Ґендерна рівність у міжнародних документах

ТЕМА 5. РІВНОПРАВНІСТЬ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ У МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

5.1. Ґендерна рівність у міжнародних документах.

5.2. Конституційне забезпечення ґендерної рівності в Україні.

Основні поняття: ґендерна рівність,юридичне забезпечення рівності можливостей, ґендерна юриспруденція, право на відмінності, ґендерна експертиза, дискримінація за ознакою статі, ґендерне законотворення, рівний статус чоловіків і жінок.

Загальні принципи і норми прав людини почали формуватися під впливом революцій у Старому та Новому світі наприкінці XVІІІ ст. Саме тоді з’явилися перші офіційні юридичні документи з прав людини. До них належать насамперед Конституція США (1787 р.) і Декларація прав людини та громадянина (Франція, 1789 р.). Остання, зокрема, викликала незадоволення серед прогресивних жінок, оскільки в ній принижувалися їхні права. У 1791 р. Олімпія де Гуж оприлюднила свою «Декларацію прав жінки й громадянки», за що й була страчена. У документі вказувалось: «Із спільноти чоловіків і жінок складається нація, на якій ґрунтується держава: законодавство повинне бути вираженням волі цієї спільноти… Усі громадянки і всі громадяни повинні відповідно до своїх здібностей мати однаковий доступ до всіх суспільних осад… тільки одна відмінність – їхні доброчесності та талант можуть слугувати мірилом для їх вибору… Конституція недійсна, якщо над її створенням не працювала більшість індивідуумів, з яких складається нація…» (Олімпія де Гуж. «Декларація прав громадянки», Франція, 1792 р.)

За декларативним визначенням людські права мають універсальний характер: усі люди визнаються рівними, мають цінність як людська особистість та невід’ємні права. Але ця концепція універсальності прав людини не завжди визнається державами, особливо коли йдеться про права жінок, а точніше, про їх порушення.

Ситуація залишалася незмінною тривалий час. У Франції жінки отримали право голосу тільки через 150 років після Великої французької революції. Навіть у прогресивних скандинавських країнах термін «годувальник» ототожнювався в законах з чоловіком до 70-х років ХХ ст. У Швейцарії лише 1968 р. чоловіки-парламентарії після багатьох невдалих спроб проголосували за надання жінкам виборчих прав, тим самим визнали їх особистостями та повноправними громадянами.

Міжнародне співтовариство постійно шукає шляхи розбудови сталого розвитку людства. Визначаючи рівні права чоловіків та жінок одним з основних факторів стабільності в світі, 1948 р. ООН прийнято основний документ – Загальну декларацію прав людини, яка наголошує: «Усі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах». У преамбулі Декларації підкреслювалось, що вона повинна стати стандартом, прагнути якого повинні всі народи та держави. У конституціях близько 100 країн, у тому числі й України, закладені фундаментальні положення Декларації з прав людини.

Загальна декларація ООН прав людини (10.12.1948 р) – міжнародний документ, який затвердив принцип загального поважання прав і основних свобод людини без жодних винятків та дискримінацій.

- Принциповим положенням цього документа є рівність правового статусу людей.

- Усі положення тридцяти статей Загальної декларації прав людини ґрунтуються на розумінні того, що визнання належних усім членам людської спільноти гідності та невід’ємності їх прав є засадою свободи, справедливості, стабільності та миру.

- Загальна декларація містить перелік усіх тих прав і свобод, які, на думку світового співтовариства, становлять ідеал вільної людини, мають отримати загальне визнання, повагу і дотримуватися в усіх країнах.

- У документі вказано, що усі люди народжуються вільними та рівними у своїй| гідності та правах (ст. 1); це те завдання, до розв'язання якого повинні і прагнути всі народи й усі держави.

У структурах ООН створені спеціальні інститути, що займаються питаннями ґендерної рівності й підвищення ролі жінок:

Комісія зі становища жінок, що діє в рамках Економічної й соціальної ради ООН, і її адміністративний орган — Відділ по просуванню жінок.

У завдання Комісії входить розробка положень про права жінок і виявлення факторів, що перешкоджають реалізації рівності. Крім Комісії зі становища жінок, створений також Комітет з ліквідації дискримінації відносно жінок, що здійснює моніторинг проведення в життя документів ООН про ґендерну рівність.

Фонд ООН для розвитку інтересів жінок (ЮНІСЕМ) є добровільним фондом, що сприяє дотриманню політичних і економічних прав жінок у країнах, що розвиваються.

Міжнародний навчальний і науково-дослідний інститут по поліпшенню становища жінок заснований в 1976 р. для проведення ґендерних досліджень і розробки навчальних програм. Інститут є автономною установою в рамках ООН.

Питання захисту прав жінок і ґендерної рівності включені також у діяльність таких організацій ООН, як ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ (дитячий Фонд ООН), Всесвітня організація охорони здоров'я, Міжнародна організація праці (МОП)

У другій половині XX ст. Організація Об'єднаних Націй прийняла більше ста документів, спрямованих на забезпечення ґендерної рівності. У їхньому числі:

—Конвенція про політичні права жінок (1952),

—Конвенція про громадянство заміжніх жінок (1957),

—Конвенція про боротьбу з дискримінацією у галузі освіти (1960),

—Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних ситуациях і в період збройних конфліктів (1974),

—Декларація про участь жінок у сприянні международному миру й співробітництву (1982),

—Декларація про викорінювання насильства відносно жінок (1993).

До числа найважливіших міжнародних документів відносяться:

Декларація про ліквідацію дискримінації щодо жінок (13.11.1967 р.) – міжнародний документ, спрямований проти будь-яких форм дискримінації людини за ознакою статі, ухвалений 22-ю сесією ГА ООН, що складається з преамбули та 11 статей.

Дата добавления: 2014-01-07