КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сучасний стан Збройних Сил України
Зміна воєнно-політичної обстановки в Європі, яка відбулася у результаті завершення другої хвилі розширення НАТО та його внутрішньої трансформації, поставило Україну в нові реалії, за яких позаблоковий статус почав втрачати своє продуктивне значення в сенсі обороноздатності країни. Євроатлантична модель Збройних Сил України була визнана такою, що найбільшою мірою відповідає вимогам сьогодення. Побудова нової моделі української армії потребувала і нових підходів. Вони знайшли своє відображення в Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки, з введенням в дію якої розпочався новий етап їх розвитку – проведення заходів спрямованих на глибинні зміни в системах військового управління, всебічного забезпечення, військової освіти, та перехід на контрактний принципом комплектування, розпочато впровадження нової системи кадрового менеджменту, підготовки військ (сил), оптимізації системи їх всебічного забезпечення, взято курс на прискорену професіоналізацію Збройних Сил та наближення їх за всіма показниками до стандартів, прийнятих в збройних силах країн-членів НАТО. У програмі оцінено умови розвитку армії, визначено цілі застосування і основні завдання Збройних Сил відповідно до сучасних умов, а також завдання щодо розвитку озброєння і військової техніки, інтенсифікації підготовки військ. Втілення в життя такої моделі повинно було дати змогу мати збройні сили, які б відповідали сучасним європейським стандартам, були добре підготовлені й оснащені, здатні до захисту державного суверенітету і територіальної цілісності країни, а також спроможні здійснювати посильний внесок у підтримання миру і стабільності в європейському регіоні. Програмою передбачена докорінна реорганізація всієї структури української армії, видів ЗСУ, системи управління та підходів до планування і організації їх підготовки і застосування. За час виконання Державної програми з 2006 по 2009 рік у Збройних Силах відбулися глибинні, системні зміни, спрямовані на досягнення нової якості військової служби, запровадження європейських стандартів військового управління, побудову в Україні сучасної армії, адаптованої до нових викликів у сфері безпеки, готової до виконання завдань за призначенням та участі в міжнародних військових операціях. Метою оновлення системи управління Збройних Сил є створення системи органів військового управління, яка передбачає чіткий розподіл оперативних і адміністративних функцій та функції всебічного забезпечення військ (сил) між органами військового управління усіх ланок. Здійснено перехід від багаторівневої системи оперативного управління до найбільш оптимальної, триступеневої системи: Генеральний штаб – Об’єднане оперативне командування (ООК) – Армійський корпус, Повітряне командування, Центр морських операцій, Центр військ берегової оборони. Нормативно врегульовані і практично розподілені функції і повноваження між Міністерством оборони та Генеральним штабом Збройних Сил. У ході реалізації Державної програми уточнено розподіл військових частин та установ Збройних Сил України за функціональним призначенням. Продовжується створення Сил спеціальних операцій та нарощування спроможностей Об’єднаного оперативного командування, яке здійснює управління українськими миротворчими контингентами та персоналом в районах проведення операцій під проводом ООН і НАТО. В Сухопутних військах з 2006 року функції оперативного управління військами (силами) передано від оперативних командувань Командуванню СВ. Армійські корпуси виведені зі складу оперативних командувань і безпосередньо підпорядковуються командувачу СВ, що значно підвищило ефективність і оперативність управління цим видом Збройних Сил. Всі структури СВ, які залишаться у складі цього виду Збройних Сил у 2011 році, перепідпорядковані армійським корпусам. Ті ж частини і з’єднання, які не передбачені в майбутній структурі Збройних Сил, передано до складу оперативних командувань. На Західне і Південне оперативні командування покладено функції розформовування та ліквідації тих військових організмів, які не передбачені у складі ЗСУ зразка 2011 року. В подальшому передбачено формування на їх базі територіальних управлінь. Одночасно, в цей же період переформовані авіаційні винищувальні бригади, штурмова авіаційна бригада, авіаційна бригада бомбардувально-розвідувальна в бригади тактичної авіації, а авіаційні бригади транспортні – в бригади транспортної авіації. Основною перепоною на шляху виконання ПС запланованих заходів, як і для усіх Збройних Сил України, є обсяги фінансування. В першу чергу це стосується оснащення авіаційною і протиповітряною технікою та досягнення запланованого рівня підготовки частин та особового складу. Військово-Морські Сили з 2006 року основні зусилля спрямовують на виконання завдань, які направлені на досягнення якісно нових параметрів щодо структури, складу, рівня підготовки та взаємосумісності з флотами країн-членів НАТО. Протягом 2006 – 2007 років у ВМС створені Центр морських операцій на базі ескадри різнорідних сил, Центр військ берегової оборони, первинний національний контактний пункт для підтримання взаємодії з учасниками операції НАТО в Середземному морі “Активні зусилля”, удосконалені структури військово-морських баз, морської авіаційної бригади та бригади берегової оборони. З погляду на ситуацію на Кримському півострові, наявність сил та засобів основні зусилля ВМС у 2009 році спрямовані на нарощування військ берегової оборони, їх структурної реорганізації та підвищення рівня бойової готовності, який забезпечить виконання всього спектру покладених завдань. Одночасно, існують також проблемні питання, що пов’язані з тимчасовим перебуванням ЧФ Російської Федерації на території України. Професіоналізація армії передбачає комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом, забезпечення високого рівня професійної підготовки офіцерського корпусу, створення професійного сержантського складу, оснащення відповідним озброєнням і військовою технікою та дотримання соціальних гарантій військовослужбовців і членів їх сімей. На теперішній час існує змішана форма комплектування Збройних Сил України. Розпочато проведення робіт по удосконаленню та модернізації озброєння та військової техніки, запровадженню нових форм і методів підготовки військ (сил). У сфері забезпечення матеріальними засобами та послугами у Збройних Силах України здійснюються заходи щодо впровадження нових підходів до постачання матеріальних засобів і надання послуг на комерційній основі. Українська армія приймає активну участь в миротворчих операціях. На цей час більше 500 військовослужбовців Збройних Сил України виконують завдання у 10 міжнародних операціях та місіях у 8 країнах світу під проводом ООН та НАТО. Найбільший контингент Збройних Сил України – 56 окремий вертолітний загін (300 військовослужбовців, 14 вертольотів) знаходиться в Ліберії та виконує завдання в складі місії ООН. Україна – єдина з країн-партнерів, яка бере участь в усіх чотирьох поточних операціях Альянсу. Косово - KFOR: Українська присутність у складі сил КФОР штатним підрозділом Військово-Морських Сил чисельністю 184 військовослужбовця Ірак - NTM-I: 10 представників ЗС України беруть участь у діяльності Тренувальної місії НАТО Середземне море - Операція “Активні зусилля” (ОАЗ): Національний контактний пункт ВМС ЗС України на постійній основі забезпечує взаємодію та обмін інформацією в рамках проведення операції. З 2007 року кораблі ВМС ЗС України залучаються до операції на ротаційній основі. Афганістан - ISAF: 10 військовослужбовців, з них 9 – виконують завдання у складі литовської Групи реконструкції провінції та 1 військовослужбовець проходить службу в штабі Міжнародних сил сприяння безпеки в Ісламській Республіці Афганістан Таким чином, Міністерство оборони, Збройні Сили України намагаються виконати поставлені перед ними завдання та виконати заходи, які заплановані Державною програмою розвитку. Але, реальне фінансування виконання заходів Державної програми розвитку Збройних Сил України протягом 2006-2009 років здійснювалось лише в межах від 30 до 50% (2006 – 50%, 2007 – 39%, 2008 – 54%, 2009 – 28%), що вже зараз дозволяє стверджувати про нереальність її виконання у визначений термін та необхідність, не простого корегування, а відпрацювання нової, але вже не програми розвитку, а програми порятунку Збройних Сил України. Цього року був встановлений своєрідний антирекорд – вперше за 17 років незалежності бюджет МО України став менше одного відсотка від ВВП – всього лише 0,71% без спеціального фонду. Якщо критичною величиною витрат на утримання від оборонного бюджету є 76 – 78%, після чого розпочинається так званий ефект “проїдання”, то перед Збройними Силами України стоїть завдання як забезпечити принаймні це “проїдання”. Про відтворення, розширення, оновлення, реформування не доводиться говорити. Обсяги, які виділені сьогодні, будуть марно витраченими коштами, адже вони не покращують жодного критерію ефективності обороноздатності держави. При цьому, ще одним характерним для України залишається те, що незважаючи на наявність законодавчо та нормативно визначених вимог до фінансування національної оборони, визначених у відповідних програмах показників фінансування потреб Збройних Сил України, щорічно розпочинається формування бюджету військового відомства з “чистого аркушу паперу”. Такий підхід, коли кожний наступний бюджет оборонного відомства є повною несподіванкою для всіх учасників цього процесу, призводить окрім хронічного недофінансування Збройних Сил України, до неможливості якісно планувати кошти на здійснення довготривалих процесів, якими в першу чергу є розробка (модернізація) нових зразків озброєння та військової техніки, перехід на комплектування контрактниками, розбудова інфраструктури тощо. Подібне ставлення до власних Збройних Сил не минає безболісно. На сьогодні 88% літаків і вертольотів не можуть піднятися у повітря, 70% кораблів і суден забезпечення не спроможні виконувати бойові завдання, 40% бронетанкової техніки і артилерійських систем – не боєготові, 3 військових містечка повністю відключені від електроенергії, ще 25 – частково. Підготовка Збройних Сил ведеться на мінімальному рівні – через відсутність коштів 96% особового складу мають лише теоретичне навчання. В 2009 році із-за невиконання умов контракту з боку МОУ з армії пішли 1400 контрактників. Крім того, до складу Збройних Сил України входять військові організаційні структури, які відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки не передбачені в структурі Збройних Сил України після 2011 року. Витрати на утримання зайвих військових організаційних структур та надлишкового майна становили у 2007 році – 2 647,8 млн. грн. (за загальним фондом), у 2008 році – близько 3,0 млрд. грн. Невирішеним питанням, яке є тягарем для розвитку Збройних Сил України, залишається проблеми утилізації та конверсії надлишкових ракет і боєприпасів, майна, об’єктів та земель. За свідченнями фахівців Генерального штабу Збройних Сил України, враховуючи обсяги надлишкового військового майна і техніки та темпи їх реалізації і утилізації, Україні на це знадобиться 25-30 років. Одними з основних проблем Збройних Сил України на сьогодні можна вважати: втрату чітких орієнтирів розвитку країни (як мінімум за часом) – армія це в першу чергу один з інструментів державної політики і без визначення чітких орієнтирів та напрямів розвитку країни ефективний процес розвитку ЗС України не можливий. Політики в нас можуть змінювати свій вектор майже щодня і називати це багатовекторністю, хоча більше це нагадує звичайний флюгер та відсутність будь-якої позиції, а от армія має орієнтуватись на довгострокові суто державні інтереси, а не вузько політичні уподобання; неможливість чітко визначити цілі стратегічного і оборонного планування – щоб планувати необхідно мати уявлення про можливі матеріальні, фінансові, людські ресурси, які можна залучити до виконання того іншого заходу, але на сьогодні жоден державний орган не може дати чіткої відповіді про прогнозні показники розвитку не тільки на довго- та середньострокову перспективу, а й на короткострокову; відсутність чіткої військово-технічної політики, в т.ч. міжнародного ВТ співробітництва – цю проблему можна перефразувати найпростішими запитаннями: що, де, коли, для кого, що самі, що в кооперації, з ким в кооперації (пов’язано першою проблемою), а що просто легше купувати? Одночасно, зміни в середовищі безпеки, нові виклики та загрози у військовій сфері, інші чинники вимагають проведення рішучих кроків з трансформації національних збройних сил, переведення їх на якісно нові стандарти, більш тісної інтеграції з іншими інститутами державної влади та кооперації в межах існуючої євроатлантичної системи безпеки. Розвиток Збройних Сил України вже сьогодні повинен бути спрямований на досягнення тих якісних показників, які будуть необхідні для протистояння майбутнім викликам та загрозам. Масштабні трансформаційні заходи мають бути спрямовані на приведення темпів розвитку, якісних та кількісних показників ЗСУ у відповідність до швидкоплинних змін в світі, досягнення сучасних вимог та стандартів. Проте, події останнього часу, як всередині України, так і за її межами, вказують на те, що питання членства України в НАТО відкладається мінімум до того часу, доки українське суспільство переважною більшістю не підтримуватиме вступ до Альянсу та враховуючи, що Україна не є членом інших військових блоків та союзів, вимагають орієнтуватись на власні сили в питаннях захисту суверенітету та територіальної цілісності держави. Це в свою чергу потребує перегляду раніше прийнятих довгострокових та середньострокових програм і планів розвитку, рішень щодо структури та чисельності ЗСУ. Зараз, у ході президентської передвиборчої компанії, для суспільства особливо важливо чітко усвідомлювати найбільш актуальні та гострі проблеми національної безпеки нашої держави – це дасть можливість акцентувати увагу потенційних кандидатів на цих проблемах у передвиборчих програмах.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 951; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |