Робота з системами керування базами даних

Робота з табличними процесорами

Робота з текстовими редакторами

План

1. Поняття інформаційних технологій та їх класифікація.

2. Характеристика найпоширеніших інформаційних технологій

2.1. Особливості інформаційної технології в різних умовах використання засобів

обчислювальної техніки

2.2.Технологія комп'ютерного способу пересилки й обробки інформаційних повідомлень

2.3. Особливості інформаційної технології за типом користувацького інтерфейсу 2.4. Інформаційні мережеві технології обробки економічної інформації

3. Інформаційні технології за класом реалізації технологічних операцій

3.4. Мультимедійні системи

3.5. Гіпертекстові системи

3.6. Глобальна всесвітня мережа Internet

Література: Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб.- 3-тє вид., перероб. і доп.–К.: Знання, 2007. ст.97-103.

1. поняття ІНФОРМАЦІЙНих ТЕХНОЛОГІй

та їх класифікація

Під інформаційною технологією (IT) - це система методів і способів збору, накопичення, зберігання, пошуку та оброблення інформації на основі застосування засобів обчислювальної техніки. Інакше кажучи, інформаційні технології визначають способи, методи і засоби збирання, реєстрам передачі, зберігання, оброблення і видачі (розповсюдження та публікації) інформації в інформаційних системах. IT відповідають на питання "Як? За допомогою чого?".

Оскільки IT є поєднанням процедур, що реалізують функції збору, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних застосуванням технічних засобів, IT невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від різних компонентів зокрема:

технічних засобів;

персоналу, здатного використовувати їх;

організації, яка об'єднує засоби і персонал у єдиному процесі;

інформаційних засобів, що здійснюють формування і видачу інформації.

Основу технології оброблення даних становлять процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна IT закінчується створенням інформаційного продукту.

З появою ЕОМ настала ера комп'ютерної інформаційної технології, яка у своєму розвиткові пройшла кілька етапів.

Основне завдання IT етапу машинних ресурсів (50—60-ті роки XX ст.) полягало в підвищенні ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Концепція IT полягала в тому, що все, що можуть робити люди, вони повинні робити; ЕОМ виконувала лише роботи з опрацювання інформації, які люди принципово виконувати не могли, наприклад, масові розрахунки.

Для етапу програмування (середина 60-х — початок 80-х років XX ст.) визначальним став масовий випуск міні-ЕОМ. Вартість машинних ресурсів істотно знизилась, тому метою IT стала економія праці програмістів. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, повинні робити ЕОМ, люди повинні виконувати лише те, що не можна запрограмувати.

Основу концепції третього етапу — нової інформаційної технології (HIT) (1970-1990 рр.) — становлять розподілена комп’ютерна техніка, "дружнє" програмне забезпечення, розвинуті комунікації. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів. Основним завданням HIT було створення типової технології автоматизації персональних обчислень, а метою — економія праці користувачів. Елементом HIT стало автоматизоване робоче місце фахівця певного профілю.

В основу мову концепції четвертого етапу — високих IT – покладено вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Здешевлення вартості ПЕОМ і широке їх охоплення глобальними комп'ютерними мережами, що ґрунтується на платформі „клієнт-сервер”, сприяло виникненню високих IT (ВІТ).

Основним завданням ВІТ є:

досягнення універсальності методів комунікацій;

підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу "людина — ЕОМ";

відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web-сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою етапу ВІТ є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інфор­мації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережевих.

Сьогодні IT можна класифікувати за деякими ознаками, зон рема (рис. 5.1):

За способом використання засобів обчислювальної техніки під час оброблення інформації:

IT у централізованих ІС;

IT у децентралізованих ІС.

За способом реалізації в ІС:

традиційні IT;

нові IT;

високі IT.

За ступенем охоплення задач управління:

IT електронного оброблення даних;

IT автоматизації функцій управління;

IT підтримки прийняття рішень;

IT електронного офісу;

IT експертної підтримки.

За типом користувацького інтерфейсу:

пакетні;

діалогові;

мережеві.

За способом побудови мережі:

локальні;

глобальні;

багаторівневі;

розподілені.

За класом технологічних операцій, що реалізуються:

робота з текстовими редакторами;

робота з табличними процесорами;

робота з системами керування базами даних;

робота з графічними об'єктами;

мультимедійні системи;

гіпертекстові системи.

За моделями обчислювального процесу:

хост-орієнтовані IT;

технології, що реалізують модель процесу з розподіле­ними ресурсами;

технології "клієнт-сервер".

За видом сфери застосування:

IT бухгалтерського обліку;

IT банківської діяльності;

IT податкової діяльності;

IT страхової діяльності тощо.

2. Характеристика найпоширеніших

інформаційних технологій

Вище наведено класифікацію інформаційних технологій за деякими ознаками. Охарактеризуємо найбільш поширені IT згідно з рис. 5.1.

2.1. Особливості інформаційної технології в різних умовах використання засобів обчислювальної техніки

Технологія в умовах функціонування централізованих систем обробки інформації характеризується концентрацією інформації та обчислювальних засобів, обробкою значних обсягів інформації в неоперативному режимі, застосуванням середніх і великих ЕОМ, які встановлені на обчислювальних центрах (ОЦ).

В умовах централізованих автоматизованих інформаційних систем (АІС) реалізується модель хост-орієнтованої технології: всі обчислювальні потужності зосереджені на великій ЕОМ (мейн-фреймі) або міні-ЕОМ (хості), а термінали, через які користувачі підключаються до хосту, не можуть самостійно робити обчислення. Участь користувача в технології обробки зводиться до представлення і контролю початкових даних, аналізу результатів, участі в розробці постановок задач. Централізовані АІС функціонують на основі інтегрованої бази даних.

Перевагою централізованих технологій є максимальне завантаження ЕОМ. Але при цьому залишається велика частка руч­них операцій у технологічному процесі, складна організація діалогового режиму розв'язання задач, не досягається неперервність обробки даних.

Технологія в умовах децентралізованих систем визначаєть­ся обробкою інформації в місцях її виникнення та оброблення на ПЕОМ. В умовах децентралізованих АІС реалізується два типи моделей обчислювального процесу: модель процесу з розподіленими ресурсами і модель технології "клієнт — сервер".

Технологія, яка реалізує модель процесу з розподіленими ресурсами, реалізує всі обчислення на ПЕОМ і в мережі. Вона дозволяє всім користувачам мережі розділяти дорогі ресурси: принтери, дискові накопичувачі, модеми.

Технологія "клієнт-сервер" дозволяє розподіляти процес обчислення між ПЕОМ ("клієнтом") і більш потужною ЕОМ, яка використовується багатьма користувачами ("сервером"). Технологія "клієнт-сервер" заснована на обміні електронними повідомленнями (клієнт посилає запит на сервер і отримує відповідь) і керується подіями (при появі конкретної події на ньому реагує спеціальний принтер, який генерує і відправляє конкретне повідомлення, наприклад, інформує про зміну даних).

Технологічний процес у децентралізованих АІС характери­зується участю користувача у формуванні БД і в розв'язанні задач управління. При цьому користувач спілкується з ПЕОМ у діалоговому режимі. У децентралізованих АІС застосовується розподілена БД. У результаті запровадження децентралізованих технологій підвищується оперативність управління, скорочується трудомісткість обробки інформації, користувачем забезпечується контроль вхідних даних і результатів розрахунку.

2.2. Технологія комп'ютерного способу пересилки й обробки інформаційних повідомлень

Така інформаційна технологія відома ще під назвою "електронна пошта". Електронна пошта — спеціальний пакет програм для зберігання і пересилки повідомлень між користувачами ЕOM. За допомогою електронної пошти реалізується служба безпаперових поштових відносин. Вона є системою збору, реєстрації, обробки і передачі будь-якої інформації (текстових документів, зображень, цифрових даних, звукозапису тощо) у мережі ЕОМ і виконує такі функції:

редагування документів перед передачею, їх зберігання в спеціальному банку;

пересилку кореспонденції;

перевірку і виправлення помилок, які виникають при передачі;

видачу підтвердження про одержання кореспонденції адресатом;

одержання і зберігання інформації в своїй "поштовій скриньці”;

перегляд одержаної кореспонденції.

Якщо раніше застосовувалися самостійні пакети електронної пошти, то зараз спостерігається тенденція включення її м інтегровані пакети.

Поштове повідомлення має таку структуру:

заголовок (адресат, тема, дата відправки та ін.);

тіло повідомлення (текст);

електронний підпис.

При цьому заголовок містить

адресу одержува­на листа (поле То);

зворотну адресу (поле From);

тему листа (поле Date), яке повинно бути коротким і інформативним);

дату і час відправки листа (поле Date);

адресатів, які отримують копію листа (поле Сс і Всс з тією різницею, що адресати в Всс не з'являться в заголовку листа в полі одержувачів);

список файлів, які надсилаються разом із листом.

Користувач вводить повідомлення за допомогою клавіатури, потім визначає список адресатів; натискає кнопку відправки або набирає команду відправки. Інший комп'ютер приймає повідомлення і відправляє його на зберігання в спеціальну БД електронної пошти. Повідомлення стає доступним у реальному масштабі часу.

Поштова скринька — спеціально організований файл для зберігання кореспонденції. Поштова скринька складається з двох корзин:

відправника,

одержувача.

Будь-який користувач може звернутися до корзини одержувача іншого користу­вача і скинути туди інформацію. Але переглянути її він не може. З корзини відправлень поштовий сервер забирає інформацію для розсилки іншим користувачам. Кожна поштова скриньки має свою мережеву адресу. Для пересилки кореспонденції мож­на встановити зв'язок з поштовою скринькою адресата в режимі on-line. Наприклад, у мережі SprintMail користувач, зареєструвавшись і отримавши певний статус, телефонним каналом може входити в найближчий до нього вузол мережі та перебувати з потрібними абонентами в режимі on-line. Цей спосіб незручний, оскільки необхідно чекати, поки не буде включена ЕОМ користувача. Тому більш поширеним методом є виділення окремих комп'ютерів як поштових відділень, що називають поштовими серверами.

Пересилка повідомлень користувачеві може виконуватися в:

індивідуальному,

груповому,

загальному режимах.

При індивідуальному режимі адресатом є окремий комп'ютер користувача, і кореспонденція містить його адресу. При груповому режимі кореспонденція розсилається одночасно групі адресатів. Ця група може бути сформована по-різному. Поштові сервери мають засоби розпізнавання групи. У загальному режимі кореспонденція відправляється користувачам — власникам поштових скриньок. За допомогою двох останніх режимів можна організувати телеконференцію, електронні дошки оголошень.

Електронна дошка оголошень (Bulletin Board System — ВВS) функціонує як форма загальної пам'яті. Спільна пам'ять (СII) заснована на поєднанні технологій сервера та електронної пошти. Сервери забезпечують сумісне використання інформації так, що користувачі, незалежно від місця знаходження, отримують доступ до останньої версії цієї інформації, а електронна пошти^: зв'язує цих користувачів.

Електронна пошта підтримує текстові процесори для перегляду і редагування кореспонденції, інформаційно-пошукові системи для визначення адресата тощо.

Більшість глобальних мереж ЕОМ підтримують електронну. В сучасних інтегрованих пакетах використовується об’єктно-орієнтована технологія, а робота користувача зводиться до роботи меню. Поштова скринька доповнюється корзиною для сміття, куди користувач може скинути непотрібну кореспонденцію. Однак, у разі необхідності він може її звідти забрати або зовсім викинути.

Електронна пошта застосовується в усіх ділових сферах, скорочуючи час організації угод. Для розширення сфери послуг уже створені системи взаємодії електронної пошти з мережами факсів і телексів. Наприклад, система DECfaxMail забезпечує обмін факсимильними повідомленнями по телефонній лінії з такими системами електронної пошти, як Digital, cc: Mail, MS Mail, Word for Windows. Електронна пошта проникає на побутовий рівень, стаючи засобом спілкування людей з одного будинку, вулиці, різних країн.

Мережеві технології дозволяють створювати геосистеми для доступу до будь-яких світових сховищ інформації всіх типів.

2.3. Особливості інформаційної технології за типом користувацького інтерфейсу

За типом користувацького інтерфейсу виділяють пакетні, діалогові та мережеві IT.

Пакетний режим — це режим, при якому користувач не має доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації виконується у спеціальному підрозділі. Для організації роботи ЕОМ в такому режимі створюється підрозділ, основною функцією якого є обробка інформації.

У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затримки у видачі результатів користувачеві. Іноді такі затримки можуть досягати кількох днів. Це пов'язано з особливостя­ми технології обробки інформації і необхідністю обробки багатьох завдань в одному місці почергово. У такому режимі внаслідок можливих затримок не розв'язуються деякі задачі оперативного характеру. Це задачі, які потребують видачі результату з непередбаченою періодичністю та в короткий термін. Найчастіше оперативна результатна інформація вже наступ­ного дня або години не потрібна, тому затримка з видачею результатів обробки в пакетному режимі призводить до того, що в такому режимі розв'язуються лише задачі регламентного характеру. У регламентних задач відома періодичність їх poзв'язування та термін, до якого необхідно отримати результати.

Бувають випадки, коли на робочому місці користувача встановлено ПЕОМ, але може йтися про обробку інформації у і пакетному режимі. Це буває тоді, коли програми обробки інформації побудовані так, що кожна програма запускається в роботу окремою командою, без втручання користувача виконує всі розрахунки і формує результати. До функцій користувача належить лише набрати на клавіатурі ЕОМ команди для запуску програм, тобто користувач працює як оператор. Цей варіант обробки інформації можна віднести до прорахунків у проектних розробках, оскільки для користувача не створений зручний інтерфейс для роботи з ЕОМ.

Інтерактивний режим роботи ЕОМ — це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і впливає на процес обробки інформації. Такий вплив спричиняє відповідну реакцію системи.

Діалоговий режим роботи ЕОМ — це режим, в якому людина і ЕОМ обмінюються інформацією у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною.

Інтерактивному і діалоговому режиму притаманна робота у вигляді діалогу. Користувач безпосередньо бере участь у реалізації процесу обробки даних на ЕОМ, тобто посередник в особі різних підрозділів обчислювального центру відсутній.

З’являється можливість втручання користувачів у процес розв'язання задач на ЕОМ, що особливо важливе для тих задач, які реалізуються операційними методами і в алгоритмі розв'язання яких передбачаються формалізовані параметри (вони заздалегідь не можуть бути введені в інформаційну базу, а задаються користувачем при одержанні результатів розв'язання задачі на ЕОМ). Підвищується культура управління. Діалоговий режим може використовуватися як при централізованій, так і при розподіленій обробці інформації.

Виділення діалогового режиму обумовлено не лише особливостями доступу до ресурсів ЕОМ, але і принципами побудови програмного забезпечення для обробки інформації. При діалоговому режимі програми побудовані таким чином, що користувач може вибирати під час діалогу з ЕОМ той чи інший розрахунок або визначати напрямки подальшої роботи.

Режим "діалог" передбачає багаторазове поступлення запитів користувача через дисплей у систему. На кожен запит дається відповідь або зустрічне запитання. При цьому запит формується системою автоматично, на основі здійснення діалогу між ЕОМ і користувачем. У процесі діалогу ЕОМ задає користувачеві запитання, супроводжуючи їх необхідними підказками (коментарями).-

Вхідна інформація зберігається в БД, алгоритм і програми заздалегідь введені в ЕОМ. Відповідь видається на принтер, на екран або магнітні носії інформації.

Застосування діалогової технології дозволило вести обробку інформації в режимі реального часу, коли результати обчислень видаються в необхідні моменти фактичного проходження виробничого процесу. Інформація видається кінцевому користувачу в наочному вигляді, і це дозволяє підвищити оперативність і достовірність обробки даних.

Мережеві IT. Із збільшенням масштабів застосування електронної обчислювальної техніки в наукових дослідженнях, проектно-конструкторських роботах, управлінні виробництвом і транспортом та в інших галузях стала очевидною необхідність об’єднаня систем обробки даних (СОД), які обслуговували окремі підприємства і колективи. Об'єднання розрізнених СОД забезпечує доступ до даних і процедур їх обробки для всіх користувачів, об'єднаних загальною сферою діяльності.

У кінці 60-х років минулого століття був запропонований спосіб побудови обчислювальних мереж, які об'єднують ЕОМ (обчислювальні комплекси) за допомогою базової мережі передачі даних. Сукупність ЕОМ, об'єднаних мережею передачі даних, утворює мережу ЕОМ. До ЕОМ безпосередньо або за допомогою каналів зв'язку підключаються термінали, через які користувачі взаємодіють з мережею. Сукупність терміналів і засобів зв'язку, які використовують для підключення терміналів до ЕОМ, утворює термінальну мережу.

Таким чином, обчислювальна мережа є композицією базової мережі передачі даних, мережі ЕОМ і термінальної мережі.

Обчислювальні мережі — найбільш ефективний спосіб побудови великомасштабних СОД. Їх використання дозволяє автоматизувати управління галузями виробництва, транспортом, матеріально-технічним постачанням у масштабі великих регіонів і держави в цілому. За рахунок концентрації в мережі великих обсягів інформації і загальнодоступності засобів обробки значно покращується інформаційне обслуговування наукових досліджень тощо. Крім цього, об'єднання ЕОМ в обчислювальні мережі дозволяє суттєво підвищити ефективність їх використання. Як показує практика, вартість обробки даних в обчислювальних мережах (глобальних) в 1,5 раза менша, ніж при застосуванні автономних ЕОМ.

2.4. Інформаційні мережеві технології обробки економічної інформації

Найпростішою мережею можна назвати щонайменше два комп'ютери, з'єднані між собою. Поняття з'єднані між собою означає виконання двох умов:

1) ці машини мають фізичний зв'язок через спеціальні мережеві кабелі;

2) підтримують однаковий мережевий протокол.

Мережевий протокол — це стандарт, який обумовлює певний спосіб взаємодії пристроїв у мережі. Основна його функція полягає у визначенні послідовності передавання електричних сигналів і порядку функціонування об'єктів мережі, інакше кажучи, мережевий протокол — це мова, за допомогою якої об’єкти мережі можуть спілкуватися між собою.

Такі два комп'ютери вже є локальною мережею. Отже, локальна мережа (LAN — local area network) — це система двох і більше комп'ютерів, об'єднаних у межах невеликої території, призначена для спільного використання мережевих пристроїв (принтерів, сканерів, плотерів тощо) та обміну інформацією.

Усі комп'ютери в мережі поділяють на два типи: робочі станції та сервери. Робочі станції — це комп'ютери, за якими безпосередньо працюють користувачі, а сервери — спеціально виділені машини, призначені для обслуговування робочих станцій користувачів.

Проте, бувають також мережі, в яких немає спеціально виділеної машини під сервер, тобто функції сервера виконує комп'ютер, який одночасно є і робочою станцією. Така мережа називається одноранговою і сьогодні є рідкісною.

Отже, сервер (від англ. serve — обслуговування) — це окремий комп'ютер, на якому встановлене спеціальне програмне забезпечення. Таке програмне забезпечення також називають сервером. Тому потрібно розрізняти терміни "програма-сервер" і "комп'ютер-сервер". На одному комп'ютері-сервері можна завантажити кілька програм-серверів, які виконуватимуть різні пункції. Основне завдання програми-сервера — обслуговувати запити клієнтів.

Клієнт (від англ. client — замовник) — це робоча машина, за якою працює користувач і на якій встановлена спеціальна програма — клієнт. Вона завантажується для того, щоб робоча станція могла подавати запит до сервера, який її обслуговує.

Наприклад, працюючи в мережі, ви хочете на своїй робочій станції переглянути або скопіювати файл, який міститься на файловому сервері. Для цього програма-клієнт зв’язується з сервером і посилає до нього запит на отримання вказаного вами файла. Сервер, отримавши запит від робочої станції, відшукує файл на своєму твердому диску і передає на ваш комп'ютер. Такий принцип роботи між сервером та робочою станцією називається "клієнт — сервер".

Об'єднання локальних мереж утворює так звану глобальну мережу (WAN- wide area network). Слово "глобальна" в цьому випадку не зовсім доречне, бо "глобальною" всесвітньою мережею є саме Internet, а глобальна мережа (WAN) — лише його складова частина.

Глобальна мережа об'єднує щонайменше дві локальні мереж і незалежно від їхнього розміру. У цьому випадку між локальними мережами повинен бути фізичний зв'язок і підтримуватися зрозумілий для них протокол.

Глобальні обчислювальні мережі реалізують міжмережену взаємодію і можуть об'єднувати ЕОМ з локальними мережами, а також одні локальні мережі з іншими ЛОМ.

WAN - це мережа мереж або інтермережа, оскільки об'єднання ЛОМ глобальних мереж відкрило доступ до світових інформаційних ресурсів.

Програмно-апаратну основу мережевих технологій складають:

комп'ютерні компоненти (основні та допоміжні ЕОМ, host-ЕОМ);

топологія мережі (зірка, кільце, дерево, шина);

фізичне середовище передачі даних (коаксіальні та оптової волоконні кабелі);

методи доступу до фізичного середовища: випадковий і детермінований (централізований і децентралізований);

операційні системи (ОС-мережеві та клієнтські);

системи стандартів і мережеве забезпечення (семи рівневі моделі ISO);

засоби розробки прикладного програмного забезпечення (Gupta's, SQL, Microsoft Office 97); засоби підтримки БД (SQL — орієнтовані системи управління БД, Oracle), засоби організації користувацького інтерфейсу.

Однією з найважливіших мережевих технологій є розпо­ділена обробка даних. ПЕОМ встановлені на робочих місцях - у місцях виникнення і використання інформації — і з'єднані каналами зв'язку. Це дає можливість розподілити їх ресурси по окремих функціональних сферах діяльності та змінити тех­нологію обробки даних у напрямку децентралізації.

Перевагами розподіленої обробки даних є:

велика кількість користувачів, які взаємодіють між собою і виконують функції збору, реєстрації, зберігання, передачі та видачі інформації; зняття пікових навантажень з централізованої БД на різних ЕОМ;

забезпечення доступу інформаційного працівника до обчислювальних ресурсів мережі ЕОМ;

забезпечення обміну даними між віддаленими користувачами.

Організація обробки даних залежить від способу їх розподілу. Існує централізований, децентралізований і змішаний способи розподілу даних.

Централізована організація даних є найпростішою для реалізації (рис. 5.2). На одному сервері знаходиться єдина копія бази даних. Усі операції з базою даних забезпечуються цим сервером. Доступ до даних виконується за допомогою видаленого запиту (одиничного запиту до одного сервера) аббо віддаленої трансакції.

Перевагою т акого способу є легка підтримка БД в актуальному, а недоліком — те, що розмір бази обмеже­ний розміром зовнішньої пам'яті; всі запити направляються до єдиного сервера з відповідними затратами на вартість зв'язку і тимчасову затримку. Звідси — обмеження на паралельну обробку. База може бути недоступною для віддалених користувачів появі помилок зв'язку і повністю виходить з ладу при відмові центрального сервера.

Децентралізована організація даних передбачає розбиття інформаційної бази на кілька фізично розподілених. Кожен клієнт користується своєю базою даних, яка може бути або частиною загальної інформаційної бази (рис. 5.3) або копією інформаційної бази в цілому (рис. 5.4), що призводить до її дублювання для кожного клієнта.

При розподілі даних на основі розбиття база даних розміщається на кількох серверах. Існування копій окрему частин недопустиме.

Переваги цього методу:

більшість запитів задовольняються локальними базами, що скорочує час відповіді;

вартість запитів на вибірку та оновлення зменшується порівняно з централізованим розподілом;

система залишається частково працездатною, якщо вийде з ладу один сервер.

Є і недоліки: частина віддалених запитів може вимагати доступу до всіх серверів, що збільшує час очікування і ціну обслуговування; необхідно мати дані про розміщення інформації в різних БД. Однак доступність і надійність збільшаться.

Спосіб дублювання заключається в тому, що в кожному сервері мережі ЕОМ розміщається певна база даних. Недоліки способу: підвищені вимоги до обсягу зовнішньої пам'яті ускладнення коригування баз, оскільки необхідна синхронізація з метою узгодженості копій. Переваги: всі запити виконуються локально, що забезпечує швидкий доступ. Цей спосіб використовується, коли фактор надійності є критичним, база невелика, інтенсивність оновлення незначна.

Можлива і змішана організація зберігання даних, яка об'єднує два способи розподілу: розбиття і дублювання (рис. 5.5), набуваючи при цьому і переваг, і недоліків обох способів. З'являється і необхідність зберігати інформацію про те, де знаходяться дані в мережі. При цьому досягається компроміс між обсягом пам'яті під базу в цілому і під базу в кожному сервері, щоб забезпечити надійність і ефективність її роботи; легко реалізується паралельна обробка, тобто обслуговування розподіле­ного запиту. Незважаючи на гнучкість змішаного способу організаці даних, залишається проблема взаємозалежності факторів, проблема її надійності та виконання вимог до пам'яті. Змішаний спосіб організації даних можна використовувати лише при наявності мережевої СКБД.

3. Інформаційні технології за класом реалізації технологічних операцій

Найбільш поширені інформаційні технології за цією ознакою класифікації такі:

робота з текстовими редакторами;

робота з табличними процесорами;

робота з системами керування базами даних;

робота з графічними об'єктами;

мультимедійні системи;

гіпертекстові системи.

Дата добавления: 2014-01-07