Пасивними операціями в банку

Моделі управління активними та

При управлінні активами і пасивами можуть бути використані різноманітні моделі. Відокремлюють бухгалтерську, зорієнтовану на чистий дохід, та економічну, яка розглядає ринкову вартість власно­го капіталу банку. В основі розділення цих моделей лежить фактор часу, тому бухгалтерську модель розглядають як основу тактики банку і зосереджуються на оперативному управлінні активами і пасивами банку, а економічна модель як стратегія банку — на довгостроковий період [32].

Бухгалтерська модель. Для цієї моделі оголошений річний прибу­ток банку є основним показником цінностей. Основна стратегічна мета управління активними та пасивними операціями — це прагнення максимізувати чистий процентний дохід (тобто процентний дохід, зменшений на процентні витрати) при заданому рівні ризику або мі­німізувати ризик при заданому рівні чистого процентного доходу.

Основу бухгалтерської моделі становить така формула:

ΔЧПД = ΔСП *ГЕП

де ΔЧПД- зміна чистого процентного доходу;

ΔСП- зміна ставки процента;

ГЕП— різниця в обсягах активів та пасивів, чутливих до процент­ної ставки, з одним терміном погашення.

Отже, це рівняння відображує зв'язок між зміною ставки відсот­ка та зміною чистого процентного доходу. В основі бухгалтерської моделі управління активними та пасивними операціями лежить чис­тий процентний дохід (ЧПД), або надходження. Коли необхідно порівняти показники кількох банків, використовують показник «чи­ста процентна маржа» (ЧПМ), який розраховується як відношення чистого процентного доходу до середніх дохідних активів.

Оскільки ЧПД дорівнює різниці між процентними доходами і ви­тратами, ЧПМ можна розглядати як спред за дохідними активами — звідки й термін «управління спредом». Це одна зі стратегій управ­ління активними та пасивними операціями. У знаменнику наведено­го вище рівняння фігурують середні дохідні активи, що дає змогу порівняти знаменник із чисельником.

Рівень та зміни чистої процентної маржі банку можна характери­зувати як первинні фактори, що впливають на співвідношення «ри­зик - дохідність». Чиста процентна маржа - це функція чутливості до зміни процентної ставки, обсягу та структури дохідних активів і зобов'язань. Чистий процентний дохід та чиста процентна маржа є орієнтирами в управлінні активними й пасивними операціями, яке, власне, і зводиться до управління ГЕП (розривом) між чутливими до процентної ставки активами (ЧПА) та зобов'язаннями (ЧПЗ). Міжнародною банківською практикою визнано, що активи або па­сиви чутливі до процентної ставки, якщо термін їх виконання стано­вить 90 днів або менший.

Коли банк має нульовий ГЕП (тобто ЧПА = ЧПЗ), це означає, що активи та пасиви в його балансі погоджені за термінами. Таким чином, один із підходів до управління активними і пасивними опе­раціями — це стратегія погодження термінів. Мета такої стратеги – збереження нульового ГЕП, або ГЕП-відношення, рівного одиниці. ГЕП-відношення можна розрахувати за формулою:

ГЕП-відношення = ЧПА/ЧПЗ.

Але, на жаль, стан нульового ГЕП цілком не виключає ризику, пов'язаного зі зміною ставки відсотка, бо зміни відсоткових ставок за активами й пасивами не завжди вдається узгодити. Оскільки процентні ставки за кредитами встановлюються керівництвом бан­ку на різні терміни, у разі стрімкого підвищення ставок за залуче­ними коштами прибуток банку зменшиться. Проте, коли процентні ставки за пасивами знизяться, його прибуток зросте, бо частина позичальників сплачуватиме проценти за кредит на підставі укла­дених раніше угод.

Крім того, постійно відбуваються структурні зміни у складі ак­тивів та пасивів, які також не сприяють досягненню нульового ГЕП. Наприклад, зростає кредитний портфель банку та водночас розміщу­ються короткострокові депозитні сертифікати банку або збільшуєть­ся обсяг залучених міжбанківських кредитів.

У практиці українських банків чутливі до процентної ставки па­сиви перевищують чутливі до процентної ставки активи, тобто бан­ки мають від'ємний ГЕП. Більшість залучених коштів мають корот­кий термін погашення, а велика частка кредитів у кредитному порт­фелі банків — довгі фактичні терміни погашення внаслідок постій­них процедур пролонгації та істотної частки нестандартних позик у кредитному портфелі. Банки змушені вдаватися до систематичних пролонгацій наданих кредитів з огляду на нестабільне фінансове становище позичальників. Коли облікова ставка НБУ зростає, від'єм­ний ГЕП створює значні ліквідні та процентні ризики.

Бухгалтерська модель являється орієнтованою на чутливість ого­лошеного прибутку до несподіваних змін ставки відсотка, які викли­кають зміни чистого процентного доходу. Погане управління процент­ним ризиком може призвести до зменшення прибутків банку та про­блем, пов'язаних із ліквідністю і платоспроможністю. Недоліком цієї моделі є надмірна залежність УАПО від зміни ставки відсотка. До того ж сучасний стан справ на українському фінансовому ринку не дозволяє банкам вільно оперувати чутливими до зміни процентної ставки активами та зобов'язаннями, а отже, управляти ГЕП. Крім того, дохід сучасного комерційного банку не зводиться лише до про­центного доходу, хоч його частка є значною.

Економічна модель також детально розглядає чутливість ак­тивів банку до процентного ризику, але в дещо іншому розрізі. Пред­метом дослідження є фактична вартість активів, тобто їх ціна в тому разі, коли ці активи вдалося сек'юритизувати та продати на відкри­тому ринку. Цей аспект дуже важливий, адже вивчення ринкової Ціни активів банку дає можливість оцінити ризик поточної ставки процента і передбачити майбутні прибутки або збитки.

Оскільки кожна з моделей (бухгалтерська та економічна) пов'я­зані з важливою інформацією щодо стану банку, їх слід розглядати У взаємозв'язку. Економічна модель допомагає оцінити розмір влас­ного капіталу банку шляхом вивчення стану його ліквідності. Адже ринкова ціна капіталу банку - це просто різниця між ринковою ціною активів та пасивів. Вона допомагає оцінити ризикованість дисконтованих потоків готівкових коштів. Із точки зору управління активними та пасивними операціями в економічній моделі акцент робиться на чутливості власного капіталу банку до зміни ставки процента в усьому обсязі залучених ним коштів. Горизонт прогно­зування за економічною моделлю ширший, бо охоплює більший термін, ніж передбачається за бухгалтерською моделлю. Крім того, за допомогою економічної моделі розглядається позабалансова дія­льність банку.

В міжнародній банківській практиці динамічно змінюються під­ходи та методи управління активами і пасивами. Найбільш актуаль­ним на сучасний момент являється інтегрований підхід до управлін­ня активами і пасивами банку. Інтегрований підхід використовуєть­ся у процесі оперативного управління банківським балансом і перед­бачає формування спеціального аналітичного інструментарію та вве­дення інтегративних показників, які характеризують співвідношен­ня активів і зобов'язань за обсягами та строками. Інтегративні пока­зники одержують шляхом згортання окремих аналітичних показни­ків, до них відносять: маржа, спред, розрив ліквідності, валютна позиція, індикатор імунізації балансу.

Зарубіжними і вітчизняними вченими пропонуються різноманітні аналітичні моделі які призначені для структуризування процесу управ­ління. Так, Примостка Л. О. запропонувала систему аналітичних мо­делей, побудованих на основі детермінованих функціональних залеж­ностей, до якої віднесено: модель гепу, модель імунізації балансу, модель цінової чутливості, модель валютного метчінгу.

Модель ГЕПУ дає можливість аналізувати можливі зміни при­бутку банку залежно від динаміки відсоткових ставок. Прибуток (зби­ток), одержаний у результаті зміни ринкових ставок відсотка (ΔPr), знаходять за формулою:

ΔPr = kGAP * (r_p – r)

де kGAP — кумулятивний ГЕП;

г_p, г — відповідно прогнозована і поточна ринкові ставки.

Кумулятивний ГЕП - інтегральний показник, що відбиває сту­пінь ризику відсоткових ставок, на який наражається банк протягом розглянутого часового горизонту. Кумулятивний геп обчислюється як алгебраїчна сума (з урахуванням знаку) ГЕПів у кожному з пері­одів, на які поділено часовий горизонт.

Модель імунізації балансу. Портфельна імунізація є одним з ефективних прийомів зниження впливу фі­нансових ризиків і ґрунтується на аналізі тривалості інвестиційного горизонту, відомого як аналіз дюрації. Стосовно банківської діяль­ності сутність даного підходу полягає в підборі та введенні до складу портфелів таких фінансових інструментів, які допомагають звести до мінімуму чутливість різниці між вартістю активів та зобов'язань банку до зміни відсоткових ставок на ринку, а отже, захищають банківський капітал від впливу відсоткового ризику. Співвідношен­ня між дюрацією активів та зобов'язань описується за допомогою моделі:

D_{A =} D_L* L/A

де D_A - зважений за вартістю надходжень строк погашення (дюрація) активів;

D_L— дюрація зобов’язань;

L - загальний обсяг зобов'язань;

А - обсяг активів.

Модель цінової чутливості описує залежність між змінами рин­кових відсоткових ставок та вартістю фінансових інструментів і може бути застосована в процесі прогнозного аналізу окремого цінного папера, портфеля фінансових інструментів, а в поєднанні з моделлю імунізації балансу - для аналізу цінової чутливості всього балансу

ΔP_{f =} -D_f * ((r_p –r)/ 1+r)*p_f

lе ΔР_f - прибуток (збиток), одержаний у результаті зміни вартості фінансового інструменту;

D_f — дюрація фінансового інструменту;

P_{f -} поточна ціна фінансового інструменту.

Модель валютного метчінгу. Стратегія управління активними і пасивними операціями, спрямована на вирівнювання валютної структури балансу, називається валютним метчінгом. Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції та змінами валют­них курсів на ринку, описується аналітичною моделлю:

ΔPν = V_p *(S_p – S)

де ΔPν — прибуток (збиток), отриманий від переоцінки валютних коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу;

V_p — валютна позиція банку;

S_p, S— відповідно прогнозований та поточний валютні курси.

При управлінні активами і пасивами доцільно використовувати імітаційні моделі. В процесі моделювання розробляються імітаційні або прогнозні, баланси і звіти про доходи і витрати, досліджується, як змінюються показники діяльності банку за різних економічних умов. Особливу увагу приділяють моделюванню поведінки банку при найбільш сприятливих умовах та при кризі. Імітаційні моделі можуть бути розроблені як самостійно банком, так і фахівцями сто­ронніх організацій.

Управління активно-пасивними операціями комерційного банку становить складну та багатопланову, до кінця ще не досліджену про­блему. Розглянуті моделі допомагають банківським фахівцям оці­нювати ризики і моделювати можливі сценарії поведінки банку за різних економічних умов.

Дата добавления: 2014-01-07