Внесок Нікколо Макіавеллі у розвиток психологічного знання

Психологічні погляди Бернардіно Телезіо

Хуан Уарте та його вчення про здібності

Послідовник Вівеса, лікар Хуан Уарте (1530-1592), вимагав застосовувати в пізнанні індуктивний метод, викладений їм в книзі «Дослідження здібностей до наук». Це була перша в історії психології робота, в якій ставилося завдання вивчити індивідуальні відмінності між людьми з метою визначення їх придатності до конкретних професій. У своєму дослідженні він ставив чотири питання:

§ якими якостями володіє людина, що робить її здібною до однієї науки і не здібною до іншої;

§ які види здібностей спостерігаються в людському роду;

§ які мистецтва і науки відповідають кожній здібності;

§ за якими ознаками можна визнати відповідне дарування.

Основні здібності, за Х.Уартом – це уява (фантазія), пам'ять та інтелект (вперше це слово вжили у XIV cт.). Кожна з цих здібностей пояснювалась певним темпераментом мозку, тобто пропорцією, в якій змішані в нім головні соки. Відповідно до цього вчений аналізував різні науки та види мистецтва, де могли б використовуватись ці здібності. У подальшому намагався проаналізувати діяльність полководця, лікаря, юриста, теолога й ін. вважав, що особливо важливо встановити зовнішні ознаки, які могли б допомогти виявити ті чи інші якості мозку, що визначають характер дарування. Крім того, мріяв про організацію професійного відбору в державному масштабі. «Для того, щоб ніхто не помилявся у виборі тієї професії, яка більш всього підходить до його природного дарування, государеві слід було б виділити уповноважених людей великого розуму і знання, які відкрили б у кожного його дарування ще в ніжному віці; вони тоді змусили б його обов'язково вивчати ту галузь знання, яка йому підходить».

Бернардіно Телезіо (1509-1588). Учення Б.Телезіо відносять до натуфилософских систем епохи Ренесансу. Заснував поблизу Неаполя природночо-наукове суспільство. У коло наукових інтересів Б. Телезіо входило вивчення про рушійні сили розвитку. Вважав, що боротьба протилежних сил є рушійною силою будь-якого розвитку.

Крім того, вважав, що збереження досягнутого стану є головною метою природи. Таким чином, можна стверджувати, що ідея гомеостазу вперше з’явилась у працях Телезіо. Закону самозбереження підкорюється й розвиток психіки, а розум та емоції регулюють цей процес. При цьому позитивні емоції спричинюють силу душі, а негативні емоції заважають її самозбереженню. Розум оцінює цю ситуацію й сприяє успішній адаптації.

Нікколо Макіавеллі (1469-1527) видатний італійський діяч, філософ та історик. Основними працями Н. Макіавеллі є «Роздуми про першу декаду Тіта Левія» (1520) й «Государ» (1532), де він обґрунтовував власну концепцію управління людьми. Його праці особливо цікаві у рамках таких напрямів як «Соціальна психологія», «Психологія управління», «Політична психологія» та ін.

У своїх працях приділяв увагу аналізу процесу завоювання та утримання влади у державі. Вважається, що Макіавеллі належить перша спроба соціально-політичного аналізу низки держав, що призвело до виявлення певних закономірностей державного устрою.

Макіавеллі вважав, що такі почуття як дружба, любов, благородство, відданість можна продавати та купувати як будь-які інші речі. Людина, особливо правитель, повинен знати, що більшість людей цінують майно, гроші, багатство й поважають, перш за все, силу, яка навіює страх.

Якщо государ бажає тримати у покорі підданих він не повинен реагувати на звинувачення у жорстокості. Здійснивши декілька розправ правитель проявляє більше милосердя, ніж ті, хто потурає вимогам людей, оскільки це, на думку Макіавеллі, спричинює безпорядок, грабіж та вбивства. Тому такий хаос зумовлює численні страждання, на відміну від локальних розправ над певними особистостями.

У психології також введено термін «маккіавелізм», що означає прагнення людини маніпулювати іншими задля власної вигоди. У психології поняття «макіавеллізм» почали застосовувати американські психологи Р. Крісті і Ф.Гейз, що розробили спеціальну «Шкалу макіавеллізму».

Сенс поняття полягає в трьох ключових психологічних складових (чинниках):

1. Поведінка. Використання маніпулятивної техніки в процесі міжособистісної взаємодії. Важливо відзначити, що макіавелліст маніпулює завжди усвідомлено з метою досягнення вигоди для себе, застосовуючи витончену техніку лестощів, обману, підкупу та ін.

2. Відношення. Цинічне відношення до інших людей як до слабких і залежних від соціального тиску. Макіавеллісти відносяться до інших людей з підозрінням, емоційно відчужено, орієнтуючись не на партнера, а на свою вигоду, якою вони можуть отримати через нього. Тобто в процесі маніпуляції партнер по взаємодії виступає для макіавелліста не більше ніж інструмент, завдяки якому можна досягти бажаного результату.

3. Ігнорування соціальної моралі, коли вона заважає досягти бажаного результату.

Основоположником вивчення проблеми макіавеллізму у вітчизняній психології слід рахувати В.В. Знакова. На його думку, макіавелліст — це «суб'єкт, який маніпулює іншими на основі кредо, певних життєвих принципів, які служать йому виправданням маніпулятивної поведінки». Знаків перший перевів і апробовував найбільш поширену методику діагностики макіавеллізму MACH IV.

Дата добавления: 2014-01-07