Тема 4. Товарний ринок

ПЛАН

1. Сукупний попит: сутність і чинники.

2. Сукупна пропозиція та її чинники

3. Модель AD - AS як базова модель економічної рівноваги

1.1. Сукупний попит (АD) – це обсяг продукції, який споживачі готові придбати за даною ціною в даний момент часу.

Закон попиту наголошує: за інших рівних умов ціни і величина сукупного попиту мають зворотну, або негативну залежність.

Визначимо передумови дії закону попиту.

1. Ефект процентної ставки припускає, що з підвищенням цін зростає попит на гроші. При незмінній грошовій масі зростання попиту підвищує ціну за одержання грошей, тобто процентну ставку. Із зростанням процентної ставки зменшуються можливості реальних витрат на споживчі й інвестиційні товари, тобто скорочується сукупний попит.

2. Ефект імпортних закупівель виражається в тому, що зростання цін у країні зменшує сукупний попит на вітчизняні товари і підвищує привабливість імпортної продукції, яка заміняє національну.

3. Ефект багатства (ефект реальних касових залишків) виявляються в тому, що при більш високому рівні цін падає купівельна спроможність споживачів з фіксованими доходами, тобто попит знижується.

Усі три зазначених ефекти є ціновими факторами, тобто впливають на сукупний попит через зміну цін. Ціни впливають на обсяг сукупного попиту шляхом руху по кривій АD.

Y (ВВП)

Рис. 4.1 - Крива сукупного попиту

Нецінові фактори АD діють незалежно від динаміки цін і зміщають вихідну криву паралельно праворуч або ліворуч відповідно при зростанні попиту і при його зниженні.

Y (ВВП)

Рис. 4.2 - Вплив нецінових факторів сукупного попиту

Складові сукупного попиту – це елементи формули 2.2 (ВВП по витратах): Y = С+I_g+ G+X_n,

де С – споживчі витрати домогосподарств;

I_g– валові внутрішні приватні інвестиції;

G – державні витрати;

X_n – чистий експорт.

Це дозволяє зробити таку класифікацію нецінових факторів АD:

1. Зміни в споживчих витратах, зокрема:

- рівень доходів;

- очікування споживачів;

- заборгованість споживачів;

- податки й субсидії споживачам.

2. Зміни в інвестиційних витратах, зокрема:

- процентні ставки;

- очікувані прибутки від інвестицій;

- податки й дотації підприємцям;

- рівень технологій;

- наявність запасів і надлишкових потужностей.

3. Зміни в державних витратах:

- соціальні (споживчі) витрати;

- інвестиційні витрати.

4. Зміни у витратах на зовнішньоекономічну діяльність:

- більш високий рівень життя в інших країнах;

- валютні курси.

1.2. Сукупна пропозиція (АS) – це рівень реального ВВП при даному рівні цін у даний момент часу.

Закон пропозиції наголошує: за інших рівних умов ціна й обсяг пропозиції мають прямий (позитивний) зв'язок.

На характер графіка АS впливають фактор часу і фаза економічного циклу.

У короткостроковому періоді підвищення цін стимулює зростання сукупної пропозиції. Теорія короткострокової сукупної пропозиції спирається на дві моделі. Одна з них називається крайнім випадком. Згідно з цією моделлю ціни і зарплата тимчасово є абсолютно негнучкими, тобто не реагують на збурення в економіці. Такий випадок Дж. Кейнс припускав в умовах глибокого спаду виробництва по­рівняно зі станом повної зайнятості. У цій ситуації, незважаючи на збільшення сукупного попиту, робітники можуть бути зацікавлені утримуватися від вимог щодо збільшення зарплати, а підприємці - від бажання підвищувати ціни.

Основна модель короткострокової сукупної пропозиції спирається на негнучкість цін і зарплати. Поняття «негнучкість» не означає незмінності. Негнучкі ціни й зарплата змінюються, але достатньо адекватно для швидкого відновлення повної зайнятості. Економісти по-різному пояснюють негнучкість цін і заробітної плати. Але, незважаючи на ці розбіжності, прихильники основної моделі одностайні в тому, що короткострокова сукупна пропози­ція залежить від того, як фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного рівня.

Згідно з основною моделлю очікуваний рівень цін - це рівень цін повної зайнятості. Очікуваний рівень цін лежить в основі ух­валення рішень підприємцями щодо визначення обсягів вироб­ництва та рівня номінальної зарплати, яка має врівноважувати ринок праці і забезпечувати повну зайнятість. Якщо фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного їх рівня, то в такому ж напрямі з певною чутливістю обсяг виробництва відхиляється віл потенційної величини.

У довгостроковому ж періоді зростання цін більше не є стимулом подальшого приріст виробництва.

На фазах кризи й депресії ціни можуть залишатися незмінними при мінливому обсязі ВВП, тобто можливість реалізувати залежані на складі товари не стимулює зростання цін. Тому на зазначених фазах циклу графік являє собою лінію, яка наближається до горизонталі, а горизонтальний відрізок називається кейнсіанським.

На фазі підйому стимулом зростання ВВП є підвищення цін (інфляція), а відрізок називається висхідним (проміжним).

На фазі піка (бума) економіка цілком використовує всі потужності при повній зайнятості, що робить відрізок графіка лінією, що наближається до вертикалі (класичний відрізок).

Ціновим фактором сукупної пропозиції є власні ціни товарів. Вплив цін товарів на обсяг ВВП ілюструється за допомогою руху по кривій АS.

Рис. 4.3 - Крива сукупної пропозиції

Визначимо нецінові фактори сукупної пропозиції АS:

1) зміни цін на ресурси, зокрема:

- наявність внутрішніх (власних) ресурсів;

- ціни на імпортні ресурси;

- панування на ринку, тобто монополія на ринку;

2) зміни в ефективності використання ресурсів;

3) зміни правових норм:

- державне регулювання адміністративними й економічними методами;

- податки й субсидії виробникам.

Рис. 4.4 - Вплив нецінових факторів сукупної пропозиції

Нецінові фактори AS діють незалежно від динаміки цін і зміщають вихідну криву паралельно праворуч або ліворуч відповідно при зростанні пропозиції і при її зниженні.

1.3. Макроекономічна рівновага – це збіг величин AD і AS.

Графічне зображення кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції в одній системі координат є моделлю “AD-AS”.

Динаміка рівноваги має особливості на різних відрізках кривої AS.

На кейнсіанському відрізку в періоди спаду і стагнації ціна не змінюється, а ВВП може стимулюватися шляхом збільшення сукупного попиту.

Рис. 4.5 - Рівновага на кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції

На фазі піднесення стимулювання попиту збільшить не тільки ВВП, але і ціни, тобто інфляція супроводжує зростання ВВП.

Рис. 4.6 - Рівновага на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції

На фазі піка, тобто на класичному відрізку, стимулювання попиту спровокує подальшу інфляцію і не вплине на обсяг ВВП, що досяг своєї потенційної величини при повній зайнятості працівників.

Рис. 4.7 - Рівновага на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції

Слід розрізняти короткострокову й довгострокову рівновагу. Короткострокова рівновага відображає рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією в умовах повної або надмірної зайнятості. Довгострокова рівновага - рівновага між сукупним попитом і короткостроковою і довгостроковою сукупною пропозицією одночасно. Між сукупним попитом і сукупною пропозицією постійно виникає розбіжність, яка також усувається ринком.

Інколи довгострокова рівновага в економіці може порушува­тися несподіваними збуреннями сукупної пропозиції. Особливі загрозливими для економіки с порушення довгострокової рівноваги, пов'язані із скороченням сукупної пропозиції порівняно з потенційним рівнем. За таких умов обсяг виробництва стає мен­шим за потенційний ВВП, а ціни зростають. Під впливом зрос­тання цін сукупний попит зменшується до врівноваження з но­вою короткостроковою сукупною пропозицією. Це короткостро­кова рівновага в умовах неповної зайнятості і стагфляції (поєд­нання скорочення обсягів виробництва та інфляції).

Яким чином може відновлюватися довго­строкова рівновага в умовах стагфляції? Згідно з класичною тео­рією номінальна зарплата є абсолютно гнучкою і тому мас змен­шуватися у відповідь па скорочення обсягів виробництва та падіння попиту на ринку праці. Але така поведінка номінальної зарплати не є реалістичною. Практика не має доказів того, що номінальна зарплата коли-небудь зменшувалася у разі зростання цін. На несприятливі шоки сукупної пропозиції ринок праці реа­гує в інший спосіб - збільшенням безробіття. Це дає підстави стверджувати, що інструментарій класичної теорії не придатний для пояснення механізму відновлення повної зайнятості в економіці, яка потрапляє в стан стагфляції.

Механізм відновлення довгострокової рівноваги, порушеної стагфляцією, залежить від стійкості чинників, які спричинили це порушення. Якщо ці чинники є стійкими, то вони зменшують по­тенційний ВВП. За цих умов крива довгострокової сукупної про­позиції зміститься вліво. За рахунок цього крива сукупного попи­ту перетнеться з кривою короткострокової сукупної пропозиції на вертикальній кривій довгострокової сукупної пропозиції. Як­що чинники, що викликали скорочення сукупної пропозиції, і нестійкими, то відновлення довгострокової рівноваги в економіці відбудеться після самоусунення цих чинників. Прискорити від­новлення довгострокової рівноваги в економіці за таких умов може також держава, якщо застосує ефективні заходи, спрямова­ні на зменшення середніх витрат або, в окремих випадках, збіль­шення сукупного попиту.

Дата добавления: 2014-01-07