Під організаційною раціоналізацією необхідно розуміти постійне удо­сконалення організаційних відносин на діючих структурах

Розвиток організації існує у двох формах — організаційного проектування й організаційної раціоналізації.

Організаційні процеси в банківському менеджменті

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1. Організаційні процеси в банківському менеджменті.

2.2. Принципи організаційної побудови банку.

2.3. Основні типи організаційних структур у банку.

Розвиток всякої організа­ції полягає в її постійному перетворенні у відповідності з зовнішнім оточенням, яке постійно змінюється. Через такі перетворення та перехід до нового стану організація намагається відновити рівнова­гу, що поворушилася в результаті змін, без якої її нормальне функціо­нування неможливе.

Під розвитком організації будемо розуміти її систематичне плано­мірне удосконалення, яке виражається в таких основних моментах:

> формування нових та раціоналізація існуючих внутрішніх організаційних структур;

> удосконалення трудових, операційних та управлінських про­цесів та їх к взаємодії;

> регламентація функція окремих підрозділів та робітників.

Термін «організаційне проектування» означає формування орга­нізаційних структур, схем і процедур управління на стадії проекту­вання організації з урахуванням потенційних технологічних, інфор­маційних, адміністративних, особистих взаємозв'язків осіб, що в ній працюють. Він має місце, коли йдеться про створення організації з самого початку.

Вона може бути елементною, частковою чи повною залежно від масштабів не­обхідних перетворень.

Успіх чи невдача реорганізації залежить від ряду об'єктивних та суб'єктивних факторів. До об'єктивних відноситься ступінь інерційності самої організації, її здатність швидко та гнуч­ко реагувати на зміну внутрішніх та зовнішніх умов, а також на­явність необхідних матеріальних, інформаційних, кадрових ре­сурсів. Головним суб'єктивним фактором є рівень керівництва, що дозволяє безпомилково визначати основний об'єкт реструкту­ризації, забезпечити наступність перетворень, створити дієву систему стимулів.

Організаційне проектування і раціоналізація багато в чому поді­бні, передусім, у тому, що мають спільний об'єкт — організаційні відносини та зв'язки. Але в процесі проектування ці зв'язки створю­ються разом із самим об'єктом - організаційною структу­рою, а організаційний розвиток спрямований на удосконалення вже існуючих відносин. В межах проектування створюються ідеальні ор­ганізаційні структури, зорієнтовані на середньостатистичного робіт­ника. Раціоналізація спрямована на реальні структури, враховуються особливості працюючих в ній співробітників, що придає їй ще біль­шу вибірковість, а відповідно, і точність.

Оскільки проектування відноситься до разових, причому дуже трудомістких операцій, оскільки з самого початку формує всю організаційну структуру, воно, як правило, здійснюється спеціа­лізованими сторонніми організаціями, що мають можливість за­лучати будь-яких необхідних виконавців. В результаті їх спільної роботи створюється документ, що називається організаційним проектом.

На відміну від проектування, раціоналізація є постійним проце­сом, що більшою мірою стосується окремих сторін розвитку існую­чої організації. Внаслідок цього він набагато менш трудомісткий та найчастіше може виконуватися власними силами. Його результатом є план організаційно-технічних заходів.

Основними напрямками організаційного розвитку є структуризація, композиція, регламентація, орієнтація. Оскільки усі вони тіс­но пов'язані між собою, то найчастіше розробляються паралельно.

В процесі структуризації, виходячи з організаційних функцій, визначається склад підрозділів, їх внутрішня структура, формулю­ються завдання, що стоять перед кожним підрозділом та його окре­мими елементами — робочими місцями та посадами.

Композиція полягає в розробці загальної структурної схеми орга­нізації з урахуванням усіх взаємозв'язків між її підрозділами; зага­льних вимог до механізму функціонування організації — характеру взаємовідносин окремих елементів; принципів підбору та просуван­ня кадрів, оплати праці, матеріального та морального стимулювання.

Під регламентацією розуміється розробка правил та процедур, якими повинні керуватися члени організації у її повсякденній діяль­ності (наприклад, посадових інструкцій), визначення основних функ­цій працівників, кола їх посадових обов'язків, нормативів виконан­ня тих чи інших операцій. Важливим об'єктом регламентації є інфор­мація, її зміст, обсяг, періодичність надання.

Орієнтація як напрям організаційного розвитку полягає у створенні умов для упорядкування стану та руху об'єктів та суб'єк­тів в рамках організації.

Організаційна структура може піддаватися не тільки процесу ор­ганізації, але й дезорганізації, що спрямований на руйнування її основ. Останній процес може розвиватися стихійно, як побічний результат організаційної діяльності чи наслідок різного ряду випад­кових порушень. Однак дезорганізація може направлятися і свідомо чи бути наслідком тих чи інших дій членів організації в особистих інтересах.

Дата добавления: 2014-01-07