Біологічнии спосіб боротьби з бур'янами

Великої шкоди землеробству завдають бур'яни. Поглинаючи світло, воду, елементи живлення та сприяючи поширенню шкідників і збуд­ників хвороб, вони зменшують уро­жаї сільськогосподарських культур, знижують якість вироще­ної продукції- Втрати від бур'янів оцінюються мільярдами гривень на рік. Підраховано, що бур'яни зменшують урожаї зерна на 11 %, більш як на 10 % цукрових буряків, льону, соняшнику та овочів (табл. 24). Деяке послаблення боротьби з бур'янами збільшує ці втрати в кілька разів.

У Степу за середньої або сильної забур'яненості (260 і більше бур'янів на 1 м²) посівів кукурудзи бур'яни виносили з ґрунту 190—197 кг/га калію та фосфору, збільшували ураженість хворобами в 3—5 разів, знижували врожаї зерна на 21—26 %. У правобережному Лісостепу зниження досяга­ло 30 %, а в Молдові бур'яни зменшували врожаї кукурудзи навіть на 58—62 %. Без застосування гербіцидів та ручної праці на прополюванні навіть у разі виконання всіх механізованих робіт урожаї від бур'янів зменшуються в се­редньому на 35—40 %.

Встановлена залежність між урожайністю цукрових бу­ряків та нагромадженою масою бур'янів:

Маса бур'янів у середині вегетації, ц/га 12 17 22 25 33

Зменшення врожаю цукрових буряків, ц/га 31 43 47 57 64

У комплексі заходів боротьби з бур'янами сівозміна відіграє першорядне значення, оскільки деякі культури мо-жугь самі добре протистояти бур'янам. Це насамперед куль­тури суцільної сівби з інтенсивним ростом на початку вегетаційного періоду (озимі, овес), однак більшість ярих культур, особливо просапні (цукрові буряки, кукурудза), не можуть протистояти бур'янам при ранньому їх проростанні.

Слід зазначити, що і в культурах суцільної сівби при їх частому повторюванні у сівозміні і розміщенні після не­задовільних попередників також може зростати забур'я­неність через ослаблення росту цих культур та адаптацію окремих видів бур'янів. За надмірного насичення сівозміни озимою пшеницею збільшується чисельність таких бур'янів, як талабан польовий, фіалка польова, підмаренник чіпкий, кукіль звичайний, а після ярих — вівсюг, лобода, мишій, куряче просо.

У посівах багаторічних трав при їх дво- чи трирічному використанні зменшується кількість однорічних бур'янів, але різко зростає чисельність багаторічних (пирій повзучий, будяк польовий та ін.). У зернобурякових сівозмінах із роз­ширенням посівів зернових культур збільшилася кількість насіння бур'янів в орному шарі ґрунту, а також змінилася структура забур'яненості (табл. 25).

Отже, при монокультурі озимої пшениці за двадцять років запаси насіння бур'янів в орному шарі ґрунту збільшилися втроє. При цьому їхній видовий склад значно змінився. Зменшилась кількість насіння щириці, портулаку городньо­го, злаків, але різко збільшилась фіалки польової, м'яти, незабудки.

Біологічні способи зниження життєздатності насіння бур'янів у ґрунті

Біологічні способи зниження жит­тєздатності бур'янів ґрунтуються на використанні алелопатичного впливу на насіння та їх паростки, застосу­вання речовин рослинного (біогер-біциди) і мікробіологічного (міко-гербіциди) походження, а також па­тогенних грибів.

Алелопатія — це вплив одних рослин на інші внаслідок виділення ними різних хімічних речовин. Листя багатьох рослин виділяє леткі речовини, які пригнічують розвиток інших рослин. Так, леткі сполуки, виділені соєю, нутом, квасолею знижують поглинання фосфору корінням куку­рудзи. Токсин, який змивається з листя хризантем, повністю пригнічує проростання насіння салату-латуку та є сильним інгібітором для самих хризантем.

Розрізняють алелопатичний вплив бур'янів на культурні рослини та культурних рослин на бур'яни. Виділення з листків полину пригнічує розвиток багатьох видів рослин у радіусі до одного метра, а заоране в грунт його листя за­тримує проростання гороху та знижує проростання насіння квасолі. Поблизу посівів рижію льонового врожай соломки льону знижується на 40 %. Відомо, що мишій звичайний пригнічує розвиток кукурудзи на 35—40 %, листя щавлю кучерявого — ріст паростків кукурудзи і зернового сорго, пирій повзучий — ріст кукурудзи, блокує поглинання іі корінням азоту й калію та перетворює їх в недоступні форми.

Екстракти з коріння і листя буряку, а також його коріння і надземна маса, що розклалися, пригнічують проростання насіння багатьох культурних рослин. Таку саму дію має і дикий соняшник. Культурні рослини також впливають на бур'яни. Так, кореневі виділення люпину і кукурудзи пригнічують ріст лободи білої і щириці звичайної. Виявлено інгібуючу дію мульчі з рослинних залишків пшениці і жита на розвиток бур'янів: лобода біла пригнічується на 99 %, щириця — на 96, амброзія —на 92 %. Інгібуюча дія зумов­люється виділеннями в ґрунт корінням пшениці, жита і гречки токсичних речовин, які називаються біогербіцидами. Із рослин пшениці ідентифікована ферулова кислота (при­гнічує проростання насіння і ріст коренів), з жита — фенілмолочна й оксимасляна кислоти (інгібують ріст ко­ріння і паростків бур'янів). З рослин жита були виділені, але не ідентифіковані інші сполуки, токсичні для бур'янів. На культурні рослини (соя, соняшник) вказані токсини не діяли. Речовини, які були виділені з рослин (феноли, кумарин, гідроцинамінова кислота, юглон при концентра­ції 10 ⁴ впливали на проростання культурних рослин і бур'я­нів дев'ятьох видів. Хлорогенова кислота, оксибензальдегід і пірокатексин у поєднанні з кумарином мають інгібуючу дію на насіння. Юглон в концентрації 10: 10 знижував схожість насіння із 98 до 30 %.

Фенольні сполуки, що у великих кількостях містяться в насінні, бульбах, плодах, є інгібіторами проростання насіння й росту рослин, впливають на такі життєво важливі процеси, як фотосинтез, продукування хлорофілу, водопостачання рослин, синтез протеїну, дихання рослин, проникність мем­бран. Виділені найбільш активні фенольні сполуки — кума­рин, юглон, гідроцинамінова кислота і пірокатехол. У насінні відбувається численна біохімічна взаємодія фенольних спо­лук, що впливають на розвиток їхнього зародка.

Останнім часом проводять селекцію культурних рослин на стійкість проти певних бур'янів введенням алелопатичних генів у певні сорти. Відбирають також дикорослі родичі куль­турних рослин за алелопатичним потенціалом проти бур'я нів. Якщо перспективні дикорослі види не схрещуватимуться з потрібними сортами, то для введення алелопатичних генів у сорт будуть застосовувати методи генної інженерії.

Боротьбі з бур'янами в культурних посівах сприяє і широке використання мульчі з алелопатичних культурних рослин та бур'янів. Із рослин, які мають алелоиатичний потенціал, виділяють нові алелопатичні агенти, що вико­ристовують як біогербіциди замість синтетичних засобів знищення бур'янів, які нині використовують. Для боротьби з деякими бур'янами широко застосовують токсини, які про­дукують грибні патогени. Токсини, що продукуються гриб­ними патогенами будяка польового, вже випробувані для знищення цього бур'яну, а три з них є перспективними. Ці токсини здатні діяти навіть тоді, коли бур'яни стійкі проти зараження грибами, які виробляють токсини.

Використання природних хімічних речовин поряд з такими методами біологічної боротьби, як використання ворогів хвороботворних організмів проти бур'янів, приво­дить до обмеженого застосування гербіцидів. Деякі види бур'янів виділяють речовини, які стимулюють ріст куль­турних рослин. Так, внесення на пшеничні поля агростеміну (речовина виділена з куколю посівного) в низьких — 1,2 г/га концентраціях збільшує врожай пшениці. Деякі рослини, навпаки, виділяють сполуки, які стимулюють проростання насіння бур'янів.

Закордонними дослідниками встановлена висока ефек­тивність використання біологічного методу боротьби з ам­брозією полинолистою та іншими бур'янами в посівах. Метод ґрунтується на підборі культур, які виявляють алело­патичні властивості для пригнічення бур'янів. Найефек­тивніше пригнічує розвиток амброзії така травосуміш, як житняк, лисохвіст, пирій сизий, кострець безостий, люцер­на, еспарцет. У Лісостеповш зоні найкращими сумішами є:

• вівсянка лугова, кострець безостий, райграс, коню­шина біла;

• тонконіг, кострець безостий, грястиця збірна, райграс, буркун білий, а в зоні Полісся — вівсяниця, кострець, тонконіг, райграс, люцерна синьогібридна.

Сукупність культурних рослин і бур'янів у посівах, що сформувалася на порівняно однорідній в екологічному від­ношенні території, називається агрофітоценозом, а використання культурних рослин для пригнічення бур'янів — фітоценотичним методом боротьби. Між бур'янами і куль­турними рослинами в межах угруповання встановлюється пряма і побічна взаємодія. Пряма взаємодія виявляється у таких формах: паразитизм і напівпаразитизм; механічна дія на кореневу систему; фізіолого-біохімічний вплив через ко­реневу систему; конкуренція, а побічна — це дія виду на формування Ґрунтових умов (волога, рівень забезпеченості елементами живлення та ін.); реакція рослин на дію кліматичних факторів (засуха, тепло, градобій); фітопато-логічні фактори (хвороби, витоптування, спасування тва­ринами тощо).

Велике значення в біологічних способах боротьби з бур'я­нами має конкуренція за використання світла, вологи, елементів живлення та інших факторів життя рослин. Пряма конкуренція виявляється у пригніченні росту рослин безпо­середньо вегетативною масою, сильною кореневою систе­мою, побічна —через проміжні агенти (кореневі виділення, мікроорганізми, фітонциди тощо).

Біологічне пригнічення бур'янів, як метод, можна ви­користовувати лише в певних агроекосистемах за високої культури землеробства.

Дата добавления: 2014-01-07