Фінансова стійкість комерційного банку

ТЕМА 11. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ БАНКУ.

Модифікований звіт про структуру активів і пасивів банку за строками

показники

Активи і пасиви

Сума усього

Коротко строкові

Середньо строкові

Довго строкові

7днів або менше

8-31 день

32-92 дні

93-183 дні

184-365 днів

Більше 365 днів

Ліквідні активи

Грошові кошти і залишки на коррахунку в НБУ

Кошти в інших банках до запитання

Цінні папери на продаж

Строкові активи

Кредити та депозити в інших банках

Інші цінні папери на продаж

Кредити суб’єктам господарювання, органам загальнодержавного управління, фізичним особам

Дебіторська заборгованість

Інші активи

Іммобілізовані активи

Основні засоби, нематеріальні активи(за вирахуванням амортизації)

Довгострокові вкладення у стороні організації

УСЬОГО АКТИВІВ

Нестабільні зобов’язання

Залишки на рахунках до запитання інших банків

Нестабільна частина залишків на рахунках до запитання суб’єктів господарювання, бюджетних установ і фізичних осіб

Строкові зобов’язання

Кредити і депозити інших банків

Стабільна частина залишків на рахунках до запитання суб’єктів господарювання, бюджетних установ і фізичних осіб

Строкові кошти суб'єк­тів господарювання, бюджетних установ і фізичних осіб

1.19793

36111.

Цінні папери власно­го боргу

Кредиторська забор­гованість

Інші зобов'язання

УСЬОГО ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

НЕВІДПОВІДНІСТЬ

-8037

-6732

Капітал

УСЬОГО ПАСИВІВ '

ЗАГАЛЬНА НЕВІДПОВІДНІ»

-8037

-6732

-11967

11.1. Фінансова стійкість комерційного банку

11.2. Визначення прибутковості комерційного банку

11.3. Управління прибутковістю банку

Фінансовий стан комерційного банку — це характеристика його фі­нансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності і стійко­сті), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'я­зань перед державою, клієнтами та іншими комерційними банками. Фінансовий стан комерційного банку відображує всі боки його діяль­ності. Розглянемо детальніше основні елементи стійкості банку.

Фінансово стійким вважається банк, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладеш в активи, не припускає невиправ­даної дебіторської кредиторської заборгованості й розплачується в строк за своїми зобов'язаннями.

Основними елементами стійкості комерційного банку є: капітальна стійкість, комерційна стійкість, організаційна стійкість та функціо­нальна стійкість банку.

Капітальна стійкість банку виражається достатністю капіталу банку для покриття зобов'язань. Капітальна база банку повинна покривати негативні наслідки різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечити захист вкладників та акціо­нерів. Власний капітал є також джерелом фінансування розвитку банку, виправлення негативної ситуації, зумовленої форс-мажорними обставинами.

Комерційна стійкість банку виражає рівень зв'язків банку з інши­ми суб'єктами ринкової інфраструктури та державою; інтегрованість у систему міжбанківських відносин; якість співробітництва з креди­торами, дебіторами, клієнтами та вкладниками; вплив на банківську діяльність факторів зовнішнього середовища.

Організаційна стійкість банку визначається як побудовою ефек­тивної організаційної структури банку, так і кругообігу функціонально-технічкої документації, яка регламентує всі аспекти його діяльності.

Функціональна стійкість банку залежить від рівня спеціалізації банку.

Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок — і прибутковості банку.

Згідно з Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат бан­ків України витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками); доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобо­в'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Згідно до вказаних Правил доходи і витрати визнаються за таких умов:

а) визнання реальної заборгованості за активами та зобов'язан­нями банку;

б) фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отри­манням) послуг, може бути точно визначений. Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності банку (операційної, інвес­тиційної, фінансової).

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» дохо­ди і витрати від здійснення банківських операцій та від інших операцій, що здійснюються комерційними банками, з метою відображення їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операційна діяльність в банку створює такі доходи і витрати:

> процентні доходи і витрати;

> комісійні доходи і витрати;

> прибутки (збитки) від торговельних операцій;

> дохід у вигляді дивідендів;

> витрати на формування спеціальних резервів банку;

> доходи від повернення раніше списаних активів;

> інші операційні доходи і витрати;

> загальні адміністративні витрати;

> податок на прибуток;

> непередбачені доходи і витрати.

Процентні доходи і витрати - операційні доходи і витрати, отри­мані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквіва­лентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання.

До них належать:

> доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

> доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отри­маними) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансови­ми інструментами, у тому числі за цінними паперами;

> доходи у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами.

Комісійні доходи і витрати - операційні доходи і витрати за на­даними (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропор­ційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою; в окремих випадках суми їх можуть обчислюватися пропорційно часу і сумі зобов'язання. До комісійних доходів (витрат) належить така плата: за розрахунково-касове обслуговування; за операціями на валютно­му ринку з купівлі-продажу іноземної валюти для власних потреб та клієнтів (контрагентів); за операціями із цінними паперами від імені третіх осіб; за зберігання та управління цінними паперами; за від­криття рахунків; здійснення переказів; за позабалансовими операці­ями (надання гарантій, зобов'язань з кредитування) тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій - результат (прибу­ток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів, у тому числі за операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами банк визнає прибутки та збитки:

> від реалізації фінансових інвестицій;

> від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

> від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Дохід у вигляді дивідендів — дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів з нефіксованим прибутком.

Витрати на формування спеціальних резервів банку - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

Доходи від повернення раніше списаних активів — кошти, що на­дійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком без­надійною щодо отримання.

Інші операційні доходи і витрати - доходи і витрати від опера­цій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних до­ходів і витрат, зокрема:

> доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди);

> витрати на інкасацію;

> неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банків­ськими операціями, інше.

Загальні адміністративні витрати — операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банків. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпе­чення, обов'язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утри­мання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні по­слуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні тощо); витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток, та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Податок на прибуток — операційні витрати банку, пов'язані із сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо ви­знання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.

Непередбачені доходи (витрати) виникають у результаті надзви­чайних подій, мають одноразовий характер, не повторюються по суті та визнаються за фактом події. До них належать втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо; суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій. За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

> доходи (витрати) за операціями з реалізації (придбання) інвес­тиційних цінних паперів, у тому числі цінних паперів до погашення;

> доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

> доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

> доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю,

банк визнає:

> доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

> доходи (витрати) за субординованим боргом;

> дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

> доходи, які виникають у результаті випуску інструментів влас­ного капіталу тощо.

Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності «Звіт про фінансові результати».

Фінансовим результатом діяльності банку є різниця між дохода­ми і видатками: позитивний результат — це прибуток, а від'ємний — збиток. На рис. 14.1 та рис. 14.2 представлено загальну статистику доходів, витрат і чистого прибутку банків України.

Одержання прибутку є обов'язковою умовою розширеного від­творення в банку, однією з головних умов самофінансування та укріплення конкурентоспроможності банку. Прибуток банку вико­нує ряд функцій: є оцінним показником, що характеризує ефект його господарської діяльності; є інструментом розподілу чистого до­ходу суспільства; є джерелом формування різних фондів стимулю­вання, що визначає його стимулюючу функцію.

Прибуток має велике значення не тільки для банку, а і для ін­ших учасників економічного процесу. Так держава зацікавлена у збіль­шенні частини прибутку, яка оподатковується. Акціонери банку за­цікавлені в прибутку як нормі доходу на вкладений капітал. Праців­ники банку зацікавлені в збільшенні прибутку, що дасть можливість банку спрямовувати додаткові ресурси на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток. Позичальники непрямо за­цікавлені в достатності банківського прибутку: кредитна діяльність банку залежить від достатності капіталу, а в свою чергу прибуток є основним внутрішнім джерелом його поповнення. Обсяг прибутку в цілому по банківській системі забезпечує її надійність, гарантує без­пеку вкладів і наявність джерел кредитування, від яких залежать споживачі банківських послуг.

Управління прибутком передбачає розподіл сукупного прибутку банку за трьома напрямками:

> операційний прибуток (збиток), створений на основі процент­них доходів по позиках, за винятком сплачених процентів;

> прибуток (збиток) від операцій із цінними паперами - різни­ця між доходами від операцій із цінним паперами й витратами на їх здійснення;

> прибуток (збиток) від неопераційної діяльності — різниця між прибутком, одержаним в результаті формування доходів по комісії, платою за доставку цінностей, обслуговування рахунків, отримани­ми штрафами та іншим, і витратами щодо забезпечення функціональ­ної діяльності (витратами на утримання апарату управління, госпо­дарськими витратами, амортизаційними відрахуваннями й витратами на ремонт основних засобів), а також іншими витратами (такими, як виплачена комісія, сплачені штрафи, поштові й телеграфні витра­ти тощо).

Основними напрямками роботи банку щодо збільшення прибут­ку це - підвищення рівня дохідності від використання кожного ак­тиву та зменшення процентних та непроцентних витрат. При управ­лінні прибутком банку важливе місце займає ефективна організація його діяльності. У світовій практиці існує модель організації діяль­ності банку, яка має назву системи внутрішнього госпрозрахунку. За цією системою банк поділяється на центри відповідальності — орга­нізаційні елементи, що виконують певну роботу, вагому з точки зору кінцевого результату діяльності установи.

У практиці фінансового менеджменту підрозділи банку залежно від специфіки виробничої діяльності поділяються на:

> кост-центри — неприбуткові підрозділи адміністративного, об­слуговуючого характеру, ефективність діяльності яких оцінюється, враховуючи дотримання внутрішніх нормативів за витратами, стро­ками, якістю послуг, але не враховуючи прибуток. В свою чергу до кост-центрів відносять: сервіс-центри (підрозділи, які забезпечують діяльність банку і не працюють з клієнтами - відділ аудиту, бухгал­терія, юридична служба), процесинг-центр (операційний відділ), менеджмент-центр (правління банку);

> профіт-центри — це функціональні одиниці, які залучають чи розміщують ресурси або надають послуги клієнтам. Профіт-центри вклю­чають в себе центр регулювання діяльності (казначейство) та центри комерції (кредитний відділ, відділ цінних паперів, валютний відділ).

При управлінні прибутком банку принциповим постає питання вибору методу оцінки собівартості. В економічній науці виділяють два основні методи калькуляції собівартості: метод обліку і кальку­лювання повної собівартості та метод розрахунку неповної, обмеже­ної собівартості за системою «Direct Costing».

Перший метод, який ще називають методом абсорбції, є більш традиційним і передбачає розподіл усіх витрат на прямі та непрямі. За цим методом побудована модель бюджетування банку за механіз­мом внутрішнього (трансфертного) ціноутворення.

За допомогою цього механізму відбувається моделювання своє­рідних ринкових відносин усередині банку. Безпосередня опера­ційна діяльність банку будується за схемою: центри залучення за певною ціною, яка включає їх прямі операційні витрати і необхідну маржу прибутку, передають грошові ресурси центрам розміщен­ня, які оплачують їх за цією внутрішньобанківською ціною. Ціно­утворення центрів розміщення базується на визначенні ціни за ре­сурси, здатної покрити їх трансфертну вартість і величину власної маржі прибутку центрів розміщення. Органам, які займаються роз­рахунком транспортної ціни, може стати казначейство банку.

Реалізація методології «Direct Costing» передбачає відсутність усе­редині банку механізму купівлі-продажу ресурсів та послуг, і всі витрати, понесені центрами залучення, повністю переносяться на центри розміщення, сумарна величина видатків на утримання обслу­говуючих і допоміжних служб не розподіляється в рамках фінансо­вої структури, а вираховується наприкінці звітного періоду із суми загального прибутку.

Для комерційного банку стратегічно важливим завданням є ви­значення найбільш точного механізму розподілу фактичних витрат на ті продукти та послуги, які породжують ці витрати. Такий меха­нізм може бути створений за допомогою методу функціонально-вартісного аналізу.

Прибуток можна розглядати як взаємозв'язок двох факторів - доходу банку і маржі прибутку, яка є відношенням прибутку до доходу. Абсолютна величина прибутку є узагальнюючим результа­тивним показником, що характеризує обсяг фінансових коштів бан­ку для розрахунків з бюджетом, виплати обов'язкових податків і платежів, формування фондів банку, призначених для стимулюван­ня та розширеного відтворення. Але цей показник не відбиває сту­пеня ефективності банківської діяльності. У зв'язку з цим для хара­ктеристики ефективності банківської діяльності, ступеня викорис­тання ресурсів використовують показники відносної прибутковості.

Дата добавления: 2014-01-07