росте на висоті до 1500 м над рівнем моря.

При заготівлі лікарських рослин потрібно враховувати наявність біологічних ритмів — циклічних коливань інтенсивності характе­ру біологічних процесів у рослині. Наприклад, у квітках лаванди найбільший вміст ефірної олії спостерігається в другій половині дня, а в квітках троянди в ці години доби відмічається найменша кількість ефірної олії; для троянди максимум накопичення ефір­ної олії припадає на ранок (4—6-та години ранку).

Аналіз факторів навколишнього середовища, що впливають на накопичення діючих речовин, досить загальний і має ознайомлю-вальний характер. Детальніше вплив цих факторів розглянемо при

ВИВЧеННІ ОКреМИХ Груп рОСЛИН.

Дата добавления: 2014-01-07