Бобові культури як фактор «біологізації» сівозмін

Значення бобових у сівозміні вивча­лося в Інституті землеробства УААН в кількох напрямах, один з яких — оцінка бобових як попередників ози­мої пшениці. Протягом першої ро­тації у досліді вивчали беззмінні по сіви люпину на зелену масу і зерно. Високий урожай зеленої маси люпину у беззмінних посівах одержано в перший рік його вирощування. Урожайність зеленої маси залежно від внесення добрив становила 286—342 ц/га. У цих посівах було вирощено 74—84 ц/га зеленої маси, а потім спостерігалася майже повна загибель посівів люпину. Дослід з беззмінними його посівами продовжувати далі стало недоцільним. У другій ротації сівозміни на беззмінних посівах люпину було введено трипільну сівозміну з чергуванням: овес, озима пшениця, ячмінь з наступним поділом вівса на три варіанти — овес, люпин на зелену масу, конюшину. Добрива вносили як і при беззмінному вирощувані люпиігу: 1 варіант —без добрив; 2 варіант —фосфорно-калійні; 3 варіаігг — повне мінеральне добриво. Озима пшениця реагувала на внесення добрив залежно від попередників. Фосфорно-калійні добрива незначною мірою підвищували її врожай після вівса. Приріст урожаю становив 2,5 ц/га при най­меншій істотній різниці 8 ц/га. Найвищий рівень урожаю зерна озимої пшениці одержано на фоні застосування пов­ного мінерального добрива. Аналогічна реакція на добрива була і в овесу. Від застосування фосфорно-калійних добрив приріст урожаю становив 5,1 ц/га, а від повного мінераль­ного — 15,8 ц/га порівняно з урожаєм після контролю. Зовсім інша залежність в урожаях зерна озимої пшениці спостерігалася після бобових попередників: урожайність озимої пшениці підвищувалася неістотно, після люпину —на 2,9 н/га, а після конюшини зросла на 22,2 ц/га порівняно з урожаєм після вівса. Крім того, високу ефективність одержа­но при застосуванні фосфорно-калійних добрив. Приріст урожаю озимої пшениці після люпину на силос становив 12,1, після конюшини —6,7 ц/га. Повне мінеральне добриво після зазначених попередників було неефективним. Так, після конюшини від застосування повного мінерального добрива спостерігалося зниження врожаю озимої пшениці порівняно з урожаєм на фоні фосфорно-калійних добрив. Отже, озима пшениця після люпину на силос і конюшини, при високій урожайності останніх, повністю забезпечується біологічним азотом. Після бобових попередників лімітуючим фактором виявилися фосфор і калій. Залежність урожаю озимої пшениці від бобових попередників підтверджується статистично. Обробіток результатів досліду з метою визна­чення впливу факторів показує, що підвищення врожаю озимої пшениці на 76,6 % залежало від попередників, на 15 % — від добрив, решта — від взаємодії попередників із добривами.

Вплив попередників на підвищення врожаю культур сівозміни обмежувався прямою дією, тобто впливом на ози­му пшеницю. Врожай ячменю, який вирощували після ози­мої пшениці, значно залежав від застосування добрив. Слід зазначити, що ефективність повного мінерального добрива, внесеного під ячмінь, була вищою у ланках сівозміни з бобовими культурами. Визначення дії факторів у підвищенні врожаю ячменю показує, що вплив добрив становив 75,7 %₎ бобових культур — 17,1, взаємодія бобових з добривами —. 7,2%.

Бобові попередники впливають не тільки на збільшення врожаю культур сівозміни, а й на поліпшення якості зерна. У досліді порівнювали вплив стерньових попередників із впливом люпину на врожай і якість зерна озимої пшениці. Внесення під озиму пшеницю К₄₀Р₃₀К₃₀ підвищувало її вро­жай після люпину на силос на 5,3 ц/га. Збільшення норм добрив удвоє виявилося неефективним після зазначеного попередника. Високі їх норми більше впливали на якість, ніж на сам урожай, причому врожай озимої пшениці після стерньових попередників не досягав рівня, що був після люпину на силос. Урожай озимої пшениці після озимої пшениці та ячменю дорівнював врожаю після люпину на силос без внесення добрив, а після вівса — врожаю після люпину з внесенням удвічі меншої норми добрив. Якість зерна озимої пшениці після овесу прирівнювалася до зерна, вирощеного після люпину без застосування добрив, після озимої пшениці та ячменю — як після люпину з внесенням удвоє меншої норми добрив. Щоб зерно повторних посівів озимої пшениці досягало якості пшениці, вирощеної після люпину з подвійною нормою добрив, треба вносити 45 т/га гною.

Бобові культури, як попередники, у нашому випадку, озимої пшениці значно поліпшують поживний режим ґрун­ту. Зазначену особливість бобових культур треба використо­вувати для впровадження екологічного землеробства. При розширенні посівів бобових культур стає реальним зменшен­ня норм добрив під культури сівозміни. Зменшуючи норми добрив, зменшується можливість проникнення їх з інфіль­траційними водами в глибокі шари ґрунту.

Порівняння сівозмін з різним насиченням культурами показує, що врожай їх був вищим у сівозміні з бобовими. Проте одержано істотний приріст урожаю картоплі, соломи льону і зеленої маси кукурудзи.

Зауважимо, що сівозміна з великим насиченням бобо­вими культурами має істотні недоліки. Як правило, зни­жується продуктивність сівозміни за виходом з 1 га площі кормових одиниць і перетравного протеїну. У нашій сіво­зміні значно знижувався врожай зеленої маси люпину внаслідок передчасного його повернення на попереднє місце вирошув³¹¹™- Люпин на зерно, як культура, маловрожайний. Тому У ДРУГІЙ ротації роль бобових в азотному живленні вивчали в сівозміні з насиченням їх до 22,2 %. У даному випадку одержано таку саму залежність, що була у сівозміні, насиченій бобовими до 33,3 %. При вирощуванні озимої пшениці після бобових попередників без застосування мінерального азоту якщо і спостерігалося деяке зниження її врожаю, то це зниження не виходило за межі найменшої істотної різниці. Щоб не допустити зниження врожаю озимої пшениці після люпину на силос, треба вносити близько половини рекомендованих доз азоту. У ланці сівозміни конюшина —льон —озима пшениця можна повністю вилу­чити азот із системи добрив зазначених культур.

Результати досліджень дають підставу стверджувати, що за допомогою високоврожайних бобових культур можлива часткова «біологізація» сівозмін відповідно до вимог екології. Рекомендовані норми мінерального азоту можна зменшити вдвоє під культури, попередниками яких є високоврожайні бобові. Такими культурами для Лісостепу є конюшина, лю­церна, горох; для Полісся — конюшина, люпин на зелену масу. Для забезпечення високої продуктивності бобових насичення ними сівозміни проводять відповідно до вимог їхнього розміщення, тобто дотримуючись установлених періодів повернення на попереднє місце вирощування та розмішуючи одну бобову культуру після іншої не раніше, ніж через два роки.

Конюшина і люпин на силос залишають після себе в ґрунті таку кількість біологічного азоту, якого достатньо для одержання максимального врожаю озимої пшениці на фоні фосфорно-калійних добрив. У даному випадку азотні до­брива не тільки малоефективні, а й можуть негативно впли­вати на рівень урожаю. Вплив бобових на наступні культури сшозміни обмежується переважно прямою дією.

Наявність бобових позитивно впливає на рівень урожаю культур сівозміни порівняно з урожаєм у сівозміні без бо­бових. Збільшення норм добрив удвоє у сівозміні без бобових підвищувало врожай більшості культур до рівня, який одер­жано в сівозміні з бобовими на фоні одинарних норм.

У сівозміні, насиченій бобовими культурами, без шкоди Для врожаю можливе зменшення норм азотних добрив під культури, попередниками яких с самі бобові. Не потребує застосування азотних добрив ланка сівозміни з таким чергу­ванням: конюшина —льон —озима пшениця.

Використання властивостей бобових культур — один з основних шляхів «біологізації» сівозмін відповідно до вимог екології.

Дата добавления: 2014-01-07