Особливістю правового статусу військовослужбовця є встановлення певних обмежень у правах і свободах, особливість реалізації окремих прав і свобод

Таким чином, під правовим статусом військовослужбовця належить розуміти систему прав і свобод людини і громадянина, закріплених у Конституції і інших актах законодавства, а також особливі права і обов’язки, які виникають у них у зв’язку з проходженням військової служби.

Принцип поєднання в особі військовослужбовця прав і свобод та обов’язків людини, громадянина і власне військового є основоположним для визначення його правового статусу, повною мірою відповідає конституційно-правовим засадам забезпечення прав і свобод людини і на нашу думку має бути покладений в центр всіх реформених перетворень у сфері військового будівництва.

Друге питання

Особливості правового статусу військовослужбовців

30 хв.

Основоположним принципом правового статусу військовослужбовця є непорушність його статусу людини і громадянина. “Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України ”, - говориться в ст.2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ”. Ст. 18 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вказує “Військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України”.

Відносно правового статусу військовослужбовців поширюються положення і ст.22 Конституції України: “Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.”

На наш погляд, сучасна законотворча практика держави є не зовсім послідовною. Так, призупинення дії законодавства України у частині передбачених пільг для військовослужбовців законом України Про державний бюджет на 2000 рік (ст.62) і на 2001 рік (ст.58) вступає у певне протиріччя із ст.22 Конституції України і тому потребує щонайменше офіційного тлумачення зазначеної статті Конституції і законів про державний бюджет у необхідній частині.

Ми виходимо з того (було зазначено вище), що частину правового статусу військовослужбовця складають його особливі права і обов’язки, які виникають у зв’язку з проходженням військової служби.

Ст. 9 Статуту внутрішньої служби містить наступне положення “Військовослужбовці Збройних Сил України, користуються правами й свободами громадян України з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, військовими статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами”.

В актах законодавства, статутах, порадниках тощо визначаються особливі обов’язки військовослужбовців. Порівнюючи відповідні аспекти законодавства СРСР та сучасні нормативно-правові акти України, можна зробити висновок про певний крок уперед саме в частині забезпечення основних прав і свобод людини в умовах військової служби. Так, в Статуті внутрішньої служби Збройних Сил СРСР в обов’язки військовослужбовців входило наступне: “ніщо, навіть загроза смерті, не можуть заставити військовослужбовця здатися у полон”. Іншими словами, не визнавалося природне право людини на життя. Нічого подібного не містять Статути Збройних Сил України. Більше того, “військовослужбовець зобов’язаний знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права”. (ст.15 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). У відповідності з нормами міжнародного гуманітарного права військовополонені підлягають захисту як жертви збройних конфліктів, на них поширюються відповідні положення Женевських конвенцій 1949 року та двох Додаткових Протоколів до них 1977 року. Можна зробити висновок, що військовослужбовці Збройних Сил України, хоча це прямо і не зазначено в нормативних актах, мають права на полон. І це є своєрідна форма (носій) реалізації (забезпечення) невід’ємного права людини на життя.

У відповідності із законодавством України обмежується політична діяльність у Збройних Силах. Військовослужбовці зупиняють членство у політичних партіях та професійних спілках на період військової служби.

Військовослужбовці можуть бути членами громадських організацій, за винятком організацій, статутні положення яких суперечать засадам діяльності Збройних Сил України, і можуть брати участь в їх роботі у вільний від обов'язків військової служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують обов'язків військової служби.

Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускаються.

Військовослужбовці та працівники Збройних Сил України можуть бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця проживання та праві вільно залишати територію України, праві на збирання, використання і поширення інформації відповідно до закону.

Працівники Міністерства оборони України зупиняють членство у політичних партіях на період роботи у Збройних Силах України.

Функціонування професійних спілок працівників, які уклали трудовий договір із Збройними Силами України, здійснюється відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14).

Організація працівниками Збройних Сил України страйків і участь в їх проведенні не допускаються.

Кожному військовослужбовцю гарантується право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

Військовослужбовцям надається можливість відправляти, одноособово чи колективно, релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність з додержанням вимог Конституції України та законів України[6].

Разом з тим військовослужбовцям гарантовані основні політичні і громадянські прав. Вони беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах. Військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до Рад народних депутатів та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України

Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у народні депутати, їх командири (начальники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.

Військовослужбовці, обрані до Рад народних депутатів чи призначені у сформовані цими Радами органи, залишаються на військовій службі, і за ними зберігається статус військовослужбовців. Військовослужбовці, які є народними депутатами та звільнені від виконання службових обов'язків у зв'язку з обранням до складу органів відповідних Рад народних депутатів і при цьому не виявили бажання звільнятися в запас, відряджаються до цих Рад з залишенням на військовій службі у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. Термін роботи в Радах чи їх органах зараховується до загального і безперервного стажу військової служби. Після закінчення терміну повноважень в Раді народних депутатів та її органах військовослужбовець направляється у розпорядження військового формування, де він проходив службу до обрання, для подальшого проходження служби на посаді не нижче тієї, яку він займав до обрання на виборну посаду в Раді народних депутатів.

Військовослужбовці мають право створювати свої громадські об'єднання відповідно до законодавства України. Військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких політичних партій або організацій чи рухів. Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускається.

Військовослужбовці вправі оскаржити в суд незаконні дії військових посадових осіб і органів військового управління.

Військовослужбовці мають рівне з усіма громадянами України право виїзду за кордон[7].

Останнє положення потребує уточнення. У відповідності з Конституцією України, кожному хто на законних підставах перебуває її території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком, обмежень, які встановлюються законом [8]. У відповідності із ст.17 “Про Збройні Сили України” військовослужбовці можуть бути обмежені у свободі пересування.

Ст. 216 Статуту внутрішньої служби встановлює наступний порядок щодо пересування військовослужбовців. Військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.

В Указі Президента України “Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року
№ 1153/2008 (Додаток 1, контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України) зазначено, що Міністерство оборони України зобов'язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянином України та забезпечити:

..... вільне пересування територією України у вихідні, святкові та неробочі дні, крім періоду військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби у добовому наряді;

Буде доречним навести основні положення міжнародно-правових актів та Конституції України у цій частині.

Відносно змін до Дисциплінарного статуту щодо скасування арешту як дисциплінарного стягнення то слід зазначити наступне:

Дата добавления: 2014-01-07